АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/886/2012
Головуючий по 1-й інстанції Городівський О.А.
Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Кузнєцової О.Ю., Мартєва С.Ю.,
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 січня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: Миргородська міська рада Полтавської області, про встановлення порядку користування земельною ділянкою,-
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовною заявою, в якій зазначили, що вони на праві спільної часткової власності є власниками квартири АДРЕСА_1, інша частина домоволодіння належить на праві власності відповідачу.
Позивачам та відповідачу, відповідно до рішень Миргородської міської ради, надано у приватну власність по земельній ділянці, які межують між собою, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, проте сторони не змогли прийти до згоди з приводу узгодження меж земельних ділянок, у зв’язку з чим виник спір по визнанню порядку користування земельною ділянкою.
Просили встановити порядок користування земельною ділянкою по вулиці Незалежності, 39/77 в місті Кременчуці, згідно ідеальних часток співвласників домоволодіння та стягнути з відповідача понесені ними судові витрати.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 січня 2012 року у позові відмовлено, стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5. судові витрати в сумі 666 грн. 66 коп.
Рішення місцевого суду в апеляційному порядку оскаржено ОСОБА_2
Апелянт просить рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, домоволодіння по АДРЕСА_1
01 вересня 1993 року квартиру НОМЕР_1, яка становить 9/25 частину зазначеного домоволодіння, приватизовано ОСОБА_7, в подальшому її частка перейшла у власність ОСОБА_5
30 грудня 1997 року квартиру НОМЕР_2, яка становить 16/25 частину зазначеного домоволодіння, приватизовано. Дана квартина перебуває у спільній сумісній власності позивачів.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 21 травня 2004 року у приватну власність відповідача передано земельну ділянку площею 360 кв. м по АДРЕСА_1 (а.с. 18).
Згідно рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 24 червня 2004 року позивачам передана у спільну сумісну власність земельна ділянка площею 640 кв. м по АДРЕСА_1 (а.с. 19).
У листі начальника відділу Держкомзему у місті Миргороді Полтавської області №01-17 07/1250 від 17 листопада 2011 року зазначено, що станом на листопад 2011 року державні акти на вказані земельні ділянки не зареєстровані (а.с. 68).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що предмет спору є ділянка, розмір та розташування якої позивачем не визначено, тому суд позбавлений можливості визначити порядок користування нею, крім того, не надано доказів, чи можливий поділ цієї території без шкоди для її раціонального використання.
Колегія суддів вважає такі висновки суду вірними з наступних підстав.
За змістом ст. ст. 10 ч. 3, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із тексту позовної заяви вбачається, що встановлення порядку користування земельною ділянкою необхідно для отримання державних актів про право власності на землю.
Фактичною підставою для звернення до суду, стала відмова відповідача в погодженні меж земельних ділянок, проте позивачі не просили встановити ці межі.
Відповідно до рішень виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області позивачам та відповідачу в приватну власність надавалися земельні ділянки 640 кв. м та 360 кв. м відповідно.
З висновку судової будівельно-технічної експертизи №104 від 12 жовтня 2010 року слідує, що експертом досліджувалася земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 1274 кв. м та визначалися варіанти користуватися нею власниками квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с. 28).
Судовий експерт виходив із фактично наявної земельної ділянки відповідно до кадастрового плану, яка більша площ земельних ділянок, що надавалися сторонам у приватну власність за рішеннями виконавчого комітету.
Тому, при вирішенні порядку користування спільною земельною ділянкою, варіанти такого користування, що зазначені в експертному висновку, не можуть братися до уваги.
Позовні вимоги стосувалися визначення відповідно до ідеальних часток співвласників домоволодіння порядку користування земельною ділянкою, яка їм в такому розмірі не відводилася.
Між тим, відповідно до ст. 22 ЗК України від 18 грудня 1990 року, виникнення право користування або право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Однак, позивачами не надано плану відведення земельної ділянки в натурі, як і документації із землеустрою на земельну ділянку площею 1274 кв. м, що є обов’язком позивачів відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України.
Крім того, для встановлення порядку користування ділянкою із наявних в справі матеріалів не вбачається за можливе встановити, яка саме земельна ділянка є прибудинковою територією зазначеного домоволодіння.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції встановлені обставини по справі з порушенням норм матеріального та процесуального права, не знаходять свого належного вираження в матеріалах справи, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, тому не можуть бути узяті до уваги колегією суддів.
Твердження апелянта, що місцевим судом невірно вирішено питання судових витрат є безпідставним, оскільки з огляду на зміст ст. 88 ЦПК України, при залишенні позову без задоволення, судові витрати, понесені відповідачем, повинні стягуватися з позивачів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді:
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль