2-5948/11

Справа № 2-5948/11

Номер провадження: 2-5948/11

Р І Ш Е Н Н Я

                                                  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21 березня 2012 року                                                                                 місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді –Пахолюка А.М.,

при секретарі - Шандерик В.В.,

з участю:

позивача -  ОСОБА_2,

представника позивача  - ОСОБА_3,

представника відповідача –Коломейчука О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Дирекція з будівництва та введення в експлуатацію аеропорту «Луцьк»про поновлення на роботі, створення належних умов праці, стягнення розрахункових сум при звільненні, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

          ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Комунального підприємства «Дирекція з будівництва та введення в експлуатацію аеропорту «Луцьк»(далі – КП «Аеропорт «Луцьк») про поновлення на роботі, створення належних умов праці, стягнення розрахункових сум при звільненні, середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що працювала на посаді секретаря-референта керівника у відповідача і наказом №1-010811 від 01.08.2011 року директора  КП «Аеропорт «Луцьк»незаконно звільнена з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, оскільки її завчасно не повідомляли про звільнення та не доводили до відома наказ про звільнення. Крім того зазначає, що їй при звільненні не виплачена заробітна плата та інші розрахункові суми при звільненні.     

Просить суд, поновити її на роботі на посаді посаді секретаря-референта керівника у КП «Аеропорт «Луцьк», стягнути з відповідача в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, заборгованість по виплаті заробітної плати та зобов?язати КП «Аеропорт «Луцьк»створити їй належні умови праці.

Під час розгляду справи судом позивач неодноразово збільшувала та уточнювала позовні вимоги. З врахуванням останніх вимог, заявлених в судовому засіданні 21.03.2012 року, позивач просила суд поновити її на роботі на посаді секретаря-референта керівника у КП «Аеропорт «Луцьк», зобов?язати відповідача  створити їй належні умови праці, стягнути з КП «Аеропорт «Луцьк»в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11963 грн., заборгованість по виплаті заробітної плати та інших розрахункових сум на загальну суму 6 888  грн. 96  коп., в тому числі 4544  грн. 55 коп. заборгованості по заробітній платі, 1264 грн. 80 коп. вихідної допомоги при скороченні, 826 грн. 85 коп. компенсації за невикористану відпустку, 252 грн. 76 коп. компенсації втрати  частини заробітної  плати  у зв'язку із порушенням строків її виплати.    

Позивач ОСОБА_2, та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги з врахуванням їх збільшення та уточнення підтримали. Просили суд позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача Коломейчук О.М. в даному судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в частині стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та інших розрахункових сум на загальну суму 6 888  грн. 96  коп. В решті вимог просив суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.  

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, оцінивши та дослідивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 згідно наказу №3 від 10.09.2010 року, наказу №4 від 9.11.2010 року, наказу №5 від 15.11.2010 року, наказу №6 від 25.12.2010 року перебувала з 10.09.2010 року по 9.10.2010 року, з 15.11.2010 року по 25.12.2010 року на оплачуваних громадських роботах на посаді секретаря-референта керівника КП «Аеропорт «Луцьк»(а.с. 8-12).

З 27.12.2010 року позивач згідно наказу №7 була прийнята на посаду секретаря-референта керівника КП «Аеропорт «Луцьк»на постійній основі (а.с. 12).

Відповідно до п.1 ч.1 та ч. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Судом встановлено, що згідно наказу №1-31-05-11 від 31.05.2011 року                                КП «Аеропорт «Луцьк»у зв?язку з скороченням чисельності та штату підприємства було скорочено посаду секретаря-референта керівника (а.с 45).        

У відповідності до вимог ст. 49-2 КЗпП України позивача про наступне звільнення було попереджено 31.05.2011 року, тобто не пізніше ніж за два місяці до звільнення, про що свідчить письмове попередження та акт від 31.05.2011 року, згідно якого позивач відмовилася ознайомлюватися із наказом про скорочення займаної нею посади (а.с. 44, 46, 48).

Крім того, із попередження про звільнення вбачається, що позивач була повідомлена відповідачем про неможливість переведення ОСОБА_2 на іншу вакантну посаду на цьому ж підприємстві (а.с.44).  

Зазначені обставини підтвердила також допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, пояснивши суду, що 31.05.2011 року позивач в присутності директора підприємства відмовилася підписувати наказ, попередження про звільнення та отримувати заробітну плату, про що в її присутності  складені відповідні акти.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом № 01-010811 від 01.08.2011 р. директора КП «Аеропорт «Луцьк»ОСОБА_2 звільнена з роботи  з посади секретаря-референта керівника у зв”язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.  (а.с 49).

         Судом встановлено, що з наказом про звільнення позивач ознайомилася в день звільнення - 01.08.2011 р., однак, в присутності свідків ОСОБА_1, ОСОБА_6 від підпису про ознайомлення з даним наказом ОСОБА_2 відмовилася про що складено акт без числа. (а.с.50). Зазначену обставину також підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, пояснивши суду, що 01.08.2011 року вона була присутня при оголошенні позивачу наказу про її звільнення, однак остання відмовилася підписувати наказ, про що складено відповідний акт.  

       Про свою обізнаність із наказом про звільнення підтвердила і сама позивач в судовому засіданні, пояснивши суду, що їй 01.08.2011 року дійсно був зачитаний директором підприємства наказ про звільнення, який вона відмовилася підписувати у зв?язку із необізнаністю щодо причин звільнення.

Крім того,  як вбачається з матеріалів справи, при проведені Територіальною державною інспекцією праці у Волинській області вимог дотримання трудового законодавства на КП «Аеропорт «Луцьк», не було встановлено будь-яких порушень ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України щодо порядку звільнення ОСОБА_2 з роботи (а.с. 52-56).

Таким чином, на думку суду, відповідачем при звільненні позивача із займаної посади дотримано вимоги ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України, а тому не має підстав для задоволення позовних вимог щодо поновлення позивача на роботі, зобов?язання відповідача створити належні умови праці та стягнення з КП «Аеропорт «Луцьк»середнього заробітку за час вимушеного прогулу.   

Доводи представника позивача про те, що зміни до штатного розпису мають погоджуватися Волинською обласною радою, як засновником підприємства, спростовуються положеннями розділу 4 статуту КП «Аеропорт «Луцьк», з якого вбачається, що засновник не наділений такими повноваженнями (а.с.65).

Однак, підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення на користь позивача з відповідача розрахункових сум при звільненні на загальну суму 6 888  грн. 96 коп., виходячи з наступного.                     

Згідно ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум,  що належать йому від   підприємства,  установи,  організації,  провадиться  в  день звільнення.  Якщо працівник в  день  звільнення  не  працював,  то зазначені  суми  мають  бути  виплачені  не пізніше наступного дня після  пред'явлення  звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. ст. 34 Закону України «Про оплату праці»компенсація працівникам  втрати  частини заробітної  плати  у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу  зростання  цін  на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Як вбачається з довідки №5 від 20.02.2011 року КП «Аеропорт «Луцьк», на час розгляду справи в суді загальна заборгованість відповідача по виплаті розрахункових сум при звільненні становить 6 888 грн. 96 коп., з яких 4544  грн. 55 коп. заборгованість по заробітній платі, 1264 грн. 80 коп.  –по вихідній допомозі при скороченні, 826 грн. 85 коп. -  по компенсації за невикористану відпустку, 252 грн. 76 коп. –по компенсації втрати  частини заробітної  плати  у зв'язку із порушенням строків її виплати (а.с.94-95).

В судовому засіданні 21.03.2012 року представник відповідача Коломейчук О.М. визнав вину підприємства у несвоєчасній виплаті позивачу зазначених сум та не заперечував щодо їх стягнення на корить ОСОБА_2 з КП «Аеропорт «Луцьк».

Оскільки зазначені суми заборгованості підтверджено сторонами і визнання відповідачем позовних вимог в цій частині не суперечить закону, не порушує права та інтереси інших осіб, суд на підставі ч.4 ст.174 ЦПК України приходить до висновку про задоволення позовних вимог на суму 6 888 грн. 96 коп.             

Таким чином, суд прийшов до висновку, що з вини КП «Аеропорт «Луцьк»в порушення вимог ст.ст. 83, 116, 117 КЗпП України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці»ОСОБА_2 при звільненні вчасно не була виплачені належні розрахункові суми, а тому наявні підстави для стягнення суми в розмірі - 4544  грн. 55 коп. заборгованості по заробітній платі, 1264 грн. 80 коп. вихідної допомоги при скороченні, 826 грн. 85 коп. компенсації за невикористану відпустку, 252 грн. 76 коп. компенсації втрати  частини заробітної  плати  у зв'язку із порушенням строків її виплати, а всього на загальну суму 6 888  грн. 96  коп.  

Враховуючи зазначені обставини, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.   

У  відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача з дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 214,60 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213, 214, 215, 367 ЦПК України, на підставі             ст. 43 Конституції України, ст.ст. 40, 42, 44, 49-2, 83, 94, 97, 115, 116, 117, 233 КЗпП України,          ст. 34 Закону України «Про оплату праці», суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

           Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з будівництва та введення в експлуатацію аеропорту «Луцьк»в користь ОСОБА_2 суму в розмірі - 4544  грн. 55 коп. заборгованості по заробітній платі, 1264 грн. 80 коп. вихідної допомоги при скороченні, 826 грн. 85 коп. компенсації за невикористану відпустку, 252 грн. 76 коп. компенсації втрати  частини заробітної  плати  у зв'язку із порушенням строків її виплати, а всього на загальну суму 6 888 (шість тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 96 (дев’яносто шість) коп.   

          Рішення суду в частині стягнення з Комунального підприємства «Дирекція з будівництва та введення в експлуатацію аеропорту «Луцьк»в користь ОСОБА_2 заробітної плати в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

          В решті позову відмовити.

           Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з будівництва та введення в експлуатацію аеропорту «Луцьк»в дохід держави суму в розмірі - 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. судового збору.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                                 А.М. Пахолюк