Справа № 354/83/25

Провадження по справі № 2/354/250/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Єрмак Н.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі 24 750 грн., з яких: 5 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; - 17250 грн. - заборгованість за процентами; 2 500 грн. - неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки, а також судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Ухвалою судді від 17.01.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження, тощо): не застосовувалися.

Відповідачем у встановлений строк та станом на момент прийняття рішення по справі не надано заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву та доказів, котрими підтверджуються заперечення проти позову.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

28 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 4123120524. Як вбачається із змісту договору позики, разом із правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 23.04.2024 р., складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму: 5 000,00 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п. 2.6.1., п.п. 4.1.-4.2. та п. 4.4. цього договору, його додатків. Основні умови договору щодо надання коштів у позику: п. 2.4. Тип кредиту - кредит; п. 2.7. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.; п. 2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; п. 3.2. Дати надання кредиту: 28.05.2024 року або наступний за ним календарний день; п. 2.6. Тип процентної ставки - фіксована; п. 2.6.1. Стандартна процентна ставка становить 1.5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору; п. 2.2. Товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 10.6.10.7. договору позики позичальник, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладення договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». На підтвердження укладання договору позики між кредитодавцем та позичальником у додатку до позовної заяви позивач додає роздруківку з електронної пошти позивача - support@finsfera.ua, з якої відправлено на електронну пошту відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_2 одноразові ідентифікатори для підпису договору позики № 4123120524 та паспорту споживчого кредиту.

Позивач свої зобов`язання відповідно умов договору позики не виконав, в той час як позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.

Відповідач всупереч умовам договору позики свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив. Отже, заборгованість складає 24 750 грн., з яких: 5 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17 250 грн.; - заборгованість за процентами; 2 500 грн. - неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки.

Згідно із положеннями ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч. 12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 цього Закону).

Згідно із ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію.

При цьому договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст.1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» свої зобов`язання перед відповідачем виконав, перерахувавши обумовлені кредитним договором кошти, що підтверджено документально.

Оскільки кредитні кошти відповідачем не повернуті, суд вважає заборгованість щодо тіла кредиту наявною та доведеною.

Що стосується заявленої до стягнення заборгованості за процентами у розмірі - 17 250 грн, суд виходить із того, що укладеним між сторонами договором було досягнуто згоди щодо основних умов кредитування, зокрема, щодо порядку визначення та нарахування процентів.

Так, у договорі про надання грошових коштів у позику № 4123120524 від 28.05.2024 були виконані умови передбачені ч.ч. 2, 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сторони узгодили всі його істотні умови: суму кредиту, дату видачі кредиту, відсоткову ставку, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; відповідач своїм підписом засвідчив, що він ознайомився та погодився з умовами цього договору, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним та відповідало його внутрішній волі.

На момент укладення кредитного договору відповідач не навів жодних зауважень щодо змісту цього правочину.

Також відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача в частині розміру заборгованості за процентами у сумі - 17 250 грн, та вважає її доведеною і такою, що підлягає до стягнення.

Що стосується вимог позивача про стягнення із відповідача пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що становить 2500,00 грн, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відтак, позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок пені та заявлено її розмір до стягнення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, та з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором надання грошових коштів у позику № 4123120524 від 28.05. 2024 в сумі 22250грн. з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 17 250 грн заборгованість за процентами, у задоволенні вимоги про стягнення з неустойки за прострочення повернення позики в сумі 2500,00 грн, необхідно відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1983,46 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» заборгованість за договором надання грошових коштів у позику № 4123120524 від 28.05.2024р. в сумі 22250 грн. з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 17 250 грн заборгованість за процентами.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» 1983,46 грн. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а особою, що приймала участь у справі, але не була присутньою під час проголошення рішення в той самий строк з моменту отримання копії рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження: вул. Болсуновська, буд. 8, пов. 9, м. Київ, 01014.

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя: Наталія ЄРМАК