Справа № 1202/2-2610/2011
Провадження № 2/1202/174/2012
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
12 березня 2012 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого - судді : Лобарчук О. О.
при секретарі : Гончарової А.О.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Антрацит цивільну справу за повозом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування шляхом виселення та вселення у будинок,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася с позовом до відповідачки , у якому просить суд усунути перешкоди у здійсненні права користування будинком за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачки ОСОБА_3 та вселення позивачки.
В обґрунтування свого позову вказала, що вона , на підставі нотаріально завіреного договору купівлі-продажу житлового будинку від 09 вересня 2011 року має на праві особистої власності житловий будинок по АДРЕСА_1. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.09. 2011 року. Після придбання зазначеного будинку вона вирішила вступити у володіння та користування цим майном, але виявила, що там незаконно проживає відповідачка ОСОБА_3, яка зареєстрована, як їй повідомили сусіди, зовсім за іншою адресою, і ця особа не допускає позивачку до її будинку вмотивовуючи це тим, що вона має право на цей будинок та оспорює це право в суді. Але колишня власниця ОСОБА_4 їй повідомила, що відповідачка ніяких прав проживати в будинку позивачки не має, права на звернення до суду не має, бо є вже рішення Апеляційного суду Луганської області від 03.02.2009 року, підтверджене ухвалою Верховного Суду України від 12.05.2009 року, яким відмовлено ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_4 про визнання за ОСОБА_3 права власності на цей будинок, і згідно ст. 122 ЦПК України відповідачка вже не має справа на звернення до суду із позовом відносно прав на цей будинок, бо такий спір вже не підлягає розгляду у суді.
В договорі купівлі-продажу від 09 вересня 2011 року ніяких свідчень про те, що відповідачка має сервітут на користування цим будинком, вона не є членом родини позивачки , відтак її дії слід кваліфікувати як умисне захоплення чужого майна.
03 жовтня 2011 року вона звернулася із відповідною заявою до Антрацитівського МВ УМВС де попросила притягнути ОСОБА_3 до відповідальності та звільнити її будинок від цієї громадянки. Вона зазначала, що ОСОБА_5 псує її майно, ламає дерев'яні будівлі та використовує цю деревину на опалення, руйнує огорожу. 07 жовтня 2011 року позивачка отримала постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, їй було рекомендовано звернутися за вирішенням питання із заявою до суду.
Відповідач будинок добровільно не звільняє, двері не відчиняє, виселятися відмовляється, чим унеможливлює для неї реалізацію свого права на вільне користування належним їй житловим будинком, створює загрозу псування або знищення цього майна.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту права та інтересу може бути припинення дій, які порушують право.
Відповідно зі ст. 321 ЦКУ право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 386 ЦКУ встановлено, що власник може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. За ст. 391 ЦКУ власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Оскільки позивачка є єдиною власницею цього будинку, вона має законне право вимагати відновлення свого порушеного права власності.
Вважає, що виселення відповідачки за рішенням суду в порядку ст. 78 Закону України "Про виконавче провадження" із належного їй будинку, тобто звільнення приміщення від речей відповідачки, звільнення цього приміщення та встановлення заборони для ОСОБА_3 користуватися цим приміщенням, та вселення позивачки в цей будинок в порядку ст. 79 цього Закону, тобто забезпечення безперешкодного входження її в це у приміщення, та проживання в ньому, - буде достатнім та дійовим засобом відновлення права на вільне користування будинком, належним їй на праві власності.
У судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з»явилася. Надала суду заяву, в якій наполягає на своїх вимогах та просить розглянути справу у її відсутність. (а.с.64
Відповідачка до судового засідання не з»явилася. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена(через оголошення у пресі) та зворотнє повідомлення.(а.с.62, 63,65,66).
12 березня 2012 року судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи .
Суд, враховуючи думку позивачки, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 09 вересня 2011 року позивачка ОСОБА_2 має на праві особистої власності житловий будинок по АДРЕСА_1.(а.с.7-8)
Право власності позивачка на будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.09. 2011 року.(а.с.9,10).
Відповідно до постанови Антрацитівського МВ УМВС від 07 жовтня 2011 року позивачці відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 , та рекомендовано звернутися за вирішенням питання із заявою до суду. (а.с.13).
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту права та інтересу може бути припинення дій, які порушують право.
Відповідно зі ст. 321 ЦКУ право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 386 ЦКУ встановлено, що власник може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. За ст. 391 ЦКУ власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В даному випадку суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано та доведено порушення прав як власниці будинку позивачкою, а тому задовольняє позовні вимоги повністю .
На підстави викладеного, керуючись ст.3,4,10,11,60,212-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 321, 386, 391 Цивільного Кодексу України ,суд –
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування шляхом виселення та вселення у будинок -задовольнити .
Виселити ОСОБА_3 з будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_2 у будинок за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 8 грн. 50 коп. за сплату держмита, 37 грн. за сплату витрат на інформаційно - технічний розгляд справи, та витрати на правову допомогу у сумі 600 грн., а всього 645 грн. 50 коп.
Копію заочного рішення надіслати відповідачці ОСОБА_3 не пізніше трьох днів з дня його проголошення .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії .
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення .
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя
Антрацитівського міськрайонного суду О. О. Лобарчук