ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 912/1109/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Баклан Н. Ю.,

Головного управління

Держгеокадастру у Кіровоградській області - не з`явився,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «ТД Украгропрод» - Дев`ятки О. Г.,

Олександрійського професійного аграрного ліцею - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із доповненнями) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Украгропрод»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2025 (у складі колегії суддів: Мороз В. Ф. (головуючий), Іванов О. Г., Чередко А. Є.)

та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.09.2023 (суддя Закурін М. К.)

у справі № 912/1109/23

за позовом Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

до Олександрійського професійного аграрного ліцею, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Украгропрод»

про визнання недійсним договору та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - Держгеокадастр) з позовом до Олександрійського професійного аграрного ліцею (далі - Ліцей) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Украгропрод» (далі - ТОВ «ТД Украгропрод»), у якому просив суд:

- визнати недійсним договір контрактації сільськогосподарської продукції від 01.09.2022 № 7678-юр/2022, укладений між Ліцеєм та ТОВ «ТД Украгропрод»;

- зобов`язати ТОВ «ТД Украгропрод» повернути Держгеокадастру земельні ділянки загальною площею 218,22 га, що розташовані на території Приютівської селищної ради та Олександрійської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір є удаваним та вчинений відповідачами з метою приховати інший правочин, а саме, договір оренди землі, який укладено з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійним та повернення земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.09.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2025 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.09.2023 скасовано, постановлено нове рішення. Визнано недійсним договір контрактації сільськогосподарської продукції від 01.09.2022 № 7678-юр/2022, укладений між Ліцеєм та ТОВ «ТД Украгропрод». Зобов`язано ТОВ «ТД Украгропрод» звільнити займані земельні ділянки загальною площею 218,22 га, що є предметом договору контрактації сільськогосподарської продукції від 01.09.2022 № 7678-юр/2022 та розміщені на території Приютівської селищної ради та Олександрійської міської рад, серед яких: земельна ділянка площею 123,2097 га з кадастровим номером 3520355800:02:000:7053, земельна ділянка площею площею 65,1042 га з кадастровим номером 3520355800:02:000:7054 та земельна ділянка площею 10,6648 га з кадастровим номером 3520355800:02:000:7055. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у квітні 2025 року ТОВ «ТД Украгропрод» подало до Верховного Суду касаційну скаргу та доповнення до неї, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2025 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.09.2023, ухвалити нове рішення, яким позов прокурора залишити без розгляду.

Також ТОВ «ТД Украгропрод» надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн, які воно понесло і очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, докази на підтвердження яких будуть подані відповідно до вимог процесуального законодавства.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2025 у справі № 912/1109/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ТД Украгропрод» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2025 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.09.2023 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.06.2025.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.06.2025 у справі № 912/1109/23 клопотання ТОВ «ТД Украгропрод» задоволено; зупинено виконання та дію постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 912/1109/23 до закінчення перегляду цієї постанови в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2025 у справі № 912/1109/23 у зв`язку із неможливістю розгляду справи у визначений ухвалою від 22.05.2025 день - 11.06.2025, Суд призначив касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.06.2025.

Кіровоградська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу зазначає про законність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про підтвердження прокурором повноважень для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Держгеокадастру, просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Держгеокадастр та Ліцей у судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення Держгеокадастру та Ліцею ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що зазначені учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників Держгеокадастру та Ліцею.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора та ТОВ «ТД Украгропрод», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами апеляційної інстанції установлено, що згідно з пунктом 1.1 Статуту Ліцей є державним професійно-технічним навчальним закладом.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.04.2015 № 36906839, № 36901865, № 36897949 за Ліцеєм зареєстровано право постійного користування земельними ділянками з кадастровим номером 3520355800:02:000:7053 площею 123,2097 га, з кадастровим номером 3520355800:02:000:7054 площею 65,1042 га та з кадастровим номером 3520355800:02:000:7055 площею 10,6648 га, власником яких є держава в особі органу управління - Держземагенства.

01.09.2022 між Ліцеєм (виробник) та ТОВ «ТД Украгропрод» (контрактант) укладено договір контрактації сільськогосподарської продукції № 7678-юр/2022, відповідно до умов якого виробник зобов`язався виростити та реалізувати контрактанту сільськогосподарську продукцію - зерно кукурудзи урожаю 2023 року, вирощену на земельних ділянках, що розміщені на території Приютівської селищної ради та Олександрійської міської ради загальною площею 218,22 га, що належать виробнику на праві постійного користування, а контрактант зобов`язався сприяти виконанню умов договору, прийняти вирощену продукцію та оплатити її вартість (пункти 1.1, 1.2).

Поставка сільськогосподарської продукції виробником контрактантові відбувається не пізніше 01.12.2023 (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 1. 4 договору контрактант зобов`язується сприяти виконанню виробником умов цього договору, а саме надавати виробнику всі види сільськогосподарських послуг за допомогою спеціалізованої техніки, які необхідні для вирощування сільськогосподарської продукції - зерна кукурудзи: посівний матеріал, добрива, засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали. Такі послуги та/або товари оформлюються відповідними первинними бухгалтерськими документами з подальшим зобов`язанням виробника відшкодувати контрактанту їх вартість. Таке відшкодування здійснюється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.

Контрактант, для виконання своїх зобов`язань, передбачених пунктом 1.4 цього договору, має право залучати третіх осіб (пункт 1.5 договору);

Однією з умов договору є ефективне та раціональне використання земель у сфері сільськогосподарського виробництва для проведення виробничого навчання і проходження практики учнями ліцею (пункт 1.7 договору).

Виробник зобов`язаний виростити, зібрати сільськогосподарську продукцію та підготувати її до передачі контрактанту із відповідним чином оформленими супровідними документами у терміни, встановлені пунктом 1.3 цього договору (пункт 2.1 договору).

Контрактант зобов`язаний власними силами забезпечити завантаження сільськогосподарської продукції на транспортні засоби з подальшим зобов`язанням виробника відшкодувати контрактанту вартість таких послуг відповідно до пункту 1. 4 цього договору (пункт 2.2 договору).

Контрактант зобов`язаний забезпечити розвантаження сільськогосподарської продукції із транспортних засобів власними силами з подальшим зобов`язанням виробника відшкодувати контрактанту вартість таких послуг відповідно до пункту 1. 4 цього договору (пункт 2.4 договору).

Контрактант у відповідності до графіку відвантаження сільськогосподарської продукції у терміни, обумовлені сторонами у пункті 1.3 договору, зобов`язаний забезпечити виробника транспортними засобами для відвантаження сільськогосподарської продукції (пункт 2.5 договору).

Контрактант зобов`язаний прийняти продукцію за кількістю та якістю (пункт 2.6 договору).

Виробник зобов`язаний надавати цілодобовий доступ представникам контрактанта до земельних ділянок (пункт 2.7 договору).

У пункті 3.2 договору передбачено, що орієнтовна кількість сільськогосподарської продукції складає 907 т зерна кукурудзи (пункт 3.2.).

Ціна сільськогосподарської продукції встановлюється шляхом обовязкового укладення сторонами додаткової угоди до цього договору в редакції контрактанта по факту відвантаження в залежності від фактичної якості сільськогосподарської продукції (пункт 4.1 договору).

Оплата контрактантом здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виробника у строк до 01.12.2023 включно. (пункт 4.3 договору).

Прийняття сільськогосподарської продукції контрактантом оформлюється актом приймання-передачі, який підписується представниками обох сторін (пункт 4.4 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє 31.12.2023 (пункти 8.1, 8.2 договору).

Як установлено судом апеляційної інстанції, згідно з поясненнями ТОВ «ТД Украгропрод» взяті на себе зобов`язання (щодо надання сільськогосподарських послуг за допомогою спеціалізованої техніки, придбання посівного матеріалу, добрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів) ним виконувались шляхом залучення третіх осіб, зокрема:

- за договором від 04.01.2022 № 7690-юр2022, укладеним між ТОВ «ТД Украгропрод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроком» (далі - ТОВ «Украгроком») щодо надання тракторних послуг. На підставі цього договору та згідно з актом наданих послуг від 16.11.2022 № 000586 ТОВ «Украгроком» виконало на замовлення ТОВ «ТД Украгропрод» роботи з чизелювання кукурудзи на зерно 2023 року на площі 90,45 га на загальну суму 189 874,45 грн;

- за договором від 01.08.2022 № 50-08/22, укладеним між ТОВ «ТД Украгропрод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пантазіївське» щодо надання тракторних послуг. На підставі цього договору та згідно з актом наданих послуг від 16.11.2022 № 1139 Товариство з обмеженою відповідальністю «Пантазіївське» виконало на замовлення ТОВ «ТД Украгропрод» роботи з дискування кукурудзи на зерно 2023 року на площі 180,22 га на загальну суму 203 071,90 грн;

- за договором від 01.01.2023 № 40/01-ТД, укладеним між ТОВ «ТД Украгропрод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроальянс ЛТД» щодо купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів. На підставі цього договору та згідно з видатковими накладними № 1672 та № 1673 від 04.05.2023 ТОВ «ТД Украгропрод» придбало паливно-мастильні матеріали на загальну суму 1 258 291,05 грн;

- за договором від 02.01.2023 № 45-юр2023, укладеним між ТОВ «ТД Украгропрод» та ТОВ «Украгроком» щодо надання тракторних послуг. На підставі цього договору та згідно з актами наданих послуг від 04.05.2023 № 261, від 10.06.2023 № 251 ТОВ «Украгроком» виконало на замовлення ТОВ «ТД Украгропрод» роботи з культивації на площі 195,55 га; з завантаження добрив та з посіву з добривами на площі 186,22 га; з міжрядного обробітку з внесенням добрив на площі 68,2 га, всього на загальну суму 392 331,80 грн;

- за договором від 02.01.2023 № 219-юр/2023, укладеним між ТОВ «ТД Украгропрод» та ТОВ «Украгроком» щодо надання автопослуг. На підставі цього договору та згідно з актами наданих послуг від 04.05.2023 № 440, від 10.06.2023 № 398 ТОВ «Украгроком» надало послуги на замовлення ТОВ «ТД Украгропрод» з перевезення мінеральних добрив та посівного матеріалу на загальну суму 12 779,29 грн;

- за договором від 01.03.2023 № 28/пмм, укладеним між ТОВ «ТД Украгропрод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АФ МТС Техагропром» щодо надання послуг сільськогосподарського призначення. На підставі цього договору та згідно з актами наданих послуг від 23.03.2023 № 67, від 03.05.2023 № 96, від 04.06.2023 № 142, від 10.06.2023 № 143 Товариство з обмеженою відповідальністю «АФ МТС Техагропром» виконало на замовлення ТОВ «ТД Украгропрод» роботи з закриття вологи на площі 218,22 га, з завантаження добрив, з внесення засобів захисту рослин на площі 218,22 га, з міжрядного обробітку на площі 150,02 га на загальну суму 178 363,52 грн;

- за договором від 01.04.2023 № 13, укладеним між ТОВ «ТД Украгропрод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чечелівське» щодо надання послуг з дискування. На підставі цього договору та згідно з актами наданих послуг від 29.04.2023 № 1, від 02.05.2023 № 1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Чечелівське» виконало на замовлення ТОВ «ТД Украгропрод» роботи з дискування під кукурудзу на зерно 2023 року на площах 97,67 га та 103,22 га на загальну суму 183 042,94 грн;

- за договором від 01.06.2023 № 40/А/ПММ, укладеним між ТОВ «ТД Украгропрод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АФ МТС Техагропром» щодо надання послуг сільськогосподарського призначення. На підставі цього договору та згідно з актом наданих послуг від 04.06.2023 № 141 надало ТОВ «ТД Украгропрод» послуги з перевезення води на загальну суму 9 266,40 грн;

- за договором від 07.07.2023 № 07/07/2023, укладеним між ТОВ «ТД Украгропрод» та фізичною особою-підприємцем Коловським В. О. щодо надання послуг по збиранню комбайном пізніх зернових культур кукурудзи.

Згідно з поясненнями Ліцею, його учні у межах уроків виробничого навчання приймали участь у виконанні сільськогосподарських робіт ТОВ «ТД Украгропрод». Зокрема, відповідно до довідок Ліцею та фотографій уроки виробничого навчання були проведені 28.04.2023 (дискування під кукурудзу), 02.05.2023 (культивація), 02.06.2023 (внесення гербіциду), 08.06.2023 та 09.06.2023 (міжрядний обробіток).

Предметом розгляду у справі № 912/1109/23, що розглядається, є позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Держгеокадастру про визнання недійсним договору контрактації сільськогосподарської продукції від 01.09.2022 № 7678-юр/2022 та зобов`язання ТОВ «ТД Украгропрод» повернути Держгеокадастру земельні ділянки загальною площею 218,22 га.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Держгеокадастру та визначення останнього позивачем у справі, встановили наявність підстав для звернення прокурора з відповідним позовом та правильне визначення Держгеокадастру позивачем у справі. За таких обставин суди попередніх інстанцій розглянули спір по суті, однак дійшли протилежних висновків щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що укладений 01.09.2022 між Ліцеєм та ТОВ «ТД Украгропрод» договір контрактації сільськогосподарської продукції № 7678-юр/2022 щодо виконання робіт на земельних ділянках на території Приютівської селищної ради та Олександрійської міської ради загальною площею 218,22 га, містить елементи орендних правовідносин та є удаваним, тобто таким, що вчинено сторонами для приховування іншого правочину, а саме: договору оренди земельної ділянки, який укладено з порушенням вимог законодавства.

У поданій касаційній скарзі та доповненнях до неї на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ТОВ «ТД Украгропрод» послалось на неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини 4 статті 53, пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, абзацу 9 статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», пункту 6 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, без урахування висновків щодо застосування цих норми права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18; на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 904/718/20, від 07.06.2022 у справі № 922/1056/21, від 09.03.2021 у справі № 904/68/19, за змістом яких у кожному випадку звернення прокурора з позовом в інтересах держави суди мають належним чином встановити, чи дотримався прокурор порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», тобто чи мали відповідні державні органи можливість спростувати стверджуване прокурором порушення інтересів держави або самостійно звернутись до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення, а також чи можна кваліфікувати їх дії у спірних правовідносинах як бездіяльність; на порушення судом апеляційної інстанції положень частини 1 статті 14, частини 1 статті 269, пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України та на неврахування висновку щодо застосування цих норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 908/1514/18.

За доводами касаційної скарги, при вирішення питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Держгеокадастру, суди попередніх інстанцій не врахували, що за обставин даної справи, органи Держгеокадастру не мають повноважень на звернення до суду з таким позовом, тому прокурор мав звернутися до суду в інтересах держави як самостійний позивач, а отже позов прокурора підлягає залишенню без розгляду.

Крім того, ТОВ «ТД Украгропрод» підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги (із доповненнями), предметом касаційного розгляду є висновок судів апеляційної та першої інстанцій щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Держгеокадастру.

Висновок суду апеляційної інстанції по суті розглянутого спору скаржником не оскаржується.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу (із доповненнями) ТОВ «ТД Украгропрод» у межах її доводів та вимог, виходить із такого.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц.

Частини 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.

Натомість якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Таким чином, процесуальний статус сторін у справі залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

У справі № 912/1109/23, що розглядається, прокурор, звертаючись до суду з відповідними позовними вимогами в інтересах держави в особі Держгеокадастру, обґрунтовуючи порушення прав та інтересів держави як власника спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, послався на порушення встановленого законодавством порядку розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності, забезпечення правомірності використання яких становить значний суспільний інтерес.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Держгеокадастр у сфері земельних відносин може виступати у двох різних правових статусах: 1) як центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься реалізація державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів 2) як суб`єкт здійснення права державної власності на землю. Обсяг повноважень Держгеокадастру (зокрема і щодо звернення до суду з тим чи іншим позовом) при захисті земельних прав може відрізнятись залежно від правового статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах.

Згідно із частиною 4 статті 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Держгеокадастр, останнє є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їм підпорядковане (пункт 1), до завдань якого, з-поміж іншого, відноситься розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території області (підпункт 16 пункту 4).

У цьому випадку Держгеокадастр здійснює повноваження як суб`єкт здійснення права державної власності на землю.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина 1 статті 386 Цивільного кодексу України).

При реалізації компетенції уповноваженого представника власника Держгеокадастр, як представник власника, не обмежений у виборі способів захисту порушеного права власності та має керуватись статтею 16 Цивільного кодексу України та 152 Земельного кодексу України.

Натомість у правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).

Як вбачається з обставин, встановлених судом апеляційної інстанції у справі, що розглядається, спір у цій справі виник внаслідок реалізації державою свого права власності на спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Отже, у цьому випадку, уповноваженим представником власника (держави) спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення є Держгеокадастр.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Держгеокадастр, в особі якого прокурор звернувся до суду з відповідним позовом для захисту права та інтересу держави, є органом, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що прокурор листом від 10.05.2023 № 56-3119вих-23 звертався до Держгеокадастру, у якому повідомив останнього про встановлений факт порушення законодавства при укладенні між відповідачами оспорюваного договору та про необхідність вжиття заходів захисту порушеного права та інтересу держави.

Держгеокадастр листом від 18.05.2023 № 10-11-0.6-1667/2-23 повідомив прокурора про неможливість самостійно звернутись до суду з відповідним позовом у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору та зазначив, що не заперечує проти вжиття прокуратурою відповідних заходів представництва для захисту порушеного права та інтересу держави.

Отже, підставою реалізації прокуратурою представницьких функцій у цьому випадку стала усвідомлена пасивна поведінка органу, уповноваженого здійснювати захист прав та інтересів держави у спірних правовідносинах, тобто нездійснення ним такого захисту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що звертаючись до суду з відповідним позовом у справі, що розглядається, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, доводи скаржника про ненадання судом апеляційної інстанції оцінки обставинам дотримання прокурором порядку звернення до суду з відповідним позовом спростовуються наведеним вище та змістом постанови суду апеляційної інстанції.

За таких обставин доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 53 ГПК України та 23 Закону України «Про прокуратуру» не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

Отже, безпідставними є посилання ТОВ «ТД Украгропрод» на неврахування судом апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо наявності повноважень у прокурора для звернення до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 904/718/20, від 07.06.2022 у справі № 922/1056/21, від 09.03.2021 у справі № 904/68/19, оскільки висновок суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, про наявність у прокурора повноважень для звернення до суду в інтересах держави в особі Держгеокадастру не суперечать, а відповідають висновкам, наведеним у зазначених вище постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Крім того, посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 908/1514/18, судом касаційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки предметом касаційного перегляду у справі № 908/1514/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, була ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги апелянту без розгляду, тоді як у справі, що розглядається, предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою вирішено спір по суті, в частині вирішенні питання щодо наявності повноважень у прокурора для звернення до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу.

Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Крім того, у поданій ТОВ «ТД Украгропрод» касаційній скарзі, підставою касаційного оскарження судового рішення у справі, що розглядається, скаржник також зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме - суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.

Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, розглянувши касаційну скаргу ТОВ «ТД Украгропрод» в межах її доводів та вимог, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Украгропрод» залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 912/1109/23 залишити без змін.

3. Поновити виконання та дію постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 912/1109/23.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко