АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2225/11
Головуючий по 1-й інстанції Андрієць Д.Д.
Суддя-доповідач: Пікуль В. П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді : Пікуля В.П.,
суддів : Акопян В.І., Лобова О.А.,
при секретарі Ренкевич М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання відповідача батьком її сина –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнення на її користь аліментів. В обґрунтування позову зазначала, що вона і ОСОБА_2 з листопада 2009 року по лютий 2010 року проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство. У вказаний період і була зачата їх спільна дитина.
11 травня 2011 року ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги в частині стягнення судових витрат та просила стягнути з відповідача судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, витрати на оплату правової допомоги в розмірі 2000 грн., за проведення генотипоскопічної експертизи - 5151 грн., оплату послуг нотаріуса –180 грн.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 травня 2011 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів - задоволено.
Встановлено батьківство ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився в м. Кременчук, Полтавської області, та ухвалено записати його батьком дитини.
Змінено прізвище дитини на «ОСОБА_5».
Зобов’язано Автозаводський ВРАЦСу Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області внести зміни в актовий запис про народження №1028 від 21.09.2010 року у відповідності з рішенням суду.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дитини –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 29.11.2010 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 державне мито в сумі 08, 50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн., витрати на оплату послуг нотаріуса в сумі 180 грн. та витрати на проведення генотипоскопічної експертизи в сумі 5151 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави державне мито в сумі 51 грн.
З рішенням суду не погодився ОСОБА_2, який його оскаржив, просив рішення суду в частині зміни прізвища дитини скасувати, а в частині розподілу судових витрат - змінити, стягнувши з нього на користь позивачки державне мито в сумі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., витрати на правову допомогу в сумі 384 грн. та витрати на проведення експертизи в сумі 5100 грн. У іншій частині рішення суду просить залишити без змін.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на те, що рішення суду ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового або зміни рішення є невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 128 СК України за відсутності заяв, право на подання яких встановлено ст.ст. 126, 127 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з ч.4 ст. 148 СК України у разі заперечення одним з батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов’язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.
Із змісту ст.ст. 180, 181 СК України вбачається, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_5, записавши відомості про батька на підставі ч.1 ст. 135 СК України.
Згідно висновку генотипоскопічної експертизи № 60-3/11 від 03 квітня 2011 року вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 по відношенню ОСОБА_5 складає не менше 99, 99%. Таким чином, біологічне батьківство ОСОБА_2 практично доведене, що в наступному ним не заперечувалось.
Враховуючи викладене, та те, що відповідач визнав позов щодо визнання батьківства та стягнення аліментів, проте не навів достатніх доказів щодо неможливості зміни прізвища дитини з «ОСОБА_5»на «ОСОБА_5», суд першої інстанції вірно змінив прізвище, а доводи апеляційної скарги не ставлять під сумнів рішення суду у цій частині.
Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення судових витрат за проведення генотипосткопічної експертизи та витрат на оплату послуг нотаріуса щодо посвідчення доручення на представництво у суді.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно з ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, зокрема належать: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи загальна сума витрат понесених при проведенні експертизи становить 5151 грн., в яку увійшли і витрати по оплаті послуг банку, які позивачка вимушена була понести при проведенні експертизи, а тому суд першої інстанції правильно стягнув вказані витрати на загальну суму 5151 грн.
Оскільки, відповідно до ч.2 ст. 42 ЦПК України, довіреність юридичної особи повинна бути посвідчена нотаріально, позивачка також вимушена була понести витрати по сплаті послуг нотаріуса щодо посвідчення доручення на представництво її інтересів у суді, тобто понести витрати по вчиненню дій необхідних для розгляду справи у суді.
Проте, колегія суддів не може погодитися із розміром судових витрат на правову допомогу стягнутих із ОСОБА_2 у сумі 2000 грн.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних із розглядом цивільних та адміністративних справ, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 950 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядком їх компенсації за рахунок держави».
При цьому колегія суддів враховує ту обставину, що правова допомога надається не тільки у судовому засіданні або при виконанні окремих процесуальних дій поза судовим засіданням. Особи, що надають таку допомогу, вчиняють також інші дії, необхідні для розгляду справи, а саме: складають позовні заяви, знайомляться із матеріалами справи, надають усні консультації та інше.
Апелянт та його представник не заперечують, що представник позивачки є фахівцем у галузі права.
Як вбачається із матеріалів справи позивачка понесла витрати по оплаті юридичної допомоги адвокату у розмірі 2000 грн. Однак, розрахунку щодо часу витраченого на надання правової допомоги позивачка не надала.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів вважає, що із урахування часу затраченого на участь у судових засіданнях (11 травня 2011 року та 16 травня 2011 року) вчинення інших дій необхідних для розгляду справи витрати на правову допомогу позивачці мають бути компенсовані у розмірі 1000 грн., що буде відповідати граничним розмірам компенсації встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 950.
Колегія суддів також не може погодитися із висновком суду у частині яким зобов’язано Автозаводський відділ РАЦСу Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області внести зміни в актовий запис про народження №1028 від 21.09.2010 року у відповідності з рішенням суду.
Як вбачається із матеріалів справи позов був пред’явлений до відповідача ОСОБА_2, до Автозаводського відділу РАЦСу Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області ОСОБА_3 позов не пред’являвся, до участі у справі, у порядку встановленому законом, у якості відповідача вказана особа залучена не була, а є по справі третьою особою.
Отже, Автозаводського відділу РАЦСу Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області не є відповідачем по справі, а тому рішенням суду на нього не може бути покладений обов’язок вчинити відповідні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Оскільки судом у цій частині допущено порушення норм процесуального права, яке є обов’язковою підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі доводів апеляційної скарги і скасувати рішення суду щодо зобов’язання Автозаводського відділу РАЦСу Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області внести зміни в актовий запис про народження №1028 від 21.09.2010 року у відповідності з рішенням суду, та ухвалити у цій частині нове про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2011 року у частині щодо зобов’язати Автозаводський відділ РАЦСу Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області внести зміни в актовий запис про народження №1028 від 21.09.2010 року у відповідності з рішенням суду –скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2011 року у частині стягнення судових витрат на правову допомогу у сумі 2000 грн. змінити.
Зменшити розмір стягнутих витрат на правову допомогу, а саме: стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1000 грн. витрат на правову допомогу.
В іншій частині рішення слід залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: В. П. Пікуль
Судді: