Справа № 358/97/25 Провадження № 2/358/327/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , про встановлення факту самостійного утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить встановити факт перебування дитини ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), на утриманні ОСОБА_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.03.2013 між ним та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, про що 02.03.2013 складено відповідний актовий запис №205 відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві. У ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народилося двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас на час укладення їх шлюбу ОСОБА_4 самостійно виховувала сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від попереднього шлюбу з ОСОБА_3 , який було розірвано рішенням Богуславського районного суду Київської області №22909/10 від 29.12.2010. Батько ОСОБА_5 не спілкується з дитиною та її матір`ю ОСОБА_4 . Дитина після народження проживала спочатку разом із матір`ю, яка самостійно без участі відповідача, займалася вихованням дитини та належним їй матеріальним забезпеченням. Відповідач свою дитину не утримує, не займається її вихованням, не цікавиться її життям. 19.02.2013, ще до укладення шлюбу з ОСОБА_4 , позивач прописав її та її сина - ОСОБА_5 в себе в квартирі, де вони разом проживають на даний час. В подальшому в цій же квартирі після народження були прописані також спільні діти: ОСОБА_7 та ОСОБА_7 . Фактично, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 проживають однією сім`єю, в квартирі, що знаходиться у власності ОСОБА_2 , та перебувають на його утриманні, оскільки мати дітей - ОСОБА_4 починаючи з квітня 2019 року не працює і перебуває в статусі домогосподарки. ОСОБА_5 сприймає позивача, як батька, оскільки він займається його вихованням й утриманням ще з раннього дитинства, коли дитині було тільки 4 роки. Позивач працює директором в ТОВ «БІЗ-ОН» (код ЄДРПОУ: 40968940), забезпечує матеріальне благополуччя сім`ї, а також всім необхідним для нормального розвитку дітей такого віку - належні житлові умови, одяг, харчування, лікування та медичне обстеження, відпочинок та оздоровлення за кордоном, спортивні секції, навчання, тощо. Біологічний батько ОСОБА_5 - відповідач, навпаки самоусунувся від утримання та виховання своєї дитини, матеріально не допомагає сину, не займається його вихованням. 22.07.2022 позивач та ОСОБА_4 отримали статус багатодітної сім`ї, про що у відповідному посвідченні зазначено, що до складу багатодітної сім`ї ОСОБА_9 входять діти: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 . Для оформлення даного посвідчення необхідно було відповідну заяву біологічного батька ОСОБА_5 - відповідача, який її склав 28.06.2022 та посвідчив у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Білоконь В.О. (зареєстровано в реєстрі за №200). 03.09.2024 відповідач та ОСОБА_4 уклали Договір про визначення місця проживання дитини та участь батьків у її вихованні, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Давиденко Л.О. (зареєстровано в реєстрі за №1279), відповідно до якого ОСОБА_5 проживатиме разом з матір`ю - ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_2 . В п. 8 даного Договору сторони засвідчують, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в повному обсязі забезпечують витрати на утримання і забезпечення дитини, в тому числі, але не виключно: на харчування, одяг, перевезення, медичне обслуговування, лікування. 03.09.2024 відповідачем було складено заяву, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Давиденко Л.О. (зареєстровано в реєстрі за №1277), де чітко зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в повному обсязі надають утримання та фінансово забезпечують ОСОБА_5 . Однак, ОСОБА_4 присвячує свій час вихованню малолітніх дітей та домашнім справам й відповідно не має самостійного джерела доходів, тобто, фактичне утримання всіх трьох дітей, в тому числі і ОСОБА_5 , в даній багатодітній сім`ї, здійснює позивач. Між відповідачем та ОСОБА_4 було досягнуто усної домовленості, що відповідач буде давати сину «кишенькові гроші», однак відповідач не виконав домовленості. ОСОБА_4 отримала від Богуславського районного суду Київської області судовий наказ №358/1483/24 від 17.09.2024, який було подано на виконання приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Крегулу І.І. та відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_9. Однак, дохід відповідач не отримує, аліменти з нього не стягуються, добровільно він їх не сплачує. Таким чином, заборгованість за аліментами відповідача сягає вже більше 5 (п`яти) місяців. Фактично повне утримання всіх трьох дітей, в тому числі ОСОБА_5 , якого вважає своїм рідним сином здійснює позивач. Встановлення факту утримання дитини має для позивача важливе юридичне значення, оскільки породжує для нього й дитини, інших членів сім`ї виникнення відповідних прав на отримання соціальних та інших пільг, виплат, допомоги, які передбачені Податковим кодексом України, Законами України «Про охорону дитинства», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тощо. Таким чином, юридична невизначеність у питанні документального підтвердження факту здійснення позивачем фактичного утримання неповнолітньої дитини, за відсутності чітких офіційних юридичних рішень з цього питання, змушують заявника звернутися до суду з цією заявою, оскільки законом не визначено іншого порядку встановлення такого факту.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Тітова М.Б. від 10 лютого 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання на 19 березня 2025 року на 11 год. 00 хв. (а.с. 28-29).

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 19 березня 2025 року підготовче провадження по справі закрито та призначено розгляд справи до судового розгляду на 21 квітня 2025 року на 14 год. 30 хв., яке в подальшому було відкладено, востаннє на 23 червня 2025 року на 15 год. 00 хв. (а.с. 55, 74).

Ухвалою суду від 22 квітня 2025 року представнику позивача поновлено процесуальний строк для подання доказів та долучення їх до матеріалів справи (а.с. 67-68).

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився і не повідомив суд про причини неявки, хоч належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 128 ЦПК України судові повістки відповідачу було надіслано за адресою його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Згідно відповіді № 1091263 від 04.02.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Із рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що адресовані відповідачу повістки про виклик до суду на 19.03.2025, 21.04.2025, 27.05.2025, 11.06.2025 та 23.06.2025 повернуті на адресу суду із відміткою працівника поштового зв`язку, про те що адресат відсутній за вказаною адресою. Тобто відповідач, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце судового засідання згідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини неявки та у встановлений судом строк не надіслав відзив на позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася та не повідомила суд про причини неявки.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов ОСОБА_2 задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії паспорта громадянина України № НОМЕР_3 , виданого 15.01.2021 органом 8026, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Носівка Носівського району Чернігівської області, Україна (а.с.7).

Згідно копії Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 2024/010598522 від 04.09.2024 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.8).

02 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 зареєстровано шлюб, після чого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 02.03.2013, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві (а.с.9).

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданого 15.06.2013 відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, являються батьками дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.9).

Також ОСОБА_2 та ОСОБА_4 згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 виданого 24.03.2016 відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, являються батьками дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.10).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 виданого 25.06.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Богуславського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 . Батьками записані ОСОБА_11 та ОСОБА_3 (а.с.10).

ОСОБА_5 зареєстрований та проживає разом однією сім`єю з матір`ю та вітчимом ОСОБА_2 та братом ОСОБА_7 і сестрою ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копіями витягів з реєстру територіальної громади №2024/010605535, №2024/010604826, №2024/010604824 від 04.09.2024 (а.с.12-13).

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками багатодітної родини та перебувають на обліку у службі у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_8 від 22.07.2022 (а.с. 18 на звороті).

Згідно копії довідки Пенсійного фонду України ОСОБА_12 протягом 2000-2018 років періодично мала незначний дохід, а з квітня 2019 року не отримує жодних доходів (а.с.14-16).

З довідки ТОВ «БІЗ-ОН» за №1 від 13.01.2025, вбачається, що ОСОБА_2 працює в ТОВ «БІЗ-ОН» з 25.11.2016 за основним місцем роботи і займає посаду директора (а.с.18).

ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 06.12.2008, зареєстрованого за №2150 (а.с.63).

Згідно заяви ОСОБА_3 від 28.06.2022 посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь В.О., зареєстрованої в реєстрі за №200, відповідач зазначає, що його син ОСОБА_5 постійно проживає з його матір`ю - ОСОБА_4 та її родиною, зокрема з її чоловіком ОСОБА_2 . Немає щодо цього жодних претензій (а.с.19).

03.09.2024 відповідач та ОСОБА_4 уклали договір про визначення місця проживання дитини та участь батьків у її вихованні, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Давиденко Л.О., зареєстрований в реєстрі за №1279, згідно якого сторони домовились, що їх спільна неповнолітня дитина - ОСОБА_5 проживатиме разом з матір`ю - ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_2 . При цьому Відповідач не позбавляється обов`язків щодо виховання своєї дитини, але при цьому в п.8 даного договору сторони засвідчують, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в повному обсязі забезпечують витрати на утримання і забезпечення дитини, в тому числі, але не виключно: на харчування, одяг, перевезення, медичне обслуговування, лікування, і т.п. (а.с.19-20).

Згідно заяви ОСОБА_3 від 03.09.2024 посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Давиденко Л.О., зареєстрованої в реєстрі за №1277, відповідач зазначає, що його син ОСОБА_5 постійно проживає з його матір`ю - ОСОБА_4 та її родиною, зокрема з її чоловіком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , які в повному обсязі надають утримання та фінансово забезпечують ОСОБА_5 (а.с. 20 на звороті).

На підставі судового наказу виданого Богуславським районним судом Київської області №358/1483/24 від 17.09.2024, про стягнення з ОСОБА_3 на Користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегул.І.І. 09.10.2024 відкрито виконавче провадження, що підтверджується копією постанови №ВПНОМЕР_9 від 09.10.2024 (а.с. 21).

З письмових пояснень ОСОБА_4 , що були надіслані до суду вбачається, що вона зареєстрована та проживає в квартирі свого чоловіка ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нами проживають спільні діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також її син від першого шлюбу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач перестав цікавитись своєю дитиною, не утримує її та не виховує свого сина. Весь цей час її чоловік ОСОБА_2 , повністю доглядав, виховував та утримував її сина ОСОБА_5 , як своїх рідних дітей. З 2019 року вона ОСОБА_4 звільнилась з роботи та повністю зосередилась на вихованні дітей та веденні домашнього господарства, а відповідно вона не має жодних доходів для утримання їх сім`ї, в тому числі сина ОСОБА_5 . Весь побут забезпечує її чоловік, ОСОБА_2 , який купує їм їжу, оплачує комунальні послуги, одяг, навчання трьох дітей, ліки, тощо. Позивач, вважає ОСОБА_13 рідним сином, ніколи не розрізняв своїх та чужих дітей, а її син, ОСОБА_13 , називає його татом та вважає позивача рідним батьком. Доведення того факту, що ОСОБА_14 утримує всіх трьох дітей має важливе значення - вони з чоловіком та їх діти, зможуть скористатися своїми правами щодо пільг багатодітної сім`ї, в тому числі в навчанні дітей, їх лікуванні, відпочинку, тощо. Статусу багатодітної сім`ї та відповідне посвідчення не є гарантією отримання даних пільг - потрібно також рішення суду, що доводило б факт того, що ОСОБА_14 утримує крім рідних дітей, також свого пасинка - ОСОБА_13 .

Вирішуючи даний спір суд враховує наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Правовідносини «утримання дітей», є предметом регулювання Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у ч. 8 ст. 7 СК України та у ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Як визначено ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з положенням ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини.

Частиною 1 статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 14 та ч. 1 ст. 15 СК України сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст.ст. 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

З цього слідує, що підставою встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини особою, яка не має з нею кровного споріднення (як заявник у цій справі), є доведеність існування обставин, в силу яких обсяг прав матері або біологічного батька дитини обмежується або припиняється.

За твердженням позивача вбачається, що з моменту перебування у шлюбних відносин з ОСОБА_4 її син ОСОБА_13 від попереднього шлюбу проживає разом з ними та знаходяться на його одноособовому утриманні.

Статтею 268 СК України закріплений обов`язок вітчима утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів, сестер, або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Вітчим - це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім`єю.

Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов`язків щодо пасинка, падчерки.

Як було зазначено вище, сімейне законодавство, а саме ст.268 СК України передбачає права та обов`язки щодо утримання вітчимом падчерки, пасинка.

Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім`ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та дітьми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов`язки щодо її утримання, відповідно до законодавства підлягає врахуванню.

Тому обов`язок осіб, у сім`ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання виникає за умови відсутності у неї батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер, або коли ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_5 має рідного батька - ОСОБА_3 , який не позбавлений батьківських прав, не звільнений від обов`язку надання коштів на утримання дитини, однак відповідач ОСОБА_3 самоусунувся від утримання та виховання свого сина ОСОБА_13 , матеріально не допомагає та не займається його вихованням.

За встановлених обставин можна вважати, що позивач є особою, який самостійно утримує сина дружини, оскільки суду було надано докази того, що така допомога надається саме ним, а не матір`ю, на яку такий обов`язок покладений у силу вимог ст. 180 СК України, оскільки вона з 2019 року не працює та не отримує жодних доходів, так як доглядає за трьома дітьми.

Враховуючи, що ОСОБА_2 займається вихованням ОСОБА_5 , піклується про нього, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дитини, суд вважає встановленим факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_2 дитини - ОСОБА_5 .

Крім того, суд приймає до уваги той факт, що поняття «утримання» законодавчо не визначено і його встановлення покладається на розсуд суду, який з урахуванням принципів належності та достатності доказів, наданих позивачем, підтверджених відповідачем та третьою особою, уповноважений встановити такий факт.

Суд також вважає, що позивач дійсно не може встановити факт утримання ним сина дружини ОСОБА_5 в інший спосіб, відмінний від судового рішення.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач у інший спосіб не може довести даний факт і зазначені обставини перешкоджають реалізації прав позивача та гарантованого захисту дитини у визначений законом спосіб, оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат вирішується судом відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, оскільки позивач у своєму позові просив судовий збір, який сплачений ним при подачі вказаного позову, залишити за ним, то в силу ст.13 ЦПК України, де зазначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, тому судовий збір з відповідача на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 141, 142, 160, 161 СК України, статтями 12, 13, 199, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Встановити факт перебування дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ).

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов