РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-2148/11

22.03.2012             року                                                                                м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -  

   ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором доручення, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 01.08.2008р. між нею та відповідачем було укладено договір доручення №1/06, згідно якого ОСОБА_1 були виконані всі необхідні юридичні, цивільно-правові та інші дії, направлені на передачу ОСОБА_2 земельних ділянок, належних ОСОБА_3, однак винагороду відповідач за виконані нею послуги згідно договору не оплатив. Оскільки ОСОБА_2 умови договору доручення від 01.08.2008р. порушені, просить стягнути грошові кошти в сумі 868730грн., інфляційні витрати в сумі 299787грн. та 3% річних в розмірі 71000грн., а всього – 1239517грн.

В судовому засіданні позивач та її представник на задоволенні позовних вимог наполягали, пояснивши, що дійсно 01.08.2008р. за адресою її місця проживання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір доручення, згідно умов якого позивач повинна була здійснити необхідні дії, направлені на передачу ОСОБА_2 земельних ділянок, належних ОСОБА_3 А саме, ОСОБА_1 розробляла проект попереднього договору, який був підписаний 21.08.2008р., вивчала ринок земель, консультувалась в юридичних консультаціях. Однак, після здійснення нею всіх необхідних дій за договором доручення від 01.08.2008р., ОСОБА_2 не виконав свої зобов’язання за договором – не оплатив їй суму винагороди. Враховуючи викладене, просить стягнути грошові кошти в сумі 1239517грн., з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

В судовому засіданні відповідач та його представник проти задоволення позову категорично заперечували. ОСОБА_2 пояснив, що ніколи з ОСОБА_1 не зустрічався, ніякі договори з нею не укладав, ним був підписаний попередній договір від 21.08.2008р. з ОСОБА_4 Основний договір цесії укладений не був, оскільки він бажав придбати землі не сільськогосподарського призначення, однак цільове призначення земель змінено не було. Грошові кошти ОСОБА_3 чи будь-якій іншій особі за право користування земельними ділянками він не передавав і не перераховував.  

Заслухавши сторони, їх представників, свідка, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності  за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана  вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з договорів  або  інших правочинів.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, що передбачено ст.638 ЦК України.

Згідно ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого  мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 ЦК України.

Оскільки передбачена в договорі доручення № 1/06 від 1 серпня 2008 року сума складає 500 000 грн, що еквівалентно 109 000 доларів США, що в тридцять тисяч разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, договір повинен бути укладений у письмовій формі і підписаний сторонами /а.с.49-50/.

Відповідно до ст.28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям.

Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по- батькові.  

Договір доручення № 1/06 від 1 серпня 2008 року  містить  прізвище, ім’я  та по- батькові довірителя «ОСОБА_2», які зазначені в преамбулі договору та розділі «Адреса и реквизиты сторон», які виконані комп’ютерним способом.

Будь-якого власноручного рукописного тексту, де б зазначалося прізвище, ім’я та по-батькові ОСОБА_2,  зазначений договір не містить. Відсутні в тексті договору і будь-які відомості щодо місця проживання, місця реєстрації ОСОБА_2

Оскільки відповідачем заперечувався факт знайомства з ОСОБА_1 та факт укладання договору доручення від 01.08.2008р. з позивачкою, ухвалою суду від 28.10.2011р. було призначено судову почеркознавську експертизу.

Відповідно до висновку  експертизи № 718 від 06.02.2012 року  відповісти на питання, ким – ОСОБА_2 або іншою особою виконаний підпис у графі «Доверитель: ОСОБА_2» на другому аркуші наданого договору доручення № 1/06 від 1 серпня 2008 року, між ОСОБА_2  (довіритель) та ОСОБА_1 (повірений), не має можливості з огляду виявленої такої сукупності співпадаючих та відмінних приватних ознак, яка не дозволяє в категоричній або очевидній формі стверджувати про наявність або відсутність тотожності, що обумовлено простотою підпису, який досліджується, неможливістю зіставити по транскрипції підпису, що досліджується, та наданих експериментальних та частки наданих вільних підписів ОСОБА_2, значною варіаційністю в наданих зіставлених по транскрипції вільних зразках підпису ОСОБА_2./а.с.66-72/.

Підстави  не довіряти висновку експерту у суду відсутні.

Згідно зі ст.ст.10,11,60 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами, які беруть участь у справі і інших осіб, доказів. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Безперечних доказів того, що договір доручення № 1/06 від 1 серпня 2008 року підписаний саме відповідачем ОСОБА_2, суду не надано.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що договір доручення від 01.08.2008р. був підписаний між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в його присутності. Основний договір цесії ОСОБА_2 не підписав, у зв’язку з фінансовими труднощами,  про що той  безпосередньо пояснив ОСОБА_4

Суд критично оцінює  показання свідка ОСОБА_4, оскільки, по-перше,   свідок є колишнім зятем ОСОБА_1, по-друге,  відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які по закону повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, позивачкою не доведено того факту, що відповідач приймав на себе будь-які зобов’язання за цивільно-правовою угодою, а саме договором доручення № 1/06 від 1 серпня 2008 року.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

У відповідності зі ст.1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.

Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_1, юридичної освіти вона не має, у яких саме юридичних установах отримувала консультації – відповісти не змогла, зазначивши лише, що вивчала ринок землі, не уточнивши, яким чином, та розробляла проект попереднього договору, який був підписаний 21.08.2008р.  

Жодного належного доказу, який би підтверджував виконання ОСОБА_1 певних дій за договором доручення від 01 серпня 2008р., суду не надано.

Відповідно до п.1 договору доручення № 1/06 від 1 серпня 2008 року повірений зобов’язується здійснювати та представляти від імені довірителя юридичні, цивільно-правові, процесуальні та інші дії, пов’язані з передачею йому (довірителю) земельних ділянок, що належать ОСОБА_3 на підставі державних актів на праві приватної власності (кадастрові номери  01 247 838 00:05:001:0029;  01 247 838 00:05:001:0030). Для цього повірений від імені довірителя в процесі підготовки та проведення даної роботи представляє інтереси останнього по наступним питанням: а) збір та підготовка документації згідно вимогам даного виду доручення; б) вивчення ринку продажу земельних ділянок; в) пошук потенційних покупців.

          Згідно ст. 1006 ЦК України повірений зобов’язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителю довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку з виконанням доручення.

          Аналогічні умови містить і договір доручення від 1 серпня 2008 року. Так, повірений зобов’язаний повідомити довірителеві за його вимогою всі відомості про хід виконання доручення (п.4.1), без затримки передати довірителю всю отриману інформацію у зв’язку з виконанням останнього (п.4.2.), зберігати конфіденційність відомостей, які становлять комерційну таємницю довірителя, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням доручення довірителя (п.4.3).

          Із доданого до матеріалів справи листа та конверту, направлених на адресу ОСОБА_2, вбачається, що позивачка направляла йому договір цесії (основний договір) та безпосередньо претензію, але вони не містять звіту про виконання доручення, що є обов’язковою умовою для договорів даного виду /а.с.11/.

          Як вбачається із умов договору, повірений мав здійснювати дії,  пов’язані  з передачею  довірителю земельних ділянок, що належать ОСОБА_3 на підставі державних актів на праві приватної власності (кадастрові номери  01 247 838 00:05:001:0029;  01 247 838 00:05:001:0030). При цьому договір не конкретизує, яким чином повинні бути передані земельні ділянки довірителю: чи у власність, чи у користування, чи в позику.

В П.6.в. договору доручення № 1/06 від  01 серпня 2008р.  зазначено, що обов’язки повіреного вважаються виконаними у повному обсязі з моменту перерахування або передачі довірителем грошових коштів продавцям за право користування земельними ділянками, які належать на праві приватної власності ОСОБА_3.

В попередньому  договорі від 21 серпня 2008 року зазначено, що ТОВ «РосУкрОйл» належать права вимоги до ОСОБА_3  на підставі договору про надання завдатку від 30 січня 2007 року, який укладений між ТОВ «РосУкрОйл» та ОСОБА_3 /а.с.13-14/

Однак суду не надано будь –яких доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали будь –які цивільно-правові угоди щодо передачі відповідачеві у користування земельних ділянок, як не надано доказів того, що у ТОВ «РосУкрОйл» є право вимоги до ОСОБА_3, тобто,чи взагалі є право вимоги у зазначеного підприємства до власника земельних ділянок.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами  у справі,  договір про уступку права вимоги (цесії) (основний договір) між ОСОБА_2 та ТОВ «РосУкрОйл» укладений не був.

Доказів того, що ОСОБА_2 передав або  перераховував кошти продавцям за право користування земельними ділянками, які належать на праві приватної власності ОСОБА_3, позивачем суду не надано.  

За таких обставин, обов’язки повіреного за договором не можуть вважатися виконаними і у повіреного не має права на отримання відповідної винагороди.  

          Крім того, ч.1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як встановлено у судовому засіданні, зокрема, безпосередньо з пояснень ОСОБА_1, вона не витратила багато робочого й особистого часу на виконання доручення за договором, не прикладала професійних зусиль, оскільки не має відповідної освіти,  земельні ділянки відповідачем ані у користування, ані у власність отримані не були, тобто суд не може вважати розмір винагороди за договором доручення від 01 серпня 2008р. в сумі 500000грн. розумно обгрунтованим для виплати позивачці з урахуванням обсягу, строків й результату її дій в інтересах ОСОБА_2

Відповідно до  частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України  особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися  до  суду  за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.  

Зміст та направленість названої норми процесуального закону вказує на те, що  судовому захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

В судовому засіданні  позивачем та її представником не доведено, у чому саме полягає порушення прав ОСОБА_1

Оскільки суд не вбачає порушень законних прав та інтересів ОСОБА_1  з боку інших осіб, зокрема, ОСОБА_2, тому позовні вимоги є необгрунтованими, не заснованими на законі, не доведеними і правові підстави для задоволення позову – відсутні.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати відшкодуванню не підлягають.  

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України,  суд,-

ВИРІШИВ:  

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів – відмовити.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя