СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 червня 2025 року                                                             Справа № 480/3452/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3452/25 за позовом   ОСОБА_1  до  Відділу Буринського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Харківський національний університет внутрішніх справ    про визнання протиправною та скасування постанови,-

                                                  В С Т А Н О В И В:

01.05.2025  позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 18.04.2025 начальником Буринського відділу  державної виконавчої служби у Конотопському районі районі Сумської області Східного  міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( далі – Відповідач)  відкрите виконавче провадження  з виконання виконавчого листа, виданого Сумським окружним адміністративним судом у справі 480/10714/21, про стягнення з позивача на  користь Харківського  національного університету внутрішніх справ витрат, пов`язаних з утримання.

Постанову про відкриття виконавчого провадження позивач вважає протиправною та просить скасувати, зазначаючи, що відповідно до п.9 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261, стягнення суми витрат припиняється в разі: поновлення на навчанні особи, що була відрахована з вищого навчального закладу, у разі повторного прийняття особи на службу в поліцію. Якщо таке поновлення здійснено після відкриття виконавчого провадження щодо відшкодування витрат стягнення їх суми припиняється на підставі вимог стягувана. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 162-ОС від 14.02.2024 року позивача зараховано до списків особового складу на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - мінометником третьої групи мінометів першого вогневого відділення мінометної прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування, ВОС 111035 Р-261, 9 тарифний розряд, де він проходить службу на даний час.  На думку позивача, Державна прикордонна служба входить до структури Міністерства внутрішніх справ, тому він  вважає, що поновлений на службі, тому стягнення витрат необхідно припинити. Вважає також, що відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження.

Відповідач подав відзив на позов у формі письмового заперечення, у якому вказав, що 17 квітня 2025 року до Відділу надійшла заява від Харківського національного університету внутрішніх справ про прийняття до примусового виконання виконавчого документа та виконавчий лист Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 № 480/10714/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ХНУВС витрат, пов`язаних з утриманням боржника, в сумі 82940,072 грн.

Рішення набрало законної сили і відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягало виконанню.

Пересвідчившись у відповідності виконавчого документа вимогам діючого законодавства 18 квітня 2025 року державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка направлена на виконання боржнику, а стягувачу до відома рекомендованими листами. Підстав для відмови в прийнятті виконавчого документа без виконання у державного виконавця не було, перелік підстав чітко визначений п.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ст. ст. 27, 40, 41 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанову про стягнення виконавчого збору.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Харківський національний університет внутрішніх справ пояснень не надав.

У призначене на 25.06.2025 судове засідання належним чином повідомлені  учасники справи не з`явилися, про  причини  неявки суд не повідомили, тому у відповідності до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що  позовні вимоги задовленню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 у справі № 480/10714/21 частково задоволений позов Харківського національного університету внутрішніх справ, стягнуто з ОСОБА_1  на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з утриманням, в сумі 82940,72 грн.

17 квітня 2025 року до Буринського відділу  державної виконавчої служби у Конотопському районі районі Сумської області Східного  міжрегіонального управління Міністерства юстиції  надійшла заява від Харківського національного університету внутрішніх справ про прийняття до примусового виконання виконавчого документа та виконавчий лист Сумського окружного адміністративного суду, виданий 24.10.2022, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ХНУВС витрат, пов`язаних з утриманням боржника, в сумі 82940,072 грн.

18.04.2025  начальником Буринського відділу  державної виконавчої служби у Конотопському районі районі Сумської області Східного  міжрегіонального управління Міністерства юстиції  Бондаренко Н.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №77845014 ( а.с.5).  

Вирішуючи питання щодо правомірності постанови про відкриття  виконавчого провадження, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на території України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон України “Про виконавче провадження”) та Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі – Інструкція №512/5).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом  (пункт 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею  4 Закону України "Про виконавче провадження" визначені вимоги до виконавчого документа а також передбачені підстави для повернення  стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання.  

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Норми аналогічного змісту містяться і у Інструкції №512/5, зокрема, відповідно до пунктів 4, 5 розділу ІІІ виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Системний аналіз наведених норм надає підстави для висновку про відсутність у державного виконавця на етапі вирішення питання щодо прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження обов`язку та можливості перевіряти та з`ясовувати наявність обставин та підстав, що не охоплюються, переліком, зазначеним у ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».  

Крім того, суд вважає безпідставним посилання позивача на положення  п.9  Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261, відповідно до якого стягнення суми витрат припиняється, зокрема, у разі повторного прийняття особи на службу в поліцію,  оскільки він з 14.02.2024 проходить службу в органах Державної прикордонної служби, яка входить до структури МВС України.  

Так, відповідно до положення про  Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 878  Міністерство внутрішніх справ України (МВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах:

забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг;

захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні;

цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

При цьому завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні покладаються на  Державну прикордонну службу України, що закріплено у  ст.1 Закону України «Про державну прикордонну службу».  Цей Закон відповідно до Конституції України визначає правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження. Частиною 6  цього Закону передбачено, що у системі Державної прикордонної служби України є також навчальні заклади, науково-дослідні установи, підрозділи спеціального призначення та органи забезпечення.

Водночас, центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку є Національна поліція України, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію». Цей Закон передбачає, серед іншого, професійне навчання поліцейських, зокрема ст.74 передбачена підготовка поліцейських у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання.

Тобто, Державна прикордонна служба України і Національна поліція України є окремими органами в системі центральних органів  виконавчої влади в Україні.

Саме у відповідності до вимог ст.74 Закон України «Про Національну поліцію» затверджений Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, яким передбачено припинення стягнення витрат на утримання у разі повторного прийняття особи на службу в поліцію. Тобто, припинення стягнення витрат, пов`язаних  з утриманням  особи у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, передбачене п.9 вказаного Порядку, можливе лише за умови повторного прийняття особи на службу саме в органах поліції.    Відтак,  до позивача, який  перебуває на службі в іншому органі виконавчої влади в Україні, а саме Державній прикордонній службі, наведена норма не  може бути застосована.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, приймаючи до уваги, що державним виконавцем під час винесення оскаржуваної постанови дотримані вимоги Закону України «Про виконавче провадження»,  суд приходить до висновку про відповідність   постанови про відкриття виконавчого провадження критеріям, встановленим  ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

                                                        В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову   ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Відділу Буринського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34520260, вул.Д.Бєдного, 5, м.Буринь, Конотопський район, Сумська область, 41700),  третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Харківський національний університет внутрішніх справ (ЄДРПОУ 08571096, вул.Сонячна,3А, м.Вінниця, 21008)  про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                   Л.М. Опімах