АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-4379/11
Головуючий по 1-й інстанції Турченко Т.В.
Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Карпушина Г.Л.
Суддів: Корнієнка В.І., Винниченка Ю.М.,
при секретарі: Колеснік Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2011 року
за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду ,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кожного на користь ОСОБА_5 по 1000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди відмовити за безпідставністю.
З даним рішенням не погодилися ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та звернулися з апеляційною скаргою на нього. Вважають дане рішення не обґрунтованим внаслідок неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просять скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог за первісним позовом.
Судове засідання проводилося за участі апелянта ОСОБА_2 та ОСОБА_4, позивачки ОСОБА_5, за відсутності апелянта ОСОБА_3, яка була належним чином повідомлена про дату та місце проведення судового засідання, в судове засідання не з’явилася, про причини неявки не повідомила.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до п.п. 2-4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи, 12 вересня 2010 року в АДРЕСА_1 між громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на ґрунті особистих неприязних відносин, відбулася сварки, під час якої вказані особи лаялися між собою, штовхалися та хватали один одного за руки. Свідками даних подій були свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які в судовому засіданні підтвердили зазначені вище факти. 12.09.2011 року ОСОБА_5 звернулася до Київського РВ ПМУ УМВС України в області із заявою про притягнення відповідачів до відповідальності за нанесення їй тілесних ушкоджень. 13.09.2011 року на підставі направлення виданого працівниками міліції позивачку було оглянуто судово-медичним експертом, який встановив наявність в останньої легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. З наявної у справі медичної документації встановлено, що позивачка зверталася 13.09.2010 року до травмпункту 1 МКЛ м. Полтави. За результатами перевірки заяви ОСОБА_5 в порядку ст.97 КПК України, зважаючи на відсутність підтверджень причетності відповідачів до нанесення позивачці тілесних ушкоджень та встановлену ступінь отриманих останньою тілесних ушкоджень, в порушенні кримінальної справи було відмовлено. Дане рішення ОСОБА_5 до відповідних органів не оскаржувалося. Із скаргою у відповідності до ст. 27 КПК України, позивачка в порядку приватного обвинувачення до суду не зверталася. До моменту розгляду справи, по даному факту та відносно відповідачів відповідними органами інших рішень, якими б встановлювався протиправний характер дій учасників зазначених вище подій, не приймалося.
При винесені рішення місцевий суд виходив з того, що позивачкою надано до суду достатні та належні докази, які підтверджують факт нанесення відповідачами по справі ОСОБА_5 12 вересня 2010 року легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, а тому ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 повинні відшкодувати, відповідно до ст. 1168 ЦК України, позивачці моральну шкоду завданої ушкодженням здоров’я.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновком.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Колегія суддів, погоджується з судом першої інстанції, про необхідність застосування вказаних вище норм матеріального права при вирішенні аналогічних позовів, зокрема в разі заявлення вимог про відшкодування моральної шкоди завданої спричиненням потерпілій особі тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості.
В той же час, вирішуючи спір по суті, судом першої інстанції, на думку колегії, зроблено передчасні висновки щодо доведеності вини відповідачів у спричиненні позивачці ушкоджень здоров’ю.
Так, посилаючись на акт судово-медичного обстеження №1892 від 16.09.2010 року, як доказ, що підтверджує факт спричинення відповідачами ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, районним судом не взято до уваги, що головним призначення проведення зазначеного огляду, є отримання інформації про наявні у позивачки тілесні ушкодження на момент огляду, механізм їх нанесення та думки експерта про можливість їх отримання у строк та за обставин, на які вказує особа, яка оглядається. При цьому, з огляду на положення статей 57-59 ЦПК України, даний документ не є тим засобом доказування, яким встановлюються фактичні дані, які мають значення для справи. Крім того всі дані які містяться в акті мають суто суб’єктивний характер, оскільки вони вказуються зі слів потерпілої особи.
Посилання у рішенні суду, на показання свідка ОСОБА_7, як доказ вини відповідачів у спричиненні позивачці тілесних ушкоджень, також є не належно обґрунтованим та мотивованим, оскільки судом першої інстанції, не правильно оцінено їх значення для справи, зважаючи на те, що ОСОБА_7 була лише свідком кінцівки сутички між сторонами, яка мала 12.09.2010 року, після проходження головних подій, а її свідчення не містили конкретних даних про осіб, умови та механізм заподіяння ушкоджень здоров’я ОСОБА_5
Крім того, судом першої інстанції, в порушення положень ч.4 ст.212, ст. 215 ЦПК України, не зазначено в рішенні суду результатів оцінки показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та мотивів відхилення зазначених доказів.
Передчасні висновки суду першої інстанції, про доведеність факту спричинення відповідачами тілесних ушкоджень позивачці ОСОБА_5, не надання останньою інших належних та достатніх доказів вини ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, допущення порушень процесуальних норм районним судом, призвели до неправильних висновків та безпідставного задоволення позовних вимог ОСОБА_5
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2011 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_5 за первісним позовом, та ухвалення нового рішення в цій частині про відмову в їх задоволені. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 –задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2011 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_5 за первісним позовом - скасувати.
Постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно:
Суддя Апеляційного суду Г.Л. Карпушин