АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/595/2012
Головуючий по 1-й інстанції Андрієць Д.Д.
Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.
Суддів: Кузнєцової О.Ю., Мартєва С.Ю.,
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 грудня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що відповідач ухиляється від утримання їх спільного сина –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, просив стягнути на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку ОСОБА_2, починаючи з 01 липня 2011 року до досягненню сином повноліття.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 грудня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частини з усіх видів її заробітку, починаючи з 01 липня 2011 року до досягненню сином повноліття, стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір.
Не погодившись з рішенням суду, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2
В апеляційній скарзі просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, батьками малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23 січня 2007 року, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 7).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не проживає з матір’ю, ОСОБА_2 не виконує свого батьківського обов’язку по його утриманню, з чого слідує необхідність стягнення з неї на користь ОСОБА_3 аліментів.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції невірними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»зазначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідує ДНЗ №10 Кременчуцької міської ради Полтавської області, групу для дітей із затримкою психічного розвитку, та постійно проживає у бабусі по лінії матері - ОСОБА_5
Суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, що малолітній ОСОБА_4 фактично перебуває на утриманні у бабусі ОСОБА_5, а позивач проживає від них окремо та лише матеріально допомагає в утриманні свого сина.
За таких обставин, у ОСОБА_3 не виникає права на звернення до суду з позовом про стягнення на його користь аліментів на утримання сина, тому рішення місцевого суду необхідно скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп., який не було сплачено апелянтом при зверненні до апеляційного суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 грудня 2011 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді :
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль