Справа № 22-ц-452/12 Головуючий у 1 інстанції: Строна Т.Г.
Провадження № 22-ц/1390/452/12 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючий суддя Шумська Н.Л.
судді: Приколота Т.І., Шандра М.М.
секретар Гордій У.М.,
особи які беруть участь у справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_5, та апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 12 липня 2011 року,
по справі за позовом ОСОБА_5 до ЗАТ «Агенство економічної безпеки», із залученням третьої особи ОСОБА_7 про визнання строкового договору недійсним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди-
в с т а н о в и л а:
оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства «Агентство економічної безпеки», третя особа: ОСОБА_7 задоволено частково, визнано недійсним наказ про прийняття позивача на роботу, строковий трудовий договір, накз про звільнення позивача. У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення оскаржив представник ОСОБА_2, який діє в інтересах позивача ОСОБА_5. Рішення суду вважає незаконним, просить його скасувати в частині відмови в поновленні на роботу, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку, ухвалити нове рішення, яким поновити його на роботі на посаді інспектора охорони ЗАТ «Агенство економічної безпеки»та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.05.2009року, відшкодувати 70 000 грн. моральної шкоди. Вказує, що судом при постановленні рішення не враховано обставини, що мають значення по справі, зокрема, що при прийомі на роботу він надав докази, що являється інвалідом другої групи, анкета та договір заповнювались не лише ним, а відповідач не представив документи, які мають значення для справи. Незаконність його звільнення за строком підтверджено ухвалою Верховного Суду України, роз»ясненнями Постанови ПВСУ №9 від 06.11.1992року «Про практику розгляду судами трудових спорів». Суд врахував обставини, що не мають значення для вирішення даного спору, щодо незаконності його прийняття на роботу, обман роботодавця, оскільки з такими вимогами до суду не звертались, ці обставини виходять за межі позову.
Заслухавши суддю-доповідача, з»ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів знаходить порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Між сторонами виник спір з приводу звільнення позивача з посади інспектора охорони ЗАТ «Агенство економічної безпеки»15.05.2009року з підстав закінчення строку строкового трудового договору. Отже, спір трудовий за характером правовідносин, регулюється нормами трудового законодавства, Кодексу законів про працю.
Судом першої інстанції неправильно визначено характер спірних правовідносин, застосовано закон, який їх не регулює, а саме Цивільний Кодекс України, що є порушенням норм матеріального та процесуального права. Такі порушення є обов»язковими підставами для скасування рішення суду.
Тому апеляційний суд, згідно вимог ч.3ст. 303 ЦПК, не обмежений доводами апеляційної скарги, переглянув законність та обґрунтованість рішення суду повністю.
Згідно п.2ст.232 КЗПП у судах розглядаються трудові спори працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причин звільнення, оплату за час вимушеного прогулу. Цим Кодексом не передбачено можливості захисту порушеного трудового права шляхом визнання недійсним чи скасування наказу адміністрації. Тому суд, ухвалюючи про визнання недійсними наказів про прийняття на роботу позивача та про звільнення у зв»язку з закінченням строку дії трудового договору обрав незаконний спосіб захисту порушеного трудового права позивача. Суд першої інстанції, всупереч ст.213 ЦПК не повно з»ясував обставини, що мають значення по справі, не виконав обов»язок, передбачений ст.214 ЦПК, ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.
Згідно п.4ч.1,ч.3ст.309 ЦПК порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Тому оскаржуване рішення залишатись в силі не може.
Зокрема, неправильно визначив характер правовідносин сторін, застосувавши норми Цивільного Кодексу. Трудовий договір не можна ототожнювати з правочином, тому норми щодо визнання його недійсним, за ст.203, 230 ЦК до не застосовуються. Неправильне також покликання суду на ст.1167 ЦК як підставу для відшкодування моральної шкоди. Відшкодування моральної шкоди в трудових відносинах регулюється ст.237-1 КЗПП, яка не була застосовано судом першої інстанції. Недопустимим колегія суддів вважає формулювання мотивів відмови у відшкодування моральної шкоди у рішенні суду першої інстанції. так суд прийшов до висновку про відсутність у позивача права на відшкодування моральної шкоди, оскільки взаємну шкоду сторін, що полягає в обмані з боку позивача та незаконності звільнення, суд вража рівнозначною.
Суд першої інстанції відмовив у позові про поновлення на роботі мотивуючи тим, що позивач не міг працювати на займаній посаді із часу його прийняття і не може на даний час. Однак, суд, ухвалюючи рішення з таких мотивів, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач був звільнений не з тих підстав. Крім того адміністрація ЗАТ не ставила питання про незаконність його прийняття на роботу, не скасовувала накази, не пов»язувала звільнення позивача з його інвалідністю. Крім того, посвідчення інваліда було передано підприємству, бухгалтерія проводила нарахування коштів та обов»язкових платежів з врахуванням його інвалідності.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Ухвалюючи нове рішення, колегія суддів повно та всебічно з»ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшла висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Згідно ч.2ст.23 КЗПП передбачено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з врахуванням характеру роботи, умов її виконання або в інтересах працівника чи інших випадках, передбачених законом.
Згідно роз»ясень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.
Таку правову позицію зайняв Верховний Суд України в ухвалі від 23.02.2011року по цій справі, скасовуючи рішення Турківського районного суду від 30.09.2009року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08.12.2009року. Однак, судом першої інстанції не було дотримано процесуальної норми щодо обов»язковості судового рішення.
Тому апеляційний суд на підставі наявних у справі доказів дійшов висновку щодо недійсності трудового договору в частині строковості, вважаючи, що з позивачем укладено трудовий договір безстроковий. Відповідачем на підставі ст.60 ЦПК не доведено обставин, які він покликався як підставу своїх заперечень. Не представлено доказів існування умов для застосування норм щодо строкового трудового договору. Застосовуючи правові норми щодо безстрокового трудового договору, апеляційний суд звільнення ОСОБА_5 вважає без законної підстави та поновлює його на раніше займаній посаді.
Згідно ст.235 КЗПП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тому вимога позивача про стягнення середнього заробітку згідно доданого розрахунку, з врахуванням його зарплати (окладу) 1200грн., обґрунтована та підлягає задоволенню в розмірі 40 200 грн.
Однак, апеляційний суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивача 70 000 грн. моральної шкоди з врахуванням обставин справи та отриманої ним в результаті тривалого судового розгляду сатисфакції захисту трудових прав у вигляді поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку. Належних та допустимих доказів отримання моральних страждань через звільнення позивач не надав. Тому у відшкодуванні моральної шкоди позивачу слід відмовити.
Не підлягають також задоволенню вимоги позивача про скасування наказів ї ЗАТ«Агенство економічної безпеки», як неправильно обрана форма захисту порушеного трудового права.
Не підлягає задоволенню апеляційна скарга ОСОБА_7, у якій він просить усунути помилку правового обґрунтування рішення суду першої інстанції, шляхом вилучення із тексту мотивувальної частини рішення висновків суду по суті справи. Як пояснив представник на засіданні апеляційного суду, рішення суду, тобто його резолютивна частина ними не оспорюється, не потребує скасування чи зміни. Такі вимоги апелянта не ґрунтуються на законі, виключення з тексту мотивів прийнятого рішення, згідно ст.307 ЦПК, не належить до повноважень апеляційного суду.
За встановлених обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в порядку, передбаченому п.1,4ч.1ст.309 ЦПК. Згідно вимог ст.367 ЦПК допустити негайне виконання рішення суду.
Керуючись ст.303, п.2ч.1ст.307, п.1,4ч.1ст. 309, ч.2ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Турківського районного суду Львівської області від 12 липня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства «Агентство економічної безпеки»задовольнити частково. Поновити ОСОБА_5 на посаді інспектора охорони Закритого акціонерного товариства «Агенство економічної безпеки»з 15.05.2009року, стягнути середній заробіток на час вимушеного прогулу 40 200 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку 1093грн.58коп.
У решті позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом 20-ти днів з часу набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованеого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
головуючий суддя Н.Л.Шумська
судді: Т.І. Приколота
М.М.Шандра