Справа №333/4176/25

Провадження №3/333/1787/25

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 червня 2025 року                                                         м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Холод Р.С., розглянувши матеріали справ про адміністративні правопорушення стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , -

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

22.04.2025 року, о 22 год. 44 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Романтичній, буд.9 у м. Запоріжжі, будучи особою, яка не має права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху. Правопорушення ОСОБА_1 вчинено повторно протягом року після притягнення останнього за ч.4 ст.126 КУпАП (постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №703770408 від 01.01.2025 року).

15.05.2025 року вказана справа стосовно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, надійшла до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з Управління патрульної поліції в Запорізькій області.

У судові засідання, призначені на 06.06.2025 року та 30.06.2025 року ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд направляв ОСОБА_1 повістки на адресу, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення (м. Запоріжжя, вул. Юності, 59А), рекомендовані повідомлення повернулися до суду з відмітками про невручення з причини «неправильно зазначена (відсутня) адреса».

Крім того, судом на номер мобільного телефону, яким користується ОСОБА_1 (вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення) було направлено SMS-повідомлення, яке доставлено абоненту.

Також, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №309048 від 22.04.2025 року ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про складення відносно нього вказаного протоколу та попереджений про розгляд справи у Комунарському районному суді м. Запоріжжя.

Таким чином, ОСОБА_1 достеменно знав про наявність стосовно нього в суді справи про адміністративне правопорушення, але не доклав зусиль для дізнання про дату судового розгляду.

Оцінюючи вказані обставини, поведінку ОСОБА_1 , суддя дійшов до висновку, що останній зловживає своїми правами, а його неявки у судові засідання без поважних причин свідчать про затягування розгляду справи і впливають на розумні строки її розгляду, тому було прийнято рішення про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Під час прийняття вказаного рішення суддя також враховував положення ч.2 ст.268 КУпАП, відповідно до яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП не є обов`язковою.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Враховуючи вказану позицію Європейського Суду, а також вид, розмір і строки стягнень, що можливо накласти на особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП (штраф в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років, з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого), суд вважає дане провадження «кримінальним обвинуваченням».

Розглянувши справу про адміністративну правопорушення стосовно ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, доведена і підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:

- даними, встановленими протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №309048 від 22.04.2025 року, згідно яких встановлено дату та місце скоєння адміністративного правопорушення;

- даними постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3770408 від 01.01.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП;

- даними відеозапису (відеофайл «ЕПР1 309048») з нагрудної камери поліцейського, дослідженим під час судового розгляду, на яких зафіксовано рух транспортного засобу «BMW», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Після зупинки, з автомобіля виходить водій, як встановлено в подальшому – ОСОБА_1 , який на вимогу поліцейського щодо надання документів повідомляє, що їздить без прав (час відеозапису: 0:03:29), за що вже притягався до адміністративної відповідальності. На попередження співробітника поліції про складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП, ОСОБА_1 жодних зауважень або заперечень не висловлює.

Згідно довідки УПП в Запорізькій області ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Оцінюючи вказані докази, суддя дійшов висновку, що вони не суперечать один одному, а навпаки доповнюють та підтверджують обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

При прийнятті рішення суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростували наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та непричетність до нього ОСОБА_1 , суду не надано і не встановлено під час судового розгляду.

Враховуючи, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом без посвідчення водія, 01.01.2025 року був притягнутий за ч.4 ст.126 КУпАП, а тому в даному випадку суддя дійшов до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази є достатніми, допустимими та належними, підтверджуючи:

- порушення ОСОБА_1 вимог п.2.1а Правил дорожнього руху України, а саме: водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, наявність багаторазових фактів притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП (5 разів).

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддя не вбачає.

Санкція ч.5 ст.126 КУпАП передбачає штраф в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Суб`єкт передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП адміністративного правопорушення є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку (загальний) і керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Додаткових вимог до суб`єкта, а саме наявність у нього права на керування транспортними засобами ч.5 ст.126 КУпАП не містить.

Законодавець прямо передбачив відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП у виді санкції позбавлення права керування транспортним засобом до осіб, що повторно протягом року вчинили адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.126 КУпАП зокрема за керування транспортним засобом, не маючи права такого права.

Отже, ні норми Загальної частини КУпАП, ні статті 126 КУпАП не містять жодних застережень чи умов застосування додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини ст.126 КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ст.23 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Відповідно до п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, неможливо накладати стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншим особам.

Транспортний засіб «BMW», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 не належить останньому (власник ОСОБА_2 ).

За вказаних обставин, вважаю, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП України, а саме: штраф в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на сім років, але без оплатного вилучення транспортного засобу.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.33-35, 40-1, 126, 247, 283, 284, 287-289 КУпАП, п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення, в межах санкції, передбаченої ч.5 ст.126 КУпАП, у виді штрафу в дохід держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень (отримувач: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001, код класифікації доходів бюджету: 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 (сім) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп. (Реквізити для сплати: Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

У разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307  КУпАП (не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення), постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя                         Р.С. Холод