Судове рішення #21921296

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  22-ц/1690/858/2012           

                                                                         Головуючий по 1-й інстанції Шаповал Т.В.                                                        

Суддя-доповідач:  Чічіль В. А.          

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ     

21 лютого 2012 року                                                                                             м. Полтава

          Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Мартєва С.Ю.,

за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,                           

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Полтавській області   

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 січня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Полтавській області, Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітної плати за час вимушеного прогулу,-   

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що працював на посаді провідного фахівця відділу державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки та 21 березня 2011 року був звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважає своє звільнення незаконним, таким, що проведено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки його не попереджували про наступне вивільнення за 2 місяці.

Просив скасувати наказ начальника управління МНС України в Полтавській області по особовому складу №82 ос від 17 березня 2011 року  в частині його звільнення, поновити на роботі та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У грудні 2011 року подана заява про збільшення позовних вимог, просив достягнути з відповідача на його користь суму середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка складає 20990 грн. 00 коп. та допустити до негайного виконання рішення суду в частині його поновлення на роботі та стягнення однієї середньомісячної заробітної плати.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11 січня 2012 року позов задоволено частково, скасовано наказ Управління МНС України в Полтавській області по особовому складу №82 ос від 17 лютого 2011 року в частинні звільнення ОСОБА_2 за ст. 40 ч. 1 КЗпП України (скорочення штату), поновлено його на роботі на посаді провідного фахівця відділу інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки Управління державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки Головного управління з 21 березня 2011 року, стягнуто з Управління МНС України в Полтавській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 22265 грн. 82 коп., в задоволенні решти позову відмовлено, стягнуто з Управління МНС України в Полтавській області на користь держави 222 грн. 66 коп.

Судове рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 27 січня 2012 року виправлено допущену у рішенні суду описку –по тексту ухвали виправлено невірно зазначену дату наказу №83 ос, вважаючи вірною дату –21 березня 2011 року.

Рішення місцевого суду в апеляційному порядку оскаржено Управлінням МНС України в Полтавській області.

Апелянт просить рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити у позові.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 працював на різних посадах в Управлінні МНС у Полтавській області у період з 12 лютого 2004 року по 23 березня 2011 року (а.с. 9-12).

Згідно витягу з наказу начальника Управління МНС України у Полтавській області №82 ос від 17 березня 2011 року, провідного фахівця відділу інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки Головного управління ОСОБА_2 звільнено з 21 березня 2011 року із займаної посади за ст. 40 ч. 1 КЗпП України на підставі наказу МНС України №29 від 12 січня 2011 року (а.с. 13).

За змістом наказу МНС України №29 від 12 січня 2011 року, з яким ОСОБА_2 був ознайомлений під розпис 21 січня 2011 року, Головне Управління МНС України в Полтавській області, яке утримувалось на штаті №17/6, перейменовано в Управління МНС України в Полтавській області із утриманням його у штаті №17/10, скасовано штат №17/6 «Головного управління МНС України в Полтавській області»(а.с. 55).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_2 було здійснено з порушенням трудового законодавства в частині дотримання процедури звільнення.

Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду вірними за наступних підстав.

З огляду на зміст пункту 19 Постанови пленуму Верховного Суду України №9        від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»при вирішенні трудових спорів, пов’язаних зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, необхідно встановити, чи мали місце зміни в організації праці, зокрема скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника. При цьому працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Відповідно до п. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Таким персональним попередженням може бути письмове розпорядження власника або уповноваженого ним органу, яке оголошується працівнику під розписку.

У наказі МНС України №29 від 12 січня 2011 року не міститься будь-яких відомостей про вивільнення працівників, з чого можна дійти до висновку, що ОСОБА_2 завчасно не був персонально попереджений про своє звільнення в майбутньому.

За таких обставин, поновлення на роботі позивача є вірним, враховуючи що при його звільненні були допущені грубі порушення трудового законодавства України, що не могло бути залишено судом поза увагою.

Доводи апелянта, що звільнення ОСОБА_2 відбулося в межах закону і підстави для його поновлення на роботі відсутні, не знаходять свого належного вираження в матеріалах справи, тому не можуть бути узяті до уваги.

Проте, при вирішенні питання виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, не врахував всіх обставини по справі, невірно вирахував середній заробіток та задовольнив вимоги позивача в більшому розмірі, ніж того просив ОСОБА_2, тому в цій частині рішення підлягає зміні.

За час вимушеного прогулу, враховуючи середньоденну заробітну плату ОСОБА_2 та час вимушеного прогулу, підлягає стягненню середній заробіток у сумі 20990 грн. 10 коп.

Відповідно до листа за №06/545 від 20 лютого 2012 року у період з березня 2011 року по лютий 2012 року на обліку у Полтавському міському центрі зайнятості ОСОБА_2, як шукаючий роботу або безробітний, не перебував, матеріальну допомогу в цей період не отримував.  

Разом з тим, при звільненні ОСОБА_2 виплачувалася вихідна допомога в сумі 2858 грн. 53 коп. (а.с. 234).

Тому, у зв’язку з поновленням позивача на роботі, ця сума підлягає вирахуванню з суми середнього заробітку, який відповідач повинен виплатити ОСОБА_2

За таких обстави, на користь останнього підлягає стяганню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18131 грн. 47 коп.

З огляду на ч. 5 ст. 88 ЦПК України, зі зміною рішення місцевого суду,  підлягають перерозподілу судові витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Полтавській області задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 січня 2012 року у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити.

Стягнути з Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Полтавській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18131 грн. 47 коп.

Стягнути з Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Полтавській області на користь держави судовий збір у сумі 181 грн. 31 коп.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі:  

Судді:                         

З оригіналом згідно:

суддя                                                                                                               В.А. Чічіль                                                                                                              

          

























Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація