Справа № 643/4725/24

Провадження № 2/643/372/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2025 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Осадчого О.В.,

за участю:секретаря судового засідання - Андрєєва Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Московського районного суду м.Харкова з позовною заявою до Харківської міської ради, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування за законом, в якому просить суд:

- встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті її сестри ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом фактичного прийняття управління та володіння спадковим майном на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м.

- визнати право власності за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м., в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.12.1997 року за реєстраційним номером: 5-97-113117 квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною сестрою матері позивачки ОСОБА_2 , яка проживала з нею на момент її смерті у с. Красна Поляна Зміївського району, опікувалася нею, здійснила її поховання та фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після її смерті. На момент смерті тітка позивачки не мала інших спадкоємців, ніж її сестра. Мати позивачки померла у 2007 році та вона, як єдина спадкоємиця, звернулася до Зміївської державної нотаріальної контори щодо відкриття спадщини. Після смерті ОСОБА_2 була заведена спадкова справа 206/2007 в рамках якої позивачці було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на інше майно померлої, а щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 було відмовлено Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.05.2024 р. №480/02.31 у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті своєї сестри ОСОБА_3 . Отже позивач позбавлена права можливості оформити спадкові права на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , та після смерті якої спадщину померлої прийняла її сестра ОСОБА_2 , а тому були змушена звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Встановлено строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень. Витребувано у Зміївської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи №206/2007 від 27.03.2007, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Московського районного судум. Харкова від 28 серпня 2024 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лончак Т.І. про виклик та допит свідків, підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Лончак Т.І. підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити, надала аналогічні викладеним у позові пояснення, надалі подала заву про розгляд справи без її участі та без участі позивача.

Відповідач Харківська міська рада, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву, чи будь яких інших заяв чи клопотань щодо розгляду справи до суду не подала.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, вислухавши доводи представника позивача, показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження (повторним) НОМЕР_2 від 28.03.1945 року, батьками значаться: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 13.07.2001 року.

ОСОБА_3 була власницею частки квартири що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, від 26.12.1997 року реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Син ОСОБА_3 . ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 від 13.03.1986 року.

Мати позивачки ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження (повторним) НОМЕР_6 від 30.05.1986 року, батьками значаться: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

ОСОБА_9 02.09.1968 року вийшла заміж та змінила прізвище на ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_7 від 02.09.1968 року.

Вказаними обставинами, а саме повне співпадання прізвищ імен та по батькові батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується факт, що мати позивачки ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 були рідними сестрами.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомила, що ОСОБА_3 довгий час проживала та була прописана з родиною позивачки в АДРЕСА_1 . Перед самою смертю ОСОБА_3 переїхала до села Красна Поляна Зміївського району Харківської області де мешкала разом зі своєю рідною сестрою (матір`ю позивачки) ОСОБА_13 , яка забезпечувала її догляд, вони вели спільне господарство. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 . ОСОБА_2 за власний кошт здійснила її поховання.

Мати позивачки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09 лютого 2007 року НОМЕР_8 від 09.02.2007.

Позивачка, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_9 .

Чоловік ОСОБА_2 ОСОБА_16 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15.03.2001 року НОМЕР_10 .

З тексту постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.05.2024 державного нотаріуса Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області вбачається, що після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_11 (в межах встановленого законодавством шестимісячного строку) була заведена спадкова справа 206/2007, на підставі заяви про прийняття спадщини, наданої донькою померлої ОСОБА_1 , інші заяви про прийняття або відмову від прийняття спадщини у спадковій справі відсутні. За життя померла ОСОБА_2 , залишила заповіт згідно якого на ім`я ОСОБА_17 були оформлені свідоцтва на право на спадщину на вказане у заповіті майно. Щодо видачі свідоцтва на право власності на частку у праві спільної власності у квартирі що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті її сестри ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 зверталася до П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори щодо відкриття спадщини за своєю тіткою ОСОБА_3 , але отримала Постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії від 12.10.2023 р. №2110/02-14 у зв`язку з тим, що племінники, у відповідності до цивільного кодексу УРСР 1963 року, який діяв на момент смерті ОСОБА_3 , не входили до кола спадкоємців.

На момент смерті ОСОБА_3 був чинний Цивільний кодекс Української РСР 18.07.1963 року.

Відповідності до ст. 526 ЦК УРСР (1963 року) місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) до спадкоємців першої черги за законом належать діти (в тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Положеннями ст. 530 ЦК УРСР (1963 року) передбачено, що за відсутності спадкоємців першої черги або неприйнятті ними спадщини, спадкують в рівних долях батьки та сестри померлого.

На час смерті ОСОБА_3 не мала інших родичів та спадкоємців, крім своєї сестри та племінниці, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 від 13.03.1986 р. її сина ОСОБА_8 та показами допитаного у судовому засіданнісвідка.

Так як на момент смерті у 2001 році у ОСОБА_3 були відсутні спадкоємці першої черги, її сестра ОСОБА_2 була її єдиною спадкоємицею другої черги.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням досліджених у судовому засіданні письмових доказів, показань свідка, суд дійшов висновку про доведеність факту прийняття спадщини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її сестри ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом фактичного прийняття управління та володіння спадковим майном 1/4 частиною квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м., а тому наявність підстав для його встановлення у судовому порядку.

На момент смерті ОСОБА_2 у 2007 році вже діяв новий Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року. Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).

Статтями 1222 - 1223 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У відповідності зі ст.1223 ЦК у разі відсутності заповіту визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст.ст. 1258, 1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За приписами ст.ст. 1269-1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У ст. 1272 ЦК України визначено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Тобто прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Факт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Факт того, що особа за життя не оформив свого права на спадкове майно після смерті померлої особи не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у його спадкоємців, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. (Постанова КЦС ВС від 31.08.2020 № 350/1850/17).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як зазначено у ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає прямо із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно із частиною першою статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 ЦК України, передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

За положенням ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідно до ст.392 ЦК України право власності позивача підлягає захисту, що не буде суперечити закону, та при цьому не будуть порушені права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин вимога ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на вищевказане майно в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її сестри ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом фактичного прийняття управління та володіння спадковим майном на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м., у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Харківська міська рада, місцезнаходження: 61030, м. Харків, майдан Конституції, 7, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04059243.

Суддя: О.В. Осадчий