Справа №333/10438/24

Провадження №1-кс/333/1857/25

УХВАЛА

26 червня 2025 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи яка подала скаргу – ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_3 на рішення старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_4 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №42024080000000118, відомості про яке внесені до ЄРДР 05.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.374 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2025 року до канцелярії Комунарського районного суду м. Запоріжжя з ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор» надійшла скарга ОСОБА_3 від 19.05.2025 року на бездіяльність уповноважених осіб слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР у м. Мелітополі.

У своїй скарзі ОСОБА_3 зазначив, що він оскаржує дії вказаного правоохоронного органу у порядку ст.ст. 55, 220 КПК України. Просить слідчого суддю витребувати усі необхідні для розгляду його скарги матеріали кримінального провадження, зобов`язати уповноважену особу виконати вимоги ст. ст. 55, ст.220 КПК України та задовольнити його клопотання.

Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя провадження по скарзі ОСОБА_3 було відкрите та зобов`язано старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі ОСОБА_4 надати на адресу суду матеріали кримінального провадження №42024080000000118, відомості про яке внесені до ЄРДР 05.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.374 КК України.

Вказані матеріали кримінального провадження до суду надійшли 30.05.2025 року.

Крім того, слідчий суддя витребував у ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі копію клопотання ОСОБА_3 від 29.01.2025 року, залишення без задоволення якого, стало причиною звернення останнього до суду.

05.06.2025 року до суду надійшла копія вказаного клопотання ОСОБА_3 від 29.01.2025 року.

У подальшому, під час судового розгляду скарги ОСОБА_3 встановлено, що останнього по кримінальному провадженню №42024080000000118 слідчий ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі ОСОБА_5 допитав свідком 05.03.2025 року. Водночас, у протоколі допиту ОСОБА_3 тест його показань відсутній, так як під час допиту проводилася відеозапис, диск з яким до матеріалів кримінального провадження не був долучений.

Слідчим суддею було витребувано вказаний відеозапис з допитом ОСОБА_3 в ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі, який надійшов до суду на двох DVD-R-дисках 19.06.2925 року.

У судовому засідання ОСОБА_3 підтримав свою скаргу та зазначив, що на цей час він є обвинуваченим у кримінальному провадженні, яке перебуває у провадженні Дніпровського (Ленінського) районного суду м. Запоріжжя. На стадії досудового розслідування та під час вже судового розгляду неодноразово слідчими, прокурорами, захисниками та суддями порушувалося його право на захист. Відповідні відомості були внесені до ЄРДР за ч.1 ст.374 КК України і на цей час це кримінальне провадження (№42024080000000118) розслідується слідчими ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі. В даному випадку він є потерпілим від вказаних дій правоохоронців та суддів, тому саме такий статус у нього має бути у кримінальному провадженні.

Слідчий ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі, у якого знаходиться вказане кримінальне провадження, усі його клопотання у порядку ст.ст. 55, 220 КПК України, ігнорує, тим самим не надає йому відповідного статусу, щоб не розширювати йому процесуальні права.

Тому, просить слідчого суддю зобов`язати слідчого ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі розглянути його клопотання та задовольнити його.

Старший слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_5 до судового засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги ОСОБА_3 .

Вислухавши доводи ОСОБА_3 , вивчивши скаргу та долучені до неї матеріали, а також матеріали кримінального провадження №42024080000000118, слідчий суддя дійшов до такого.

Враховуючи, що слідчий суддя не вправі вийти на межі своїх повноважень, тому вимоги ОСОБА_3 стосовно зобов`язання слідчого задовольнити його клопотання, слідчий суддя залишає без задоволення.

Зі скарги ОСОБА_6 , а також з його пояснень під час судового розгляду вбачається, що останній фактично оскаржив рішення слідчого про відмову у визнанні його потерпілим.

Встановлено, що 05.11.2024 року слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_7 були внесені відомості до ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: «Уповноваженими особами 30.07.2024 року під час проведення слідчих дій порушено право ОСОБА_3 на захист» за кваліфікацією ч.1 ст.374 КК України (кримінальне провадження №42024080000000118).

05.11.2024 року постановою першого заступника керівника Запорізької області ОСОБА_8 призначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_9 (старший групи), ОСОБА_10 .

07.11.2024 року постановою прокурора ОСОБА_9 доручено проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі).

23.11.2024 року постановою керівника першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_11 досудове розслідування по даному кримінальному провадженню було доручено здійснювати слідчим: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 (старший групи), ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22

21.01.2025 року до ЄРДР були внесені відомості на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_23 від 16.01.2025 року щодо порушення права на захист ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, в якому останній є підозрюваним за кваліфікацією ч.1 ст.374 КК України (кримінальне провадження №62025080100000671).

24.01.2025 року кримінальні провадження №62025080100000671 та №42024080000000118 постановою прокурора ОСОБА_9 були об`єднанні в одне провадження під №42024080000000118.

       05.03.2025 року слідчий ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі ОСОБА_5 допитав ОСОБА_3 свідком в умовах ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», який у протоколі допиту власноруч просив залучити його потерпілим по даному кримінальному провадженню; провести експертизу відеозапису судового засідання; витребувати відеозапис його затримання.

       Під час судового розгляду було досліджено відеозапис допиту ОСОБА_3 на двох DVD-R дисках.

Згідно показань ОСОБА_3 30.07.2024 року його затримали працівники Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області. Впродовж 6 годин його тримали у приміщенні поліції, де били та катували. У подальшому, його вирішили затримати у порядку ст.208 КПК України та відвели до слідчого у кабінет.

Після цього, до кабінету з`явилася «престарелая бабушка» та сказала, що вона його адвокат ОСОБА_24 . Він був побитий, що було видно візуально, тому попросив останню викликати швидку, щоб зафіксувати побої та отримати допомогу, на що ОСОБА_24 викликала психіатрів та по їхньому приїзду захисник шептала лікарям, що він психічно хвора людина. Побачивши, що його ніхто захищати не буде, він відмовився від ОСОБА_24 як захисника, але не дивлячись на його відмову, остання була присутня при процесуальних діях його затримання. Він прохав слідчого замінити йому захисника, але слідчий не відреагував на його клопотання. У нього з ОСОБА_24 навіть не було конфіденційної зустрічі.

Під час його затримання у порядку ст.208 КПК України слідчий ОСОБА_25 підтасував речові докази, тобто незрозуміло звідкіль дістав якийсь рюкзак з речами і вказав, що ці речі належали йому, що і записав у відповідному протоколі.

У протоколі затримання у порядку ст.208 КПК України слідчим було зазначено, що він відмовився від захисника.

Потім йому було призначено захисника ОСОБА_26 , від якого він 01.08.2024 року відмовився і захисник прийняв таку відмову, вони з ним цю позицію узгодили.

У подальшому, йому призначили захисника ОСОБА_27 на окрему процесуальну дію (розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу), хоча у нього основного захисника не було.

02.08.2024 року під час розгляду клопотання про застосування запобіжного суддя ОСОБА_28 порушив його право на захист, на той момент він вже незаконно утримувався. Він просив викликати йому швидку допомогу, але суддя ОСОБА_28 у цьому йому відмовив. Суддя дійсно виніс ухвалу про звільнення з-під варти, а потім застосував запобіжний захід у виді тримання під вартою. Фактично його ніхто не випускав за межі залу судового засідання після спливу 72 годин після його затримання і він декілька хвилин побув у залі, а не у клітці, але його волю обмежували працівники поліції.

07.08.2024 року суддя ОСОБА_28 виніс рішення про накладення арешту на вилучене майно. Але у це судове засідання суддя його не запрошував та провів без його участі та участі захисника.

13.08.2024 року у кримінальному провадженні призначили захисника ОСОБА_29

18.09.2024 року до нього у СІЗО прийшов слідчий ОСОБА_25 та надав йому копію постанови про продовження строку досудового розслідування, але захисника у нього на той час вже не було.

Потім почергово було призначено захисників ОСОБА_30 та ОСОБА_31 .

25.09.2024 року захисник ОСОБА_32 від нього відмовилася, хоча також порушила його право на захист, так як без нього підписала копію клопотання про продовження строку досудового розслідування та не провела з ним конфіденційної зустрічі.

26.09.2024 року перенесли судове засідання про продовження строку запобіжного заходу.

Слідчий суддя призначив на окрему слідчу дію захисника ОСОБА_33 , щоб останній не міг оскаржити рішення слідчого судді. Він відмовився від вказаного захисника, але суддя не прийняв його відмову. ОСОБА_34 взагалі під час розгляду клопотання слідчого зазначав, щоб суддя його розглянув на розсуд суду. З такими порушеннями, але суддя ОСОБА_28 продовжив строк його тримання під вартою та строк досудового розслідування.

Потім слідчий йому призначив захисника ОСОБА_35 , з яким він зустрівся та останньому він почав довіряти, але ОСОБА_36 його обдурив: він пообіцяв, що усі порушення він оскаржить. Але у подальшому, ОСОБА_36 повідомив, що він не вважає щось оскаржувати. Він відмовився від ОСОБА_35 в Запорізькому апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги на рішення слідчого судді про застосування до нього запобіжного заходу.

11.10.2024 року до нього до СІЗО прийшов слідчий ОСОБА_25 без захисника для ознайомлення зі справою, але він відмовився, так як не було захисника, а від ОСОБА_35 він відмовився.

23.10.2024 слідчий ОСОБА_25 за змовою з адвокатом ОСОБА_37 на території Запорізького СІЗО намагалися проводити процесуальну дію у вигляді відкриття матеріалів провадження, незаконність цієї процедури виявляється у тому, що 16.10.2024 він написав письмову відмову від послуг цього адвоката, та він не мав законного права, у відповідності до ст. 42 КПК України, приймати участь у справі. У зв`язку з бездіяльністю, адвокат влаштовував слідство, так як ігнорував всі порушення та не оскаржував їх. Слідчий ОСОБА_25 , знаючи, що він відмовився від цього адвоката, давав останньому право приймати рішення в процесі ознайомлення, така ж ситуація повторилася 24.10.2024, але за участю слідчого ОСОБА_38

28.10.2024 до нього прийшли співробітники СІЗО та повідомили, що йому потрібно вийти на бесіду із слідчим та прокурором, але, у зв`язку з тим, що слідчий ОСОБА_25 та прокурор ОСОБА_39 прийшли без адвоката, він відмовився виходити до них на бесіду.

       Взагалі під час досудового розслідування було порушено з боку слідчого вимоги ст.42 КПК України, так як він разом із захисником не приймав участь у жодній із слідчих дій.

29.10.2024 року відбулося перше судове засідання після отримання судом обвинувального акту в Дніпровському (Ленінському) районному суд м. Запоріжжя. При цьому, обвинувальний акт був зареєстрований у суді о 08 год. 52 хв., а вже об 11-00 було засідання про продовження йому строку запобіжного заходу.

Суддя ОСОБА_40 призначив йому нового захисника – ОСОБА_41 , яка відразу, коли приїхала до суду зазначила, що необхідно відкласти розгляд справи для того, щоб ознайомитися з матеріалами провадження. Він заперечував проти виконання вимог ст.290 КПК так як вже на той час закінчилося досудове розслідування і він міг ознайомитися зі справою лише у порядку ст.317 КПК України.

Суддя ОСОБА_40 продовжив йому строк запобіжного заходу і відклав судовий розгляд.

Таким чином вже під час судового розгляду було порушено його право на захист, а саме: копія клопотання слідчого про продовження стооку запобіжного заходу йому вручено не було, засідання почалося лише після спливу двох, а не трьох годин з моменту його доставки до суду, з ОСОБА_42 у нього не було конфіденціальної зустрічі.

За таких обставин, він заявив відвід судді ОСОБА_40 , який розглянула суддя ОСОБА_43 , але його ніхто не запрошував до вказаного судового засідання.

У подальшому, він заявив клопотання про колегіальний розгляд справи, але суддя ОСОБА_40 залишився у цій колегії, хоча це є порушенням розподілу справи.

Потім він відмовився від ОСОБА_44 , яку суд змінив на захисника ОСОБА_45 . Останній до нього за період з 25.12.2024 року по 18.02.2025 року жодного разу не прийшов до СІЗО для конфіденціальної зустрічі та визначення спільної позиції.

18.02.2025 року суд продовжив йому строк запобіжного заходу, а захисник ОСОБА_46 при цьому інертно на це реагував.

       Усі ці обставини, на думку ОСОБА_3 , свідчать про порушення його права на захист.

Стосовно розгляду слідчим клопотання ОСОБА_3 від 29.01.2025 року

       03.04.2025 року від ОСОБА_3 до ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі надійшло клопотання датоване 29.01.2025 року у порядку ст.220 КПК України, згідно якого останній прохав слідчого допитати його потерпілим і направити йому витяг з ЄРДР, так як 16.01.2025 року слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя прийняв рішення зобов`язати ТУ ДБР внести до ЄРДР відомості з його заяви.

       05.05.2025 року слідчий ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі ОСОБА_5 листом повідомив ОСОБА_3 , що клопотання останнього розглянуто та долучено до матеріалів кримінального провадження №42024080000000118. При цьому, 05.03.2025 року ОСОБА_3 був допитаний свідком, питання з приводу допиту як потерпілого буде вирішено в окремому порядку, з урахуванням відомостей, отриманих під час досудового розслідування.

       Отримавши вказану відповідь від слідчого ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі, ОСОБА_3 звернувся із цією скаргою до слідчого судді.

В даному випадку, на цей час ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42024080000000118 має процесуальний статус свідка, до його допиту у вказаному статусі (05.03.2025 року) ОСОБА_3 був особою, яка звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення, тобто заявником.

Частиною п`ятою статті 55 КПК України передбачено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Виходячи зі змісту положень ст.220 КПК України, слідчий зобов`язаний розглянути клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Отже, законодавець у ст.220 КПК України чітко вказав суб`єктів, розгляд клопотань який зобов`язаний здійснити слідчий, а саме: сторони захисту; потерпілого і його представника; представника юридичної особи; іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника.

На цей час ОСОБА_3 не відноситься до жодної із вказаних категорій осіб.

Водночас, старший слідчий ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі ОСОБА_5 , відповідаючи листом ОСОБА_3 на його клопотання, датоване 29.01.2025 року (надійшло до ТУ ДБР 03.04.2025 року) у невстановлений КПК України спосіб розглянув вказане клопотання.

Дійсно, у слідчого були відсутні підстави розглядати вказане клопотання у порядку ст.220 КПК України.

Водночас, ОСОБА_5 у порушення вимог ч.5 ст.55 КПК України, вирішив питання про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим без винесення відповідної постанови, передбаченою вказаною нормою Закону.

Стосовно фактичної відмови слідчого про визнання ОСОБА_3 потерпілим.

Відповідно до ст.2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог ч.ч. 1-3 ст.55 КПК України  потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.  Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.  Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою,яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.  Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Частиною 5 статті 55 КПК України передбачено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Таким чином, законодавець допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Процесуальною підставою для прийняття такого рішення є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч.1 ст.55 КПК України.

«Очевидність та достатність» таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема, у такому: очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення; відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву; очевидна відсутність причинного зв`язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою; наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч.1 ст.55 КПК, неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення.

При визначенні шкоди, як підстави для визнання особи потерпілим, необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням, тобто повинен існувати прямий зв`язок, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Аналіз матеріалів кримінального провадження №42024080000000118 свідчить, що фактично слідчими під час досудового розслідування було допитано ОСОБА_3 як свідка і надано останньому власноруч викласти свої показання у протоколі допиту. Натомість ОСОБА_3 у протоколі свого допиту вказав лише клопотання про надання йому статусу потерпілого, проведення експертизи та витребування відеозапису судового засідання.

На цей час матеріали кримінального провадження №42024080000000118 містять лише витяг з ЄРДР, постанови про призначення групи слідчих та прокурорів, 11 заяв ОСОБА_3 , відповіді слідчого на них та відповіді слідчим суддям, які розглядають скарги останнього, а також доручення слідчого у порядку ст.40 КПК України щодо допиту свідком ОСОБА_3 та його допит у цьому процесуальному статусі.

Фактично у матеріалах кримінального провадження міститься лише показання ОСОБА_3 як свідка, що були дослідженні під час судового розгляду скарги останнього. Водночас, дані повідомлені ОСОБА_3 ще 05.03.2025 року не перевірені слідчим: не долучено жодного документу та не допитано жодну особу, які б могли спростовували або підтвердили показання останнього.

За вказаних обставин, тобто за відсутності матеріалів по перевірці показань ОСОБА_3 , на цей час не вбачається, що останньому було завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Таким чином, з урахуванням встановлених під час судового розгляду обставин, суд вважає, що на цьому етапі досудового розслідування кримінального провадження відсутні достатні та очевидні підстави для визнання ОСОБА_3 потерпілим.

Водночас, на цей час досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024080000000118 не завершено, тому у разі встановлення таких підстав для визнання ОСОБА_3 потерпілим, слідчий зобов`язаний вручити останньому пам`ятку про процесуальні права та обов`язки як учаснику судового провадження - потерпілому та допитати його у цьому статусі.

Керуючись ст.ст. 2, 55, 220, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_3 на рішення старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_4 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №42024080000000118, відомості про яке внесені до ЄРДР 05.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.374 КК України – залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.

Повний текст ухвали складено 01.07.2025 року.

Слідчий суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя                                                         ОСОБА_1