Справа № 2-14/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 року                                          м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого - судді Деметрадзе Т.Р.

при секретарі Секереш О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, пені, додаткових витрат на розвиток та лікування дитини та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, де третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, пені, додаткових витрат на розвиток та лікування дитини та моральної шкоди. В позовній заяві вказала, що перебувала у шлюбі з відповідачем, під час якого у них народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Однак, сімейне життя у них не склалося і шлюб 06.02.1992 року було розірвано. Добровільно аліменти, на утримання доньки, ОСОБА_2 не сплачував, а тому вона звернулась до суду. Так, рішенням Харківського районного народного суду від 28.10.1991 року вирішено стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 10.11.1990 року. На виконання вказаного рішення, судом було видано виконавчий лист, який направлено для виконання до Ужгородського міського суду. Зазначає, що відповідач належним чином рішення суду не виконував, тому їй неодноразово доводилось звертатись з відповідними заявами до компетентних органів. Крім цього, відповідач не виконував своїх батьківських обов’язків і за їх ухилення його було позбавлено батьківських прав. Вказує, що внаслідок систематичного порушення обов’язків щодо сплати аліментів, зокрема їх сплата, виходячи не з усіх доходів, у відповідача утворилася заборгованість в сумі 12 132,95 грн. Посилаючись на норми сімейного законодавства, також зазначає, що за період з жовтня 2007 року по теперішній час додаткові витрати на дочку ОСОБА_3, що викликані особливими обставинами, а саме розвитком її здібностей, лікуванням складають 17 191,31 грн., половина з яких повинна бути покладена на відповідача.

Також, вказує, що цинічне нехтування та систематичне невиконання відповідачем своїх обов’язків щодо сплати аліментів, приховування доходів, зневажливе ставлення до рішення суду, завдали їй душевних страждань, тому моральну шкоду оцінює в 5 000 грн.

Просила суд, стягнути з відповідача на її користь заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 12 132,95 грн., пеню за несплату аліментів у розмірі 106 986,76 грн., додаткові витрати на розвиток та лікування дитини, в розмірі 8 595 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

В судовому засіданні, позивач, неодноразово змінювала позовні вимоги, остаточно просила стягнути з відповідача 976,29 грн. заборгованості по сплаті аліментів, 15 064,22 грн. пеню за прострочення сплати аліментів, 3 497 грн. додаткових витрат на розвиток та лікування дитини, 5 000 грн. моральної шкоди, а також 800 грн. в рахунок оплати правової допомоги. Змінені позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі. На продовження розгляду справи не з’явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду.

Відповідач та його представник, в судовому засіданні, позовні вимоги, в частині стягнення додаткових витрат на розвиток і лікування дитини визнали частково на суму 2 809 грн., в решті позов не визнали так як вважають його безпідставним.

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами, згідно рішення Харківського районного народного суду м. Києва від 28.10.1991 року вирішено стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь матері ОСОБА_1 в розмірі ? частини з всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 10.11.1990 року, до її повноліття. На виконання вказаного рішення судом було видано виконавчий лист, який знаходився на виконанні в МВ ДВС Ужгородського МРУЮ.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 14.12.2010 року, виконавче провадження з примусового виконання вказаної постанови суду закінчено, так як дитина досягла повноліття і заборгованість по даному виконавчому провадженню відсутня.

Проте, позивач ставить питання про стягнення заборгованості по аліментах, з мотивів, що такі стягувались без урахування всіх доходів відповідача, при цьому посилалась на інформацію надану податковими, пенсійними та ін. компетентними органами.

Однак, такі доводи позивача, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки спростовуються, наявною в матеріалах справи, наданою на запит суду, довідкою МВ ДВС Ужгородського МРУЮ № 2249/08-24 від 09.02.2012 року, в якій зазначено, що 14.12.2010 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого документа № 2-105 виданого 28.10.1991 року Харківським районним судом м. Києва, у зв’язку з тим, що заборгованість по даному виконавчому документу відсутня та дитина досягла повноліття.

Таким чином, уповноваженим органом, який здійснював виконавче провадження, стверджено виконання відповідачем вищевказаного рішення суду, а тому підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості по сплаті аліментів, як і наявність такої заборгованості в судовому засіданні, позивачем не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

З цього приводу, суд констатує, що оскільки, в судовому засідання, не доведено наявність заборгованості у відповідача з сплати аліментів, то відповідно і права на стягнення пені у позивача не виникає. За таких обставин, у задоволенні позову, в частині стягнення пені за несплату аліментів, також слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача додаткових витрат на розвиток та лікування дитини, суд констатує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 185 СК України, - той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Беручи до уваги те, що відповідач визнає позов в цій частині на суму 2 809 грн., наявність таких витрат частково стверджується дослідженими в судовому засіданні, платіжними документами, які містяться в матеріалах справи, враховуючи матеріальний стан сторін, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає, що додаткові витрати на розвиток здібностей дитини та її лікування підлягають стягненню з відповідача у визнаному ним розмірі, тобто в сумі 2 809 грн.

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, необхідно зазначити наступне.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У позовній заяві позивач зазначила, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала з моменту розлучення, у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та доньки, через цинічне нехтування та систематичне невиконання відповідачем своїх обов’язків щодо сплати аліментів, приховування доходів та ін. Однак всупереч вимог ст. 60 ЦПК України вона не надала жодних доказів, які б стверджували, наявність таких страждань. Тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить з пропорційності їх присудження до розміру задоволених позовних вимог, тому вважає, за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката у сумі 92,00 грн., пов’язані з явкою до суду позивача у сумі 340,05 грн. та 13,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 81, 84, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 185 Сімейного Кодексу України,

Р І Ш И В:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 додаткові витрати на розвиток і лікування у розмірі 2 809 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката у сумі 92,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов’язані з явкою до суду позивача у сумі 340,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення рішення без участі особи, яка його оскаржує, протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя Т.Р. Деметрадзе