АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/821/2012
Головуючий по 1-й інстанції Середа А.В.
Суддя-доповідач: Касмінін О. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого – Касмініна О.В.
Суддів: Корнієнка В.І., Карпушина Г.Л.
при секретарі Коротун І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 березня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання права власності на квартиру
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2009 року позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду із вказаним позовом та з урахуванням уточнень просили визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло, а саме на квартиру АДРЕСА_1, що видане 31 серпня 1995 року Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради на ім’я ОСОБА_2, визначити, що спірна квартира належить на праві спільної часткової власності – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, а саме що кожному із співвласників належить по ? ідеальної частини вказаної квартири, зобов'язати Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради внести відповідні зміни до свідоцтва про право власності на дану квартиру.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 березня 2010 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено.
Поновлено ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строк позовної давності для звернення до суду.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на житло, а саме квартиру АДРЕСА_1, що видане 31 серпня 1995 року УЖКГ виконкому Кременчуцької міськради на ім’я ОСОБА_2.
Визначено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності – ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та ОСОБА_2, а саме що кожному із співвласників належить по ? ідеальної частини квартири.
Зобов’язано виконавчий комітет Кременчуцької міськради внести відповідні зміни у свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 просять скасувати рішення місцевого суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та закрити провадження у справі згідно п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 – ОСОБА_7 та представника виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про залишення рішення суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі»у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Однак зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є обґрунтованими з врахуванням проведеної приватизації та видачі ордеру на спірну квартиру на склад сім’ї з чотирьох чоловік, проте не дав належної оцінки статусу даної квартири.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі до 2002 року і останньому, як члену житлово-будівельного кооперативу №91/108 видано ордер на вселення в житлове приміщення будинку житлово-будівельного кооперативу № 515 в квартиру АДРЕСА_1 на сім’ю з чотирьох чоловік (а. с. 6, 14).
Відповідно до п. 5-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1997р. №9 „Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи” та ст.. 15 Закону України „Про власність” /в редакції, яка була чинна на час сплати пайового внеску/, член ЖБК, якій повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатися нею на свій розсуд, продавати, заповідати, обмінювати.
31 серпня 1995 року на підставі рішення виконкому Автозаводської районної в м. Кременчуці ради №1232 від 28 грудня 1992 року ОСОБА_2, який був членом ЖБК 91/108, отримав свідоцтво №247 на право особистої власності на дану квартиру (а. с.7).
При цьому, вищевказаним рішенням виконкому Автозаводської районної в м. Кременчуці ради №1232 від 28 грудня 1992 року було доручено Кременчуцькому міжміському бюро технічної інвентаризації, при наявності необхідних документів, оформляти право власності на виплачені кооперативні квартири. Що і було зроблено відносно ОСОБА_2.
Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», саме на положення якого посилаються позивачі на підтвердження своїх позовних вимог, приватизація житлового фонду – це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд, приміщень (підвалів, сараїв та ін..) державного житлового фонду на користь громадян України.
Згідно ст. 8 даного Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Проте, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України позивачами не надано доказів належності спірної квартири до державного житлового фонду на момент оформлення свідоцтва про право власності на ім’я ОСОБА_2, а також дотримання процедури проведення приватизації й оформлення права власності на спірну квартиру відповідно до вказаних вимог Закону.
Відповідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, визначення належності спірної квартири на праві спільної часткової власності кожному із співвласників на підставі проведеної приватизації, зобов'язання виконавчого комітету Кременчуцької міської ради внести відповідні зміни до свідоцтва про право власності на дану квартиру є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Крім того, колегія суддів зазначає, що свідоцтво про право особистої власності на кооперативну квартиру № 247 на ім’я ОСОБА_2 є дійсним. І це було підтверджено також рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28 січня 2009 року, що набрало законної сили, про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним даного свідоцтва на право власності.
За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Керуючись ст.ст. 303; п.2 ч.1 ст. 307; п. 3, 4 ч.1 ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково .
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 березня 2010 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання права власності на квартиру відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: О. В. Касмінін
Судді: