П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
27.03.2012 м. Ужгород
Суддя апеляційного суду Закарпатської області Дацків В.В., з участю представника правопорушника ОСОБА_1 – захисника ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляцію ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2010 року, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік.
Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 14 жовтня 2010 року о 17 год. 00 хв. в м. Львів по вул. Зелена, будучи в стані алкогольного сп’яніння керував автомобілем марки «Шкода» р/н НОМЕР_1.
В апеляції ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та зміну постанови суду, посилаючись на те, що при визначені виду адміністративного стягнення судом не було враховано: визнання ним вини, відсутність постійного заробітку, у зв’язку із чим сім’я перебуває в скрутному матеріальному становищі, має на утриманні двох малолітніх дітей. Просить змінити постановлений захід стягнення в межах санкції, передбаченої статтею, на штраф. Зазначає, що строк пропустив із поважних причин, оскільки його не було повідомлено про дату розгляду протоколу, що позбавило його можливості ознайомитись з матеріалами справи, заявляти клопотання, користуватись юридичною допомогою, давати додаткові пояснення та про рішення суду він дізнався лише на початку березня 2012 року.
Заслухавши пояснення представника правопорушника на підтримання апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, доводи апеляції та додатково надані матеріали про особу правопорушника, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 252, 268, 33 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин справи, їх оцінка, що ґрунтується на зазначених вимогах та вирішення справи в точній відповідності із законом.
З матеріалів справи вбачається, що суд цих вимог закону не дотримався.
В матеріалах справи відсутні дані про сповіщення ОСОБА_1 про день і час слухання справи та судовий розгляд відбувся у його відсутності. Також у матеріалах справи мається сумнівний супровідний лист про направлення ОСОБА_1 для відому копії постанови суду за вих. № 3-9441/10 від 30.11.10 р. (а.с. 2), незважаючи на те, що справа розглянута 17.11.2010 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому відмітки про те, що правопорушник отримав вказаний документ, немає.
Отже, наведене свідчить, що суд позбавив ОСОБА_1 конституційного права на захист своїх інтересів. Доводи апелянта про поважність причин пропуску строку на оскарження є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Що стосується вимог про зміну постанови суду, то такі підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, враховується мета адміністративного стягнення, яке застосовується, з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Застосовуючи адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд першої інстанції прийняте рішення не мотивував.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності притягується вперше, вину в скоєному правопорушенні визнає, має на утриманні двох малолітніх дітей – 2005 та 2009 року народження, яким на час притягнення його до адміністративної відповідальності було лише 5 та 1 рік, ніде не працює, сім'я перебуває у важкому матеріальному становищі, а транспортний засіб є єдиним джерелом прибутку.
За таких обставин, з урахуванням даних про особу порушника, враховуючи мету адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта про необґрунтованість застосованого адміністративного стягнення знайшли своє підтвердження і, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП зумовлюють необхідність зміни постанови суду першої інстанції.
Разом з тим, враховуючи вимоги п. 7 ст. 247 КУпАП щодо закінчення на момент розгляду справи передбачених ст. 38 КУпАП строків накладення на винну особу адміністративного стягнення, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність закриття справи щодо ОСОБА_1 з цих підстав.
Керуючись ст. 294, п. 7 ст. 247 КУпАП, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови суду.
Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.11.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП в частині накладеного стягнення – скасувати.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: