Справа 22-906
Категорія -іінші позовні справи (42 )
Голов. в Іінст. -Тимощук О.Я. Доповідач-Василевич В.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого-Василевича В.С. Суддів Гладкий С.В., Гордійчук С.О. при секретарі Чалій Н.О.
з участю представників управління Державного казначейства України в Рівненській області Курбая О.В., Костевича Т.О., представника головного фінансового управління Рівненської облдержадміністрації Ярощук О.В., представника Рівненської районної ради Пузирко С.В., представника фінансового управління Рівненської районної державної адміністрації Невинної Н.А., позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за апеляційною скаргою управління Державного казначейства в Рівненській області на рішення Рівненського міського суду від 13 червня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Рівненської районної ради, фінансового управління Рівненської райдержадміністрації, Рівненської обласної державної адміністрації, головного управління цієї ж адміністрації та управління Державного казначейства в Рівненській області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним вилученням майна,-
встановила:
Рішенням Рівненського міського суду від 13 червня 2005 року задоволено позов ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним вилученням майна.
Стягнуто з управління Державного казначейства в Рівненській області на користь позивачів 182.676 грн.
Не погодившись з рішенням, управління Державного казначейства в Рівненській області подало апеляційну скаргу, покликаючись на неправильну оцінку доказів та неправильне застосування норм матеріального права.
Суд необгрунтовано прийняв до уваги копію платіжного доручення від ЗО грудня 1960 року про перерахування Рівненським райфінвідділом на рахунок Рівненського міського управління Держбанку 180 000 крб., оригіналу якого позивачі суду не надали.
Управління Державного казначейства у Рівненській області ніяких протиправних дій щодо позивачів не вчиняло, тому в силу ст. 1166 ЦК України не може нести майнової відповідальності перед ними.
Вважає необгрунтованим притягнення управління Держказначейства до участі у справі в якості відповідача.
По наведених підставах просить про скасування рішення з ухваленням нового про відмову в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та представників сторін, дослідивши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд виходив з доведеності позовних вимог,а також і з того, що позивачка звернулась до суду в межах строку позовної давності. Проте з висновком про початок перебігу строку позовної давності з моменту прийняття головою Рівненської облдержадміністрації розпорядження про скасування, прийнятих в 1960 році, рішень органів місцевої влади про вилучення будинку і будівель позивачів колегія суддів не може погодитись.
Як видно з матеріалів справи, належні позивачам будівлі, були вилучені в 1960 році і до 1993 року питання про їх повернення вони в суді не ставили.Після прийняття Закону України "Про реалібітацію жертв політичних репресій" ОСОБА_1 зверталась в 1993 році до Рівненської обласної ради та в комісію з питань поновлення прав реабілітованих Рівненської міської ради з приводу повернення вилучених будівель та споруд і їй в цьому було відмовлено (а.с-90-91). Цього вона не заперечила і в засіданні апеляційного суду.
З наведеного слідує, що позивачка, яка представляє інтереси двох інших позивачів, була обізнана про порушення прав. Але з позовом до суду звернулась лише в лютому 2000 року.
Відповідно до ст.ст.71,76 ЦК України 1963 р.загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки.Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Оскільки цей строк пропущено і поважності причин його пропуску позивачка не довела, то вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.71,76,80 ЦК України 1963 р., ч.З ст.303, ч.І ст.307, п.4 ч.І ст.309,316 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу управління Державного казначейства України в Рівненській області задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 13 червня 2005 року скасувати.
В позові ОСОБА_1, ОСОБА_3 ОСОБА_5 до КСП(ПСП) "Вересневе", Рівненської районної ради, фінансового управління Рівненської районної державної адміністрації, Рівненської обласної державної адміністрації, головного фінансового управління Рівненської облдержадміністрації та управління Державного казначейства України в Рівненській області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним вилученням майна відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.
Головуючий- Суддя: