УХВАЛА

30 червня 2025 року

м. Київ

справа № 461/8878/24

провадження № 61-7187ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про відшкодування шкоди, спричиненої органом досудового розслідування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про відшкодування шкоди, спричиненої органом досудового розслідування.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді визнано необґрунтованою та передано для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Не погодившись з ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 18 квітня 2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного судувід 12 травня 2025 року відмовлено у прийнятті до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 18 квітня 2025 року та повернуто апеляційну скаргу заявнику.

ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року, повернути справу до суду апеляційного суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Також заявник вказує, що судом апеляційної інстанції порушено його право на доступ до правосуддя.

У зв`язку з кібератакою на інформаційно-комунікаційну систему Верховного Суду (Акт від 06 червня 2025 року № 1 ) сервіс приймання та відправки процесуальних документів через підсистему «Електронний суд» було призупинено. 20 червня 2025 року відновлено приймання процесуальних документів засобами підсистеми «Електронний суд».

24 червня 2025 року управлінням забезпечення автоматизованого документообігу суду було опрацьовано 285 процесуальних документів, які були сформовані в підсистемі «Електронний суд» з 10 по 13 червня 2025 року (Акт від 24 червня 2025 року № 7).

Відповідно до протоколу передачі судової справи від 24 червня 2025 року цю справу розподілено судді-доповідачеві Синельникову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Шипович В. В.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.

Право на апеляційний перегляд справи, яке гарантовано Конституцією України, реалізується у порядку, передбаченому процесуальним законом.

Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду визначено у частині першій статті 353 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, зокрема, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 зроблено висновок, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 18 квітня 2025 року, якою визнано необґрунтованою заяву про відвід судді, що в силу вимог частини першої статті 353 ЦПК України не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

За вказаних обставин відсутні підстави вважати, що право заявника на доступ до правосуддя обмежено судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 не позбавлений права включити свої заперечення на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 18 квітня 2025 року до апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статей 353, 357 ЦПК України, не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року(яка не відноситься до переліку ухвал, якими закінчено розгляд справи) є необґрунтованою.

Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про відшкодування шкоди, спричиненої органом досудового розслідування.

Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович