Судове рішення #21921206

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  22ц-3231/11           

                                                                         Головуючий по 1-й інстанції Жилка О.М.                                                        

Суддя-доповідач:  Бутенко С. Б.          

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

    

24 жовтня 2011 року                                                                                           м.Полтава

 Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді:                                         Бутенко С.Б.

Суддів:                                                  Обідіної О.І., Панченко О.О.

при секретарі                                                    Зеленській О.І.

          розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

          на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12 липня 2011 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_2, треті особи: Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», Управління с питань містобудування та архітектури Полтавської міської ради, Інспекція державного архітектурного контролю в Полтавській області про визнання права власності на самочинне будівництво, виділення частки будинку з надвірними будівлями в натурі та виділення в користування частини земельної ділянки, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради, третя особа: Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку спадкування.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі,

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2010 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, що його в подальшому уточнив, в якому просить визнати за ним право власності в порядку спадкування на самочинну прибудову літ. «а2» загальною площею 13,9 кв.м. до житлового будинку, позначеного згідно технічного паспорту на плані під літерою «А-1», та самочинно збудований гараж, позначений на плані під літерою «В», загальною площею 20,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; виділити йому в натурі, визнати за ним право власності та виділити в окремий об’єкт нерухомого майна, що складає одиницю для надання нової адреси, 23/50 частини зазначеного домоволодіння, а саме: частину житлового будинку під літ. «А-1» загальною площею 29,6 кв. м., що складається: з кімнати «1-3» загальною площею 6,7 кв.м., кухні «1-2» загальною площею 8,7 кв.м., частину топочної «1-1» загальною площею 7,3 кв. м., частину сіней «1» загальною площею 6,9 кв.м., згідно варіанту № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 145/146/147 від 29 квітня 2011 року, та гараж літ. «В» загальною площею 20,7 кв.м., колодязь питний під літ. «К», ворота огорожі № 5, частину огорожі № 7. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь 6624 грн. грошової компенсації частини вартості виділеного йому майна. Виділити йому у користування земельну ділянку загальною площею 474,5 кв.м., межі розподілу земельних ділянок встановити по умовним точкам: А, Б, В, Г, З, К, Л, М, Н, О, П. Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у користуванні 23/50 частки зазначеного домоволодіння. Вселити його в житловий будинок АДРЕСА_1

У зустрічному позові, уточненому в червні 2011 року, ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на все домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 зі сплатою ОСОБА_3 компенсації в розмірі 93822 грн.  

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 12 липня 2011 року зустрічний позов ОСОБА_2 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України залишено без розгляду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 12 липня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено повністю. Визнано за ним право на самочинно збудовану прибудову до будинку літ. «А-1» згідно технічного паспорту на плані позначену під літерою «а2» загальною площею 13,9 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та самочинно збудований гараж згідно технічного паспорту на плані позначений під літерою «В» загальною площею 20,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_3 в натурі 23/50 частини домоволодіння: частину житлового будинку під літ. «А-1» загальною площею 29,6 кв.м., що складається з наступних приміщень: кімната «1-3» загальною площею 6,7 кв.м., кухня «1-2» загальною площею 8,7 кв.м., частину топочної «1-1» загальною площею 7,3 кв.м., частину сіней «1» загальною площею 6,9 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 згідно варіанту № 3 розподілу житлових будинків і надвірних будівель, що запропоновано другому співвласнику висновком судової будівельно-технічної експертизи № 145/146/147 від 29 квітня 2011 року та гараж згідно технічного паспорту на плані позначений під літерою «В» загальною площею 20,7 кв.м., колодязь питний згідно технічного паспорту позначений на плані під літ. «К», ворота огорожі згідно технічного паспорту позначені на плані № 5, частина огорожі згідно технічного паспорту позначеної на платі № 7 розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 23/50 частини домоволодіння: частину житлового будинку під літ. «А-1» загальною площею 29,6 кв.м., що складається з наступних приміщень: кімната «1-3» загальною площею 6,7 кв.м., кухня «1-2» загальною площею 8,7 кв.м., частину топочної «1-1» загальною площею 7,3 кв.м., частину сіней «1» загальною площею 6,9 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та гараж згідно технічного паспорту на плані позначений під літерою «В» загальною площею 20,7 кв.м., колодязь питний згідно технічного паспорту позначений на плані під літ. «К», ворота огорожі згідно технічного паспорту позначені на плані № 5, частина огорожі згідно технічного паспорту позначеної на плані № 7 розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_3 23/50 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в окремий об’єкт нерухомого майна, що складає одиницю, а саме: частину житлового будинку під літ. «А-1» загальною площею 29,6 кв.м., що складається з наступних приміщень: кімната «1-3» загальною площею 6,7 кв.м., кухня «1-2» загальною площею 8,7 кв.м., частину топочної «1-1» загальною площею 7,3 кв.м., частину сіней «1» загальною площею 6,9 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та гараж згідно технічного паспорту на плані позначений під літерою «В» загальною площею 20,7 кв.м., колодязь питний згідно технічного паспорту позначений на плані під літ. «К», ворота огорожі згідно технічного паспорту позначені на плані № 5, частина огорожі згідно технічного паспорту позначеної на плані № 7 для надання нової адреси.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 23/50 частини домоволодіння: частину житлового будинку під літ. «А-1» загальною площею 29,6 кв.м., що складається з наступних приміщень: кімната «1-3» загальною площею 6,7 кв.м., кухня «1-2» загальною площею 8,7 кв.м., частину топочної «1-1» загальною площею 7,3 кв.м., частину сіней «1» загальною площею 6,9 кв.м., та гараж згідно технічного паспорту на плані позначений під літерою «В» загальною площею 20,7 кв.м., колодязь питний згідно технічного паспорту позначений на плані під літ. «К», ворота огорожі згідно технічного паспорту позначені на плані № 5, частина огорожі згідно технічного паспорту позначеної на плані № 7, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, як окремий об’єкт нерухомого майна, що складає одиницю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 6 624 грн., як грошову компенсацію частини вартості частки, що виділяється ОСОБА_3

Виділено ОСОБА_3 в користування земельну ділянку загальною площею 472,20 кв.м., в тому числі під частиною житлового будинку літ. «А-1», гаражем літ. «В», колодязем літ. «К», воротами № 5, частиною огорожі № 7 за адресою: АДРЕСА_1.

Межу розподілу земельних ділянок встановлено по умовним точкам: А, Б, В, Г, З, К, Л, М, Н, О, П.

Зобов’язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні 23/50 частинами домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено вселити ОСОБА_3 в житловий будинок АДРЕСА_1

Додатковим рішенням цього ж суду від 26 серпня 2011 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 376 грн. 14 коп. державного мита.

Із рішенням суду від 12 липня 2011 року не погодилась відповідачка ОСОБА_2, яка в апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України у разі невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по суті заявлених позовних вимог.            

          З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Третьої Полтавської державної нотаріальної контори 29 серпня 2009 року, ОСОБА_3 має право на 1/2 частину спадкового майна, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що в цілому складається: з житлового будинку А-1 саманного, обкладеного 1/2 цегли, житловою площею 26,90 кв.м., вбиральні Г, погріба а1, колодязя питного К, воріт огорожі № 5, огорожі № 6, огорожі № 7, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці державного фонду (а.с. 6-7).

          Іншим спадкоємницею за законом, яка має право на 1/2 частину зазначеного спадкового майна, є відповідач по справі ОСОБА_2 (а.с. 45-46).

У відповідності до ст. 1278 ч. 2, ст. 364 ч. 1 ЦК України кожен із спадкоємців має право на виділ у натурі частки із майна, що є у їх спільній частковій власності.

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними, а у разі спору – судом.

         Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

         Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

         При вирішенні спору про виділення в натурі частки співвласника жилого будинку судом першої інстанції вірно було визначено технічну можливість такого виділу, але не враховано обставини справи, що мають істотне значення для винесення законного та обґрунтованого рішення.   

          

Так, виділяючи позивачеві 23/50 частини домоволодіння та визнаючи за ним право власності на дане майно, в складі якого є самочинні забудови, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють питання самочинного будівництва.  

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.   

Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).   

За наявності спору право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб  (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Застосувавши до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 376 ЦК України місцевий суд не взяв до уваги, що земельна ділянка в установленому порядку позивачеві не надавалась, документи, що посвідчують право на земельну ділянку не видавались.

Крім того, судом не було враховано вимог Законів України «Про основи містобудування», «Про планування і забудову територій» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461, яка діяла на час розгляду справи судом, та не встановлено факту прийняття спірного майна до експлуатації в установленому законодавством порядку, наявності в позивача зареєстрованої декларації або сертифіката про готовність об'єкта до експлуатації, не вирішено питання, чи може прибудова до будинку літ. «а2» бути самостійним об’єктом права власності.  

Визнаючи за позивачем право власності на прибудову до житлового будинку під літ. «а2» місцевий суд не звернув уваги не те, що відповідно до ст.ст. 186, 380 ЦК України остання є приналежністю головної речі (будинку) і положення ст. 376 ЦК України не є підставою для визнання окремого права власності на неї.

Виділивши позивачеві квартиру № 2 згідно варіанту 3 розподілу житлового будинку, запропонованого судовим експертом (висновок судової будівельно-технічної експертизи № 145/146/147 від 29.04.2011 р. – а.с. 107-140), в порушення вимог ст. 213 ЦПК України місцевий суд не вмотивував свого рішення, не вказав яке переобладнання необхідно провести для відокремлення даної частини будинку із забезпеченням газо-, електро- та водопостачання та не врахував доводів відповідачки щодо постійного проживання її сім`ї, що складається з трьох осіб (подружжя та дитина), в спірному будинку та відсутності в них іншого житла.    

При розгляді даної справи судом першої інстанції також було порушено норми земельного законодавства.

За відсутності правовстановлюючого документа на землю, в порушення вимог ст.ст. 81, 87, 126, 158 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 15 ЦПК України місцевий суд виділив позивачеві в користування земельну ділянку загальною площею 472,20 кв.м та встановив межу розподілу земельних ділянок сторін, що не належить до компетенції суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення. Згідно ст. 60 ЦПК України обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте, незважаючи на відсутність доказів порушення прав позивача місцевий суд зобов’язав  ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні 23/50 частинами домоволодіння по АДРЕСА_1 та вселив позивача в даний житловий будинок.

Наведене свідчить про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, не ґрунтується на законі і підлягає скасуванню.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на самочинно збудовані прибудову під літ. «а2» загальною площею 13,9 кв. м. та гараж під літ. «В» загальною площею 20,7 кв.м. із виділенням в натурі в окремий об’єкт нерухомого майна, усунення перешкод у користуванні власністю та вселення, а також виділення у користування земельної ділянки площею 474,5 кв.м. із встановленням меж розподілу (а.с. 160-167) до задоволення не підлягають.  

Враховуючи висновок судової будівельно-технічної експертизи № 145/146/147 від 29.04.2011 р. (а.с. 107-140) та його погодження, розглянувши запропоновані експертом варіанти поділу жилого будинку, приймаючи до уваги склад сім`ї сторін, колегія суддів розподіляє жилий будинок за варіантом 2 (додаток № 5 до висновку експерта), що допускає найменше відхилення від розміру ідеальних часток співвласників, виділивши позивачеві квартиру № 1 (позначену рожевим кольором в додатку № 5 до висновку), що складає 51/100 частки будинку, відповідачці – квартиру № 2 (позначену зеленим кольором в додатку № 5 до висновку), що складає 49/100 частки будинку, із присудженням відповідачці, частка якої зменшилась, грошової компенсації у розмірі 3580 грн.

Зовнішні мережі газопостачання, електропостачання, водопостачання, колодязь питний літ. «К», вбиральню літ. «Г», ворота огорожі № 5, огорожу № 6 та огорожу № 7 як такі, що не підлягають поділу, судова колегія залишає у загальному користуванні сторін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12 липня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Виділити у власність ОСОБА_3 як окремий об’єкт нерухомого майна, що складає одиницю, частину житлового будинку АДРЕСА_1 під літ. «А-1» загальною площею 31 кв.м., що складається з наступних приміщень: кімнати «1-4» площею 20,2 кв.м., ванни «1-5» площею 5,4 кв.м., частини топочної «1-1» площею 5,4 кв.м., погрібу літ. «а1».

Виділити у власність ОСОБА_2 як окремий об’єкт нерухомого майна, що складає одиницю, частину житлового будинку АДРЕСА_1 під літ. «А-1» загальною площею 33,5 кв.м., що складається з наступних приміщень: кухні «1-2» площею 8,7 кв.м., кімнати «1-3» площею 6,7 кв.м., частини топочної «1-1» площею 4,2 кв.м., сіней «1» загальною площею 13,9 кв.м.

Приміщення горища розподілити згідно варіанту розподілу житлового будинку.

Зовнішні мережі газопостачання, електропостачання, водопостачання, колодязь питний літ. «К», ворота огорожі № 5, огорожу № 6, огорожу № 7 та вбиральню літ. «Г» залишити у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Стягти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3580 грн. компенсації вартості частини виділеного майна.

Зобов’язати ОСОБА_3 у віконному отворі приміщення кімнати «1-4» улаштувати дверний отвір з подальшою установкою дверного блоку; приміщення кімнати «1-4» переобладнати у тамбур площею 3,6 кв.м. та кімнату площею 16,6 кв.м., улаштувавши перегородки з подальшою установкою дверного блоку; пробити дверний отвір з отриманого тамбуру площею 3,6 кв.м. в приміщення «1-5» та з кімнати площею 16,6 кв.м. в частину приміщення «1-1» з подальшою установкою дверних блоків; розібрати перегородку між приміщенням «1-5» та частиною приміщення топочної «1-1» площею 5,4 кв.м., отримане приміщення площею 10,8 кв.м. роздилити за допомогою  перегородки та переобладнати на приміщення санвузла площею 3,8 кв.м. та кухні площею 7,0 кв.м. із встановленням газової плити ПГ-4, газового котлу з закритою камерою згорання, в даному приміщенні влаштувати вентиляційний канал та встановити газовий лічильник при умові дотримання діючих будівельних норм та правил при проектуванні та будівництві; підключення нової газової системи виконати від існуючого газового стояка; переобладнати систему електропостачання на самостійну систему з влаштуванням окремого електричного лічильника.   

Зобов’язати ОСОБА_2 в приміщенні сіней «1» в зовнішній стіні улаштувати дверний проріз та подвійні вхідні двері на місці віконного блоку та над запланованим віконним прорізом влаштувати несучі елементи та влаштувати віконний блок; в приміщенні сіней «1» на місці вхідних дверей влаштувати віконний блок; на відстані 3,8 м від зовнішньої стіни в приміщенні сіней «1» влаштувати перегородку, отримавши приміщення площею 3,8 кв.м., в якому влаштувати санвузол; частину приміщення «1» площею 7,0 кв.м. переобладнати на приміщення кухні із встановленням газової плити ПГ-4 та влаштувати вентиляційний канал; в приміщенні топочної «1-1» влаштувати перегородку на відстані 2,03 м від зовнішньої стіни, отримавши приміщення площею 15,4 кв.м., приміщення кухні «1-2» переобладнати та використовувати як жилу кімнату.

В інший частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

          Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.


Головуючий:   С. Б. Бутенко


        

        Судді:

                                                                                                                        

          

























Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація