№2-134/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2007 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі :
головуючого судді Дьомич Л.М.
при секретарі Вовкуненко І.В.
за участю адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить визнати дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 щодо неналежного оформлення трудових документів та не виплати йому заробітної плати - протиправними, стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі не виплаченої заробітної плати в сумі 3000 грн., у відшкодування моральної шкоди - 1000 грн.
На обгрунтування вимог вказав, що в кінці червня 2005 року відповідачі, а саме ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 запропонували йому роботу водієм - дальнобійником, обіцяли належні умови праці і заробітну плату за місяць роботи в розмірі 3000, 00 грн., при цьому місяць у відрядженнях, місяць відпочинок. 11 липня 2005 року він вибув у рейс, перед виїздом бажав укласти трудовий договір, відповідачі завірили, що оформлення стосунків буде здійснене після повернення з відрядження. По поверненню йому було відмовлено в оплаті заробітку, посилаючись, що виробничі документи не були оформлені вчасно.
У червні 2006 року ОСОБА_1 доповнив позовні вимоги, просить стягнути 200, 00 грн. добових, 150, 00 грн. вартість пошкодженого колеса, в квітні 2007 року збільшені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди до 5000, 00 грн., а в червні 2007 року надані доповнення до позову, якими визначено за стягнення заборгованість - 18750, 00 грн. заробіток, включаючи добові, робота у нічний час та вихідні.
Станом на вирішення спору, позовні вимоги становлять: заробітна плата за 42 доби - 13 800, 00 грн.;
4950, 00 грн. оплата добових за період відрядження з розрахунку 25, 00 грн. за добу, враховуючи, що ОСОБА_2 перед виїздом сплатила 300, 00 грн.; у відшкодування моральної шкоди - 5000.00 грн.
Первісні вимоги про стягнення 150, 00 грн. вартість пошкодженого колеса, заміну якого він здійснював, протягом слухання спору не підтримувались, докази не надавались.
Позивач та його представники у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надали пояснення, що трудові відносини виникли саме з ОСОБА_2, з нею обумовлювався режим праці та оплата.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, хоча вказала, що обумовленість заробітку була - мінімальний розмір, визначений законодавством - 310, 00 грн., на роботу позивач прийнятий до відповідача ОСОБА_4, приватного підприємця.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, хоча не заперечував, що позивач відпрацював водієм 42 дня, трудові відносини були укладені з ОСОБА_4 , уповноваженим якого по дорученню виступав він і по договору оренди, транспорт також був
у його володінні.
Ухвалою суду від 20.04.2007 року до участі у справі залучений в якості співвідповідача - ОСОБА_4, який позовні вимоги не визнав і пояснив, що йому взагалі нічого не відомо про трудові відносини позивача, доручення на підставі якого діяв ОСОБА_3 - скасоване.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково частково.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у червні 2005 року укладений трудовий договір, внаслідок якого позивач працював водієм-дальнобійником на транспортному засобі ДАФ НОМЕР_1, приступив до праці 11.07.2005 року і у зв'язку з відмовою здійснити виплату заробітку, припинив працювати 20.08.2005 року. Коли обумовлювались умови трудового договору, стороною відповідача вказувалось термін роботи через місяць і заробітну плату 3000 грн. за відпрацьований місяць.
Сторона відповідачів визнали те, що ОСОБА_1 на транспорті, тимчасова реєстрація якого здійснена на ОСОБА_2, був прийнятий на роботу саме до вказаної особи. Між сторонами, з дослідженого в суді, виникли трудові відносини. Відповідно до вимог ст. 24 КЗпП України, договір вважається укладеним, коли працівник фактично був допущений і приступив до виконання роботи. Факт виконання позивачем роботи підтверджено товаротранспортними накладними, талонами про заправку і відомостями про заправку автомобіля в різних областях України, а також грошовими переказами.. Вирішуючи питання про належного відповідача, суд встановив що таким є саме ОСОБА_2, яка з пояснень сторони позивача .
Ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_2 не заперечували що термін праці ОСОБА_1 складав 42 дня, що повністю відповідає заявленому в позові, як і те, що оплата праці не відбулась.
Протягом провадження справи, позивач визначив розрахунок заборгованого заробітку 13 800, 00 грн., вирахувавши оплату праці в нічний час, вихідні дні, загальний кілометраж, допустиму швидкість руху, час витрачений під загрузку на розгрузку автомобіля ( Фура) час на оформлення документів, ремонт, вимушений простой, а тому вказали, що фактично водієм відпрацьовано 112 суток , тому вирахувавши запропоновану йому оплату в 3000, 00 грн. за добу і становить вищевказана сума. Також просить стягнути 4950, 00 грн. за відрядження, виходячи 25, 00 грн., відрахувавши 300, 00 оплачених добровільно.
Вирішуючи питання про стягнення заборгованих сум, суд знаходить із сукупних пояснень сторін, що оплата праці мала становить саме 3000, 00 грн. за місяць, що становить 100, 00 грн. за добу, в які входять всі можливі витрати позивача. Тому стягненню підлягає 4200, 00 грн. Стосовно виплат за відрядження, то відповідно до вимог ст. 60 ЦПК, кожна сторона має довести обставини, на які посилається, документів, які б звітували і на підставі яких мала б бути здійснена така оплата - відсутні. Між сторонами виникли суперечності щодо відшкодування шкоди, яку заподіяв ОСОБА_1, а тому не забажали здійснити розрахунок обіцяного заробітку.
Правовідносини сторін регулюються Відповідно до ст. 115 КЗпП та ст. 116 КЗПП України, де зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум , що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення . Якщо працівник в день звільнення не працював , то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок
У зв'язку з викладеним до стягнення належить 4200, 00 грн. заборгованого заробітку, виходячи з обумовленої оплати 3000, 00 грн. за робочий місяць, термін праці 42 дня. Також, суд знаходить обґрунтованими і вимогами щодо стягнення у відшкодування моральної шкоди, вирішуючи такі вимоги та визначаючи розмір такого відшкодування, суд керується вимогами ст. 237-1 КЗпП та п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» розмір відшкодування моральної /немайнової/ шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань /фізичних, душевних, психічних, тощо/, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат /їх тривалості, можливості відновлення, тощо/ з урахуванням
інших обставин. Суд приймає до уваги пояснення позивача про те, що спірні події негативно вплинули на його спосіб життя, взаємовідносини в сім»ї. Спірні події внесли розлад в звичний спосіб життя ОСОБА_1, потребували додаткових зусиль для організації її життя. Вимушений був звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів. Постійно переживав через те, що не взмозі забезпечити свою сім'ю, в той час коли його дружина знаходиться в декретній відпустці, інших засобів існування не мав. Погіршились стосунки з рідними, яки очікували від нього як від годувальника, матеріального забезпечення, замість того пропрацював вищевказаний час, до цього не отримав розрахунок. Тим самим позбавив як себе так і сім»ю належного харчування, оплати відпочинку, медичного забезпечення.
Тому, суд враховуючи наведене у відшкодування моральної шкоди стягує 1000, 00 грн., що відповідає розміру завданих моральних страждань та стягненню заборгованих сум.
Позовні вимоги щодо стягнення 150, 00 грн. за ремонт пошкодженого колеса, суд відмовляє, так як такі вимоги не підтримувались стороною позивача, обґрунтування не надавались, докази не наводились.
Суд стягує судові витрати з відповідачки в доход держави, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК.
Керуючись ст. ст. 115, 116, ст. 237-1 КЗпП України, ст. ст. 213-215, 294, 367 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборговану заробітну плату у сумі - 4200, 00 грн., 1000, 00 грн. у відшкодування моральної шкоди; в доход держави 51, 00 грн. мита, 30, 00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відмовити.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення в частині стягнення належного заробітної плати за місяць в сумі 3000, 00 грн. підлягає негайному виконанню.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.
Заява апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції , який ухвалив оскаржуване судове рішення .