Справа № 2-1214 / 2011

№/п 2/0810/100/2012

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 березня 2012 року                     Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді –                              ГРОМОВОЇ І.Б.,

при секретарі                                        Гаврюшиній В.І.

За участю представника банку          Литвинця Ю.В.

          представника відповідача          ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МегаБанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, розірвання кредитного договору та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «МегаБанк»про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010р. ПАТ «МегаБанк»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, розірвання кредитного договору.

У липні 2011 р. ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ «МегаБанк»про визнання правочину недійсним та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 04.08.11 р. об’єднано в одне провадження позовні вимоги ПАТ «МегаБанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, розірвання кредитного договору із зустрічними позовними вимогами ОСОБА_3 до ПАТ «МегаБанк»про визнання правочину недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначив, що між ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого, згідно п. 1.7. Статуту, є ПАТ «МЕГАБАНК»та ОСОБА_3 08.02.2008р був укладений кредитний договір №009-01П/2008. Згідно з п. 1.1. Договору позивач надав відповідачу грошові кошти (кредит) на придбання товарів довготривалого використання у розмірі 7500,00 грн. на строк з 08.02.2008 р до 07.02.2010 р, а відповідач зобов'язався на передбачених Договором умовах повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 1% річних. Надання кредиту підтверджується меморіальним ордером №1619_5 від 08.02.2008р. Графік платежів за Договором вказано в додатку №1 до Договору (п. 1.3. Договору).

Відповідач з січня 2009 року порушує взяті на себе договірні зобов'язання: не повертає кредит згідно з вказаним графіком, не сплачує відсотки за його використання та комісійну винагороду. Станом на 30.07.2010р заборгованість з повернення кредиту складає 4683,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. Згідно з п. 3.2.3., 4.2. Договору відповідач зобов'язаний щомісячно, не пізніше 25 числа наступного місяця, наступного за звітним, сплачувати відсотки за користування кредитом. Відповідно до п. 4.1. договору, нарахування відсотків проводиться з першого по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач не сплатив відсотки за користування грошовими коштами за період з 01.12.2008 року по 30.06.2010 року в розмірі 58,43 грн.; сума нарахованих та несплачених відсотків складає 0,38 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Згідно п. 3.2.3., 4.5. договору відповідач зобов'язаний щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, а також в день повернення кредиту сплачувати комісійну винагороду за проведення розрахунків зі списання безготівкових коштів та касове обслуговування за позичковим рахунком у розмірі 3% від суми кредиту. Нарахування комісійної винагороди здійснюється щомісяця з 1-го по останній календарний день звітного місяця.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач не сплатив вказану комісійну винагороду за період з 01.11.2008 р по 29.07.2010 р в сумі 3600,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Договором встановлено відповідальність відповідача за невиконання його зобов'язань (п. 7.2.), а саме: за невиконання прийнятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту згідно з додатком №1, відповідач повинен сплачувати штраф у розмірі 10 відсотків від суми несвоєчасно повернутого кредиту, тобто 468,30 грн., який на день звернення позивача до суду не сплачено;

за невиконання прийнятих на себе обов'язків згідно п. 3.2.3. Договору відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплачених процентів та комісійних винагород - 5,84 грн. та 360,00 грн., відповідно. На день подачі позовної заяви до суду штрафи не сплачено.

Крім того, відповідно до п.7.2. Договору, за несвоєчасне повернення кредиту згідно п.3.2.1. Договору, відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 25% від суми несвоєчасно повернутого кредиту, що становить 1170,75 грн.

Договором (п. 7.1.) передбачено, що за користування кредитом понад строк, встановлений п.1.1., 3.2.1. Договору та недотримання строків сплати нарахованих процентів відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу від несвоєчасно сплаченої суми. Тобто, за невиконання обов'язку з повернення кредиту відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 434,10 грн., а за недотримання строків сплати нарахованих процентів - 11,23 грн..

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник вважається таким, що прострочив,якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо погашення суми кредиту, відсотків за його використання та не сплатив комісійну винагороду у розмірах та у терміни, встановлені Договором, що є істотним порушенням Договору, й оскільки позивач внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати суму кредиту, суму відсотків за користування кредитом та комісійну винагороду, на що розраховував при укладенні договору, вважає, що договір підлягає розірванню.

Сума позовних вимог до відповідача станом 30.07.2010р становить 10792,03 грн. та складається з: залишок кредиту - 4683,00 грн.; залишок нарахованих та несплачених процентів - 58,81грн.; залишок нарахованої та несплаченої комісії - 3600,00 грн.; штрафи та пеня - 2450,22 грн.

А тому представник позивача просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МЕГАБАНК" (на рахунок №2909200072 в ПАТ «МЕГАБАНК», МФО 351629 м. Харків) заборгованість за кредитним договором №009-01П/2008 від 08.02.2008р. в розмірі 10792,03 грн.

Розірвати кредитний договір №009-01 П/2008, укладений 08.02.2008р ОСОБА_3 з Відкритим акціонерним товариством «Мегабанк», правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МЕГАБАНК».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МЕГАБАНК" судові витрати сумі 227,92 грн. (на рахунок №2909200072 в ПАТ «МЕГАБАНК», МФО 351629 м. Харків).

Представник позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав аналогічні пояснення в суді.

Представник відповідача та відповідачка звернулися до суду з зустрічним позовом про визнання правочину недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди

В позові зазначено, про існування кредитного договору, начебто укладеного ОСОБА_3 з ВАТ „Мегабанк", вона дізналась лише з листа банку від 08.10.08 № 648. Про відсутність кредитних правовідносин за кредитним договором вона повідомила ЦРВ ВАТ „Мегабанк" заявою від 20.01.09. Відповідно до ч.3, 4 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Вказаний оспорюємий правочин належить вчинять в письмовій формі. Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.3 ст. 203 ЦК України.

Про те, що кредит отримувався не ОСОБА_3, а іншою особою може бути підтверджено вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ч.4 ст. 191 КК України, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ч.1 ст. 364 КК України.

Таким чином, оскільки отримання у ВАТ „Мегабанк" кредиту в розмірі 7500,00 грн. на умовах кредитного договору від 08.02.08 № 009-01П/2008 не відповідало внутрішній волі ОСОБА_3, даний кредитний договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про існування кредитного договору, укладеного від імені ОСОБА_3 вона дізналась лише з листа Запорізького ЦРВ ВАТ „Мегабанк" від 08.10.08 № 648. Раніше про існування даного договору не могла довідатись.

Не дивлячись на обізнаність відповідача про те, що кредит не отримувався, він продовжує наполягати на поверненні кредиту (разом із штрафними санкціями), який вона не отримувала, зловживаючи при цьому правом на звернення до суду з позовом та не відповідаючи на письмові звернення.

Відповідно до ст. 22 ЦК України одним зі способів відшкодування матеріальної шкоди є відшкодування збитків. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила у зв*язку для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). У зв*язку з цим необхідно врахувати, що ОСОБА_3 зверталась до відповідача з проханням врегулювати спірне питання. Для своїх інтересів вимушена понести витрати на юридичні послуги зі складання зустрічної позовної заяви та представництва інтересів у суді в розмірі 1000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 04.05.11 № 21.

Крім того, діями позивача ОСОБА_3 спричинена моральна шкода. Моральна шкода виявилась у душевних стражданнях у зв*язку з умисним необгрунтованим пред*явленням позовних вимог при одночасній обізнаності позивача у неотриманні кредиту та необхідності витрачати свій час в розмірі 5000,00 грн. Позивачка за зустрічним позовом просила визнати недійсним кредитний договір від 08.02.08 № 009-01П/2008 між ВАТ „Мегабанк", правонаступником якого є ПАТ „Мегабанк", та ОСОБА_3; стягнути з ПАТ „Мегабанк" на свою користь в рахунок компенсації матеріальної шкоди 1000,00 грн., які складаються із суми витрат на юридичні послуги; стягнути з ПАТ „Мегабанк"  в рахунок компенсації моральної шкоди 5000,00 грн.; стягнути з ПАТ „Мегабанк" понесені судові витрати.

Свої вимоги представник та ОСОБА_3 повністю підтримали в судових засіданнях.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників розгляду, приходить до висновку, що вимоги  ПАТ "МЕГАБАНК" підлягають задоволенню, а зустрічні вимоги ОСОБА_3 не є законними та обґрунтованими, а саме судом встановлено:

Між ПАТ «МЕГАБАНК»та ОСОБА_3 08.02.2008р був укладений кредитний договір №009-01П/2008. Згідно з п. 1.1. Договору позивач надав відповідачу грошові кошти (кредит) на придбання товарів довготривалого використання у розмірі 7500,00 грн. на строк з 08.02.2008 р до 07.02.2010 р, а відповідач зобов'язався на передбачених Договором умовах повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 1% річних. Надання кредиту підтверджується меморіальним ордером № 1619_5 від 08.02.2008р. Графік платежів за Договором вказано в додатку №1 до Договору.

З  січня 2009 року ОСОБА_3 порушує взяті на себе договірні зобов'язання: не повертає кредит згідно з вказаним графіком, не сплачує відсотки за його використання та комісійну винагороду.

Сума позовних вимог до відповідача станом 30.07.2010р становить 10792,03 грн. та складається з: залишок кредиту - 4683,00 грн.; залишок нарахованих та несплачених процентів - 58,81грн.; залишок нарахованої та несплаченої комісії - 3600,00 грн.; штрафи та пеня - 2450,22 грн.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин належить вчинять в письмовій формі. Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.3 ст. 203 ЦК України.

Представник ОСОБА_3 зазначив, що форма правочину  не відповідає вимогам закону, оскільки гроші не були отримані ОСОБА_3 Підпис в ордері про перерахування грошей вона не ставила. В договорі про надання кредиту також відсутній підпис ОСОБА_3

В ході судового розгляду судом була витребувана з матеріалів кримінальної справи, що розглядається Жовтневим районним судом м.Запоріжжя відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ч.4 ст. 191 КК України, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ч.1 ст. 364 КК України  копія висновків почеркознавчої експертизи. За висновком експерта  не можливо встановити, хто саме ставив підпис в кредитному договору ОСОБА_3 та в акті про перевірку наявності та стану збереження майна, що передано у заставу, розпорядження управлінню, меморіальному ордері, додатковому договорі, договорі застави майна та інших. (Відповісти на питання хто ставив підпис не можливо.) ОСОБА_3 з заявою до правоохоронних органів про визнання її потерпілою по справі, або про скоєння відносно неї злочину не надавала. Клопотання про призначення та проведення почеркознавчої експертизи в рамках розгляду цивільної справи представник та ОСОБА_3 не заявляли , аргументуючи це недоцільністю.

Справа може бути зупинена тільки коли вирок (чи інший процесуальний документ) в кримінальній справі може вплинути на висновки суду в цивільній справі. Наявність в кримінальній справі якогось доказу в тому числі і висновку експерта не є підставою для зупинення провадження та не перешкоджає отримати цей доказ для оцінки як у суді який розглядає кримінальну справу так і в експертній установі яка його видала, також суд за клопотанням учасників процесу може вирішити питання щодо призначення експертизи в рамках цивільної справи. Тому апеляційна інстанція указала, що не має правових підстав для зупинення провадження по справі та скасувала постанову про зупинення провадження до розгляду кримінальної справи.

Згідно до довідок, що надані представником позивача в рахунок погашення кредиту та процентів за його використання по кредитному договору платником ОСОБА_3 згідно платіжних документів було сплачено 4894,64 грн., надані копії квитанцій про перерахування ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості згідно кредитного договору грошей в період  з березня 2008 року по грудень 2008 року.

Пояснити хто та з яких причин здійснював ці виплати ОСОБА_3 не змогла, але стверджувала, що нею таких виплат не проводилося.

Згідно вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.      

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.      

Згідно зі ст. 57 ЦПК України , доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.      

          Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Представник позивача за зустрычним позовом та ОСОБА_3 не надали до суду доказів, які підтверджують його вимоги про визнання Кредитного договору від 08.02.08 № 009-01П/2008 недійсним. Таким чином, суд вважає доводи ОСОБА_3 не обґрунтованими, а її позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені зокрема ч.1 ст.203 ЦК Кодексу. Ч.1 ст.216 ЦК України встановлює, що недійний правочин не  створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з  його недійсністю. Відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до приписів ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його  забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов’язана повернути другій стороні в натурі все,  що вона одержала на виконання цього правочину. Але позивачка за зустрічнм позовом таких вимог не висловила. Та не виявила бажання та вимогу про повернення їй сум по були погашені.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 11, 15, 18, 60, 205, 206, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 203, 205, 207, 208, 257, 261, 625, 610, 1054 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МЕГАБАНК" задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МЕГАБАНК" (на рахунок №2909200072 в ПАТ «МЕГАБАНК», МФО 351629 м. Харків) заборгованість за кредитним договором №009-01П/2008 від 08.02.2008р. в розмірі 10792,03 грн.

Розірвати кредитний договір №009-01 П/2008, укладений 08.02.2008р ОСОБА_3 з Відкритим акціонерним товариством «Мегабанк», правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МЕГАБАНК».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МЕГАБАНК" судові витрати сумі 227,92 грн. (на рахунок №2909200072 в ПАТ «МЕГАБАНК», МФО 351629 м. Харків).

В задоволенні  зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК»- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя                                                                                                               І.Б. Громова