АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  22ц-2538/11           

                                                                         Головуючий по 1-й інстанції Кривич Ж.О.                                                        

Суддя-доповідач:  Пікуль В. П.          

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 року                                                                                           м.Полтава

 Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді : Пікуля В.П.,

суддів : Акопян В.І., Лобова О.А.,

при секретарі: Ренкевич М.Д.,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області  від  17 травня 2011 року  

у справі  за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки, про зобов’язання виключити об’єкт нерухомого майна з реєстру іпотеки та заборон;

зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання договору поруки,

                                         В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2010 року (Публічного акціонерного товариство) ПАТ „УкрСиббанк”, який є правонаступником АКІБ „Укрсиббанк” звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 294 607,64 грн. заборгованості за кредитним договором.

У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд із зустрічним позовом до ПАТ „УкрСиббанк” та приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору № 11111635000 від 26 січня 2007 року, договору іпотеки нерухомого майна від 26 січня 2007 року, про зобов’язання виключити об’єкт нерухомого майна з реєстру іпотеки та заборон, про стягнення з неї заборгованості у сумі 110 382 на часткове погашення кредиту та надання  розстрочки строком на 60 місяців.

У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ „УкрСиббанк” про розірвання договору поруки б/н від 26 січня 2007 року.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області  від  17 травня 2011 року  позовні вимоги Публічного Акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_3, ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного Акціонерного товариства „УкрСиббанк” заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11111635000 від 26 січня 2007 року, розраховану станом на 24 грудня 2009 року, в сумі 294 607,64 грн. ( двісті дев’яносто чотири тисячі шістсот сім грн. 64 коп.).

Стягнуто із ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного товариства „УкрСиббанк” судові витрати в загальній сумі 1820 грн. – по 910 грн. з кожного.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного товариства „УкрСиббанк” та приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору № 11111635000 від 26 січня 2007 року, договору іпотеки нерухомого майна від 26 січня 2007 року, про зобов’язання виключити об’єкт нерухомого майна з реєстру іпотеки та заборон, про стягнення з неї заборгованості у сумі 110 382 грн. на часткове погашення кредиту та надання  розстрочки строком на 60 місяців – залишено без задоволення.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного товариства „УкрСиббанк” про розірвання договору поруки б/н від 26 січня 2007 року – залишено без задоволення.

З рішенням суду не погодився ОСОБА_2, який його оскаржив, просив скасувати та ухвалити нове про задоволення його зустрічного позову про розірвання договору поруки, оскільки вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, вважає, що банком незаконно підвищено розмір відсоткової ставки за кредитним договором.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник ПАТ «УкрСиббанк» просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що рішення суду ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Сторони у судове засідання не з’явилися, будучи у порядку встановленому законом повідомлені про час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що ОСОБА_3 не надала суду доказів у підтвердження поважної причини своєї неявки у судове засідання, та враховуючи, що вона рішення суду не оскаржувала, тим самим погодившись із ним, підстави для задоволення її клопотання про відкладення справи відсутні.

У зв’язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.  

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до  ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.   

Як вбачається із змісту ч.2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.           

Судом першої інстанції встановлено, що 26.01.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній надано кредит в сумі 41 000 доларів США з процентною ставкою 12,3% річних та кінцевим терміном погашення до 25.01.2018 року.

З метою забезпечення зобов’язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки б/н від 26 січня 2007 року, а саме частини цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_1. Кредит забезпечений також договором поруки б/н від 26 січня 2007 року, укладеним між Банком та відповідачем ОСОБА_2

Оскільки ОСОБА_3 належним чином умови договору не виконувались,   заборгованість за кредитом станом на 24 грудня 2009 року становить:

-  заборгованість за простроченим кредитом - 34 998,75 доларів США, що дорівнює 278 870,04 грн.;

- заборгованість за простроченими процентами - 1 736,30 доларів США, що дорівнює 13 834,84 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення простроченої заборгованості – 49,68 доларів США, що дорівнює 395,85 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами – 189,12 доларів США, що дорівнює 1 506,91 грн.; а всього заборгованість дорівнює 294 607,64 грн. ( із розрахунку  по курсу 1 долар США=7,9680 грн.).складає 289 432,64 грн.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що Згідно з ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних  ліцензій Національного банку України.

Відповідно до п.п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

За відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому  порядку.  

Також колегія суддів звертає увагу, що зростання курсу долара США – валюти кредиту, за загальним правилом, само по собі не може бути підставою для визнання окремих положень договору недійсними, так як у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долару США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти – гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, задовольнивши позовні вимоги ПАТ „УкрСиббанк” та відмовивши у задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Відповідно п. 9.2 договору  сторони погодили, що протягом дії цього Договору, Банк відповідно до умов п.1.3.1 Договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин, а саме: а) порушення позичальником кредитної дисципліни (тобто, неналежного виконання умов цього договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим договором).

При настанні будь-якої із обставин, передбачених  п.9.2 договору, банк може збільшити розмір процентної ставки за договором в наступному порядку: банк не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення  поштою відповідного рекомендованого листа за адресою позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи 22.02.2008 року банк направив на адресу ОСОБА_3 рекомендованим листом повідомлення про підвищення процентної ставки з 12.03.2008 року, в разі неналежного виконання позичальницею своїх зобов’язань за кредитним договором (а.с. 182, 183). Тому, посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на неправомірне збільшення  процентної ставки на увагу не ставлять під сумнів правильність рішення суду першої інстанції.

Як передбачено ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов’язує припинення договору поруки із зміною основного зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов’язання  забезпеченого порукою.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору сторони погодили, що банк згідно умов пункту 9.2 договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення, а згідно п.п.  1.1  договору поруки поручитель зобов’язався перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов’язань перед кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Крім того, як вбачається з п. 1.2 договору  поруки поручитель ознайомлений з умовами Договору кредиту, жодних заперечень, а також непорозумінь щодо його положень, не мав.

Отже, безпідставними є посилання ОСОБА_2, що підвищення відсоткової ставки, згідно умов кредитного договору, змінило основне зобов’язання боржника без згоди поручителя та збільшило обсяг його  відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні, оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                        У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

 Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області  від  17 травня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.  

Головуючий:   В. П. Пікуль

        Судді: