Справа № 22-ц-346/12 Головуючий у 1 інстанції: Боровкова Д. О.
Провадження № 22-ц/1390/346/12 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючий суддя Шумська Н.Л.
судді: Мацей М.М., Мусіна Т.Г.
секретар Гордій У.І.
особи, які беруть участь у справі:ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху «Украерорух»в особі Львівського РСП «Украерорух» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 травня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху «Украерорух»в особі Львівського РСП «Украерорух»про надання грошової компенсації за залучення до роботи у неробочі дні,-
в с т а н о в и л а:
позивач звернувся до суду в серпні 2007 року з позовом до відповідача, з врахуванням наступних уточнень, про виплату йому грошової компенсації за залучення до роботи у вихідні дні 12.01.2003 року, 15.02.2003 року, 20.09.2003 року з врахуванням індексації в сумі 724 грн.
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху «Украерорух»в особі Львівського РСП «Украерорух»–задоволено. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху «Украерорух»в особі Львівського РСП «Украерорух»на користь ОСОБА_2 130 грн. 39 коп. грошової компенсації, в решті позову відмовлено.
Рішення суду оскаржило Державне підприємство обслуговування повітряного руху «Украерорух»в особі Львівського РСП «Украерорух»просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що дане рішення було винесено без повного і всебічного з'ясування обставин, які мають значення для справи, та неправильної оцінки судом доказів, які були надані сторонами в судовому засіданні, при винесенні оспорюваного рішення, судом порушено норми матеріального права України. Також, не взято до уваги твердження відповідача про надання ОСОБА_2 відгулів за залучення його до роботи в неробочі дні 12 січня, 15 лютого, 20 вересня 2003 року за його заявами (а.с. 46-52), тобто за згодою позивача. А стягнення грошової компенсації свідчить про повторну компенсацію, що суперечить закону. Висновок суду про відсутність домовленості не грунтується на з»ясованих обставинах справи. Крім того, сума грошовї компенсації визначення на припущеннях, на відсутності доказів кількості відпрацьованих годин.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, з»ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, в межах заявлених позовних вимог та доводів скарги, апеляційний суд знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Судом встановлено, що спір виник з приводу виконання трудових обов»язків позивача техніка з радіолокації, радіонавігації, зв»язку 1-ї категорії об»єктів ОСП, РМС Львівського РСП «Украерорух»у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України «Украерорух», залучення його тричі до роботи у вихідні дні, за що позивач вимагає грошову компенсацію.
Задовольняючи частково позові вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо порядку компенсації за залучення працівника до роботи у вихідні дні, оскільки не виносились накази про відгули на підставі заяв позивача про використання робочого часу на особисті потреби поза межами підприємства. Однак, з таким висновком колегія суддів погодитись не може.
Згідно ч.3абз.3статті 107 КЗПП на бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Сторонами визнано обставини, за якими позивач звертався по місцю праці на Львівському РСП Украерорух з заявами про надання можливості використання робочого часу на власні потреби (а.с.46-52). Його заяви були задоволені, погоджено відсутність на робочому місці позивача у робочий час. Фактично позивач скористався робочим часом як відгулами, що свідчить про узгодженість дій.
Як пояснили представники відповідача, на підприємстві була запроваджена практика, згідно якої працівникам, які залучались до роботи, пов»язаної з виконанням їх посадових обов»язків, у вихідні дні, на підставі їх письмових заяв надавались відгули. Такі дії не суперечать вимогам закону та свідчать про домовленість сторін та дотримання прав працівника і підприємства.
Відсутність наказів про відгули не можна розцінювати як відсутність згоди позивача, сторін щодо використання робочого часу в рахунок раніше відпрацьованого часу у вихідні дні. Крім того, немає підстав вважати, що позивач використовував вказані у його заявах дні для відгулів за роботу в інші вихідні дні. Жодних доказів позивач на обґрунтування таких доводів не подав, всупереч вимогам ст.60 ЦПК , що свідчить про їх необґрунтованість.
Судом належно не з»ясовано обставини, які районний суд вважав доведеними, щодо відсутності наказів про залучення позивача до роботи у вихідні дні. Як пояснив суду представник відповідача, такі накази зберігаються 3 роки і на час звернення позивача до суду через майже 4 роки, не збереглись. Однак, не зважаючи на їх відсутність у матеріалах справи, факт виходу на роботу позивача у вихідні дні не оспорюється.
Законність дій адміністрації по залученню позивача до роботи у вихідні дні стверджується спеціальним режимом роботи підприємства, положеннями Посадової інструкції техніка з радіолокації, радіонавігації та зв»язку 1-ї категорії (а.с.54). Зокрема, у розділі 2 (обов»язки) вказано, що працівник здійснює технічну експлуатацію, забезпечує безвідмовну роботу, ремонт, перевірку та настроювання експлуатаційного обладнання; здійснює оперативне технічне обслуговування обладнання об»єкту та приймає участь в проведенні трудоємких регламентів; забезпечує резервування згідно з діючими інструкціями з резервування радіотехнічного обладнання та електроживлення; виконує роботи з оперативного тезнічного обслуговування хімічних джерел електро-живлення та дизель-генераторів; приймає участь у монтажі нового обладнання; при виникненні неполадок або порушень в роботі обладнання виконує ремонтно-відновлювальні роботи; веде необхідну експлуатаційно-технічну документацію; забезпечує дотримання режимних вимог. Згідно розділу 4 Посадової інструкції технік вказаної категорії несе відповідальність на невиконання чи неналежне виконання службових обов»язків визначених цією інструкцією.
Можливість залучення у вихідні дні окремих працівників в окремих випадках, до яких відноситься термінова робота, яка виконувалась ОСОБА_2, також підтверджено листами Міністерства транспорту та зв»язку (а.с.550, Державної авіаційної адміністрації (а.с.56), Міністерства праці та соціальної політики (а.с.57).
У доводах апелянт зазначає, що час відсутності позивача на роботі 06.12.2004р., 14.10.2004р., 09.02.2004р., 04.04.2005р., 22.02.2005р., 09.02.2005р., 03.02.2005р. зараховано до трудового часу та оплачено згідно штатного розпису як за повний робочий день. Це не заперечено позивачем та не спростовано іншими доказами. Тому доводи апелянта про повторність компенсації позивачу за роботу у вихідні дні, як визначено у рішенні суду, обґрунтовані. Стягнення компенсації за роботу у вихідні дні після використання права працівника на відгул у порядку домовленості сторін, свідчить про порушення балансу прав та обов»язків сторін, суперечить вимогам ст.72 і 107 КЗПП та не узгоджується з роз»ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно якої працівникам, які залучались до роботи у святковий чи неробочий день, вона оплачується за години, відпрацьовані в ці дні: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; тим, чия праця оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної такої ставки, а тим, хто одержує місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо ця робота провадилась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної такої ставки, якщо цю норму було перевищено. На бажання працівника, який працював у святковий або неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку за умови, що робота в цей день виконувалась понад установлену місячну норму робочого часу. Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі. Тому з»ясовані обставини свідчать про згоду, бажання позивача на отримання відгулів. Вимоги про здійснення грошової компенсації до використання відгулів у 2004-2005роках він не ставив, звернувшись до суду у 2007році в часі виникнення конфлікту з адміністрацією підприємства.
Всупереч процесуальній нормі ч.4ст.60ЦПК, згідно якої доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про відпрацювання позивачем у вихідні дні 11 годин. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази. Позивач не давав пояснення суду в якості свідка, що виключало можливість покликання на його пояснення як докази у справі.
На позивачеві, згідно ст.60 ЦПК, лежить обов»язок доказування обставин, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Таким чином, не ґрунтується на обставинах справи висновок суду першої інстанції про відсутність домовленості, згоди сторін щодо компенсації за відпрацьований час у вихідні дні шляхом відгулів. Судом не дано оцінки підстав надання таких за заявами позивача у 2004-2005роках. Інших підстав не встановлено. Адже відсутність на роботі працівника у разі відсутності домовленості щодо відгулів свідчила б про порушення позивачем трудового договору та могла стати підставою для його звільнення за прогул. Крім того, на заявах є резолюції керівника, відмітки про згоду на відлучення позивача у робочий час по питаннях, не пов»язаних з виконанням трудових обов»язків, що додатково свідчить про наявність домовленості про порядок компенсації за відпрацьований час у вихідні дні у виді відгулів.
За таких обставин, рішення міськрайонного суду, як таке, що не відповідає вимогам матеріального закону й дійсним обставинам справи про права й обов"язки сторін щодо предмета спору, в силу вимог п.1, 4ч.І ст.309 ЦПК України залишатися в законній силі не може й підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 303, п.3ч.1ст.307, ч.2ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху «Украерорух»в особі Львівського РСП «Украерорух» задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 травня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_2 повністю.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя Шумська Н.Л.
Судді Мацей М.М.
Мусіна Т.Г.