КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 травня 2025 року                                                                             справа №320/13623/25

Суддя  Київського  окружного  адміністративного  суду  Лапій  С.М.,  розглянувши  у  м.Києві  у  порядку  письмового  провадження  за  правилами    спрощеного  позовного  провадження  адміністративний  позов  гр. ОСОБА_1  до ГУ ПФУ у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, у якому просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у виплаті йому пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ без обмеження максимальним її розміром та без застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, починаючи з 01.01.2025;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ без обмеження максимальним її розміром та без застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, починаючи з 01.01.2025, з урахуванням раніше проведених виплат.

На обґрунтування позову, позивачем зазначено, що йому призначена пенсія відповідно до  Закону України  «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідачем на виконання пункту 1  постанови Кабінету Міністрів України  Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану  №1 від 03.01.2025 здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії. З діями відповідача щодо зменшення пенсії з 01 січня 2025 року шляхом застосування коефіцієнтів зменшення пенсії позивач не погоджується, оскільки будь-яке обмеження встановленого розміру пенсії порушує суть конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту осіб.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону України  «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Кабінетом Міністрів України 03.01.2025 було прийнято постанову №1  Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану  щодо обмеження виплати спеціальних пенсії на період воєнного стану у 2025 році.

Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії з 01 січня 2025 року пенсійним органом  проведено перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2025 року, за результатами якого підсумок пенсії (з надбавками) склав 50174, 24 грн, а з урахуванням пониження суми згідно ПКМУ №1 від 03 січня 2025 року 31316, 23 грн.

Відповідачем повідомлено позивачу, що з 01.01.2025 виплати пенсії переглянуто відповідно до  ст.46  ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік»  та  постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1  Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб.

Не погоджуючись такими діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з  статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Частиною другою  статті 64 Конституції України  встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями  24,  25,  27,  28,  29,  40,  47,  51,  52,  55,  56,  57,  58,  59,  60,  61,  62,  63  цієї  Конституції.

Відповідно до  ст. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022  Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого  Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ  у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями  30 - 34,  38,  39,  41 - 44,  53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою  статті 8 Закону України  Про правовий режим воєнного стану.

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене  статтею 46 Конституції України.

У  Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 Конституційний Суд України  зазначив, що в  Конституції України  виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до  статті 17 Конституції України  перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша  статті 17 Основного Закону України). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб  від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі  Закон №2262-ХІІ).

Згідно з частинами першою та третьою  статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ  законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим  Законом, базується на  Конституції України  і складається з цього  Закону,  Закону України  Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування  та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим  Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього  Закону  та Закону України  Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, умови і норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за  Законом № 2262-ХІІ, визначаються виключно Законами України  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб,  Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування  та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих законів.

Обчислення пенсії  особам, які мають право на пенсію за  Законом № 2262-ХІІ  визначено розділом V (статті 43-47)  Закону № 2262-ХІІ, а  Виплата пенсій  та  Порядок перерахунку пенсій  - розділами VII (статті 52-62) та VIII (статті 63-66)  Закону № 2262-ХІІ  відповідно.

Разом з тим,  ст. 46 ЗУ  «Про Державний бюджет України на 2025 рік»  від 19.11.2024 №4059-ІХ установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до  Митного кодексу України, законів України  Про прокуратуру,  Про статус народного депутата України,  Про Національний банк України,  Про Кабінет Міністрів України,  Про дипломатичну службу,  Про службу в органах місцевого самоврядування,  Про судову експертизу,  Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,  Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів,  Про наукову і науково-технічну діяльність,  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб,  Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР  Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України  (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до  ст. 46  ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік»   Кабінетом Міністрів України прийнято  постанову  Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану  №1 від 03.01.2025  (надалі Постанова №1), яка набрала чинності 03 січня 2025 року та застосовується з 1 січня 2025 року.

Пунктом 1 Постанови №1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до  Митного кодексу України, законів України  Про прокуратуру,  Про статус народного депутата України,  Про Національний банк України,  Про Кабінет Міністрів України,  Про дипломатичну службу,  Про службу в органах місцевого самоврядування,  Про судову експертизу,  Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,  Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів,  Про наукову і науково-технічну діяльність,  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб,  Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР  Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України  (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до  Закону України  Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті  27, абзацу другого частини першої статті  28  і статті 29 Закону України  Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування  перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті  27, абзацу другого частини першої статті  28  і статті  29 Закону України  Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 2 Постанови №1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї  постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.

З такого правового регулювання слідує, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до  Закону України  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб  (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням встановлених коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії. При цьому такі коефіцієнти не застосовуються до осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.

Таким чином, положеннями ст. 46 ЗУ  «Про Державний бюджет України на 2025 рік»  та  постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1  запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за  Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено  Законами України  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб,  Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що в свою чергу суперечить приписам  статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.

Крім того, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за  Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно статті 46 Закону України  Про Державний бюджет України на 2025 рік  та  пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1  призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом.

Водночас Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у  Конституції України, а тому цей  закон  не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання  Бюджетного кодексу України  (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої  статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що  Кодексом  не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті  6, частині другій статті  19, статті  130 Конституції України.

Таким чином, суд доходить висновку, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до  Законів України  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб,  Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.

Як слідує з протоколу про перерахунок пенсії з 01 січня 2025 року, позивачу з метою реалізації приписів  ст. 46 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік»  та  постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1  з 01 січня 2025 року проведено перерахунок пенсії і, як слідує з аналізу цих норм, такий перерахунок і виплата пенсії не пов`язані із збільшенням рівня грошового забезпечення, наданням передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиттям на державному рівні заходів, спрямованих на соціальний захист, а також із забезпеченням єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за  Законом № 2262-ХІІ.

Відтак, суд доходить висновку, що виплата позивачу пенсії з 01 січня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених  статтею 46 Закону України  Про Державний бюджет України на 2025 рік  та  пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1, є протиправною.

Також варто зазначити, що відмовляючи у відкритті провадження за поданням судді Донецького окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом справи № 200/116/25 як зразкової та за поданням судді Полтавського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом справи №440/534/25 як зразкової, Верховний Суд в ухвалах від 25 лютого 2025 року у справі №200/116/25 та від 26 лютого 2025 року у справі 440/534/25 звернув увагу на те, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась позиція щодо застосування норм  Закону № 2262-XII  у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року (справа № 400/2085/19), 20 липня 2022 року (справа № 340/2476/21), 25 липня 2022 року (справа № 580/3451/21), 30 серпня 2022 року (справа № 440/994/20), 17 березня 2023 року (справа № 340/3144/21) та інших Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах стосовно призначення та перерахунку пенсій відповідно до  Закону №2262-XII  норми зазначеного  закону  підлягають застосуванню з урахуванням  Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Тож, беручи до уваги встановлені у справі обставини та норми, якими врегульовані спірні правовідносини, з урахуванням рішень Конституційного Суду України, обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії з 01 січня 2025 року із застосуванням обмеження у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених  статтею 46 Закону України  Про Державний бюджет України на 2025 рік  та  пунктом 1 постанови  Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1  Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану  та зобов`язати відповідача виплатити позивачу пенсію з 01 січня 2025 року без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України  Про Державний бюджет України на 2025 рік  та  пунктом 1 постанови  Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1  Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, з урахуванням фактично проведених виплат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.    90,    139,    143,    241- 246,    250,    255,  295 КАС України, суд, -

                                                  в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у виплаті гр. ОСОБА_1 пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ без обмеження максимальним її розміром та без застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, починаючи з 01.01.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату гр. ОСОБА_1 пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ без обмеження максимальним її розміром та без застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, починаючи з 01.01.2025, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

          Суддя                                                                                     Лапій С.М.