справа № 0670/750/12
категорія 11.5
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2012 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Семенюк М.М.,
при секретарі - Лисайчуку А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області
до Відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області
про скасування постанов про накладення штрафу від 11.01.2012 року та від 20.01.2012 року
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Житомирській області про накладення штрафу від 11.01.2012 року при примусовому виконанні виконавчого листа №2а-1483/10/0670, виданого 22.11.2011 року Житомирським апеляційним адміністративним судом по виконавчому провадженні ВП №30296200.
В обґрунтування позову зазначив, що оскаржувана постанова є передчасною, оскільки УДАІ УМВС України зверталося до суду за роз"ясненням судового рішення, що являється поважною причиною невиконання судового рішення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги збільшив, також просив скасувати постанову про накладення штрафу від 20.01.2012 року при примусовому виконанні виконавчого листа №2а-1483/10/0670 по виконавчому провадженні ВП №30296200, як внаслідок невиконання постанови ВП №3029620 від 11.01.2012 року.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на те, що вважає оскаржувані постанови про накладення штрафу винесені у повній відповідності із Законом України "Про виконавче провадження". Вказав на те, що зазначені у позовній заяві аргументи, за наявності яких УДАІ УМВС України в Житомирській області не мало можливості виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк - безпідставні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Як встановлено судом, постановою Житомирського окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду, по справі №2а-1483/10/0670 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов"язано УДАІ УМВС України в Житомирській області нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2007 року по 02 вересня 2011 року.
13.12.2011 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Житомирській області Голубович Н.П. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №30296200, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження 14.12.2011 року та яку боржник отримав 21.12.2011 року.
23.12.2011 року на адресу відповідача надійшов лист від боржника щодо надання роз"яснення виконання судового рішення, а саме: з якого розрахунку необхідно здійснювати нарахування коштів стягувачу, на що 04.01.2012 року боржнику було надано роз"яснення, що державний виконавець не вправі надавати будь-яких роз"яснень судовому рішенню, та попереджено про передбачену чинним законодавством відповідальність за умисне невиконання судового рішення. В цей же день боржнику у порядку ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" надіслано вимогу щодо виконання судового рішення з повідомленням про виконання та наданням підтверджуючих документів в триденний термін.
Згідно зі ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Боржник, у визначений Законом строк, обов"язок щодо письмового повідомлення протягом трьох днів державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення не виконав, доказів виконання рішення суду не надав.
Частиною 1 ст.27 Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до ст.11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов"язаний особисто вчинити певні дії, та відповідальність за невиконання рішення, що зобов"язує боржника виконати певні дії , передбачені статтями 75,89 Закону. Вказаними статтями Закону встановлено, що державний виконавець у разі невиконання боржником без поважних причин вимог щодо виконання рішення суду у визначений державним виконавцем строк, накладє на боржника штраф відповідно до ст.89 Закону. Згідно з частиною 1 ст.89 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов"язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від 40 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та встановлює новий строк виконання.
У зв"язку з невиконанням рішення суду боржником, державним виконавцем 11.01.2012 року, в порядку статей 11, 89 Закону, винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 680,00грн.
Так як рішення суду боржником виконано не було, 25.01.2012 року державним виконавцем повторно винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 1360,00грн.
Відповідно до ст.ст.37, 38 Закону України "Про виконавче провадження", в разі звернення боржника до суду із заявою про роз"яснення судового рішення, у державного виконавця відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо зупинення виконавчого провадження. Відповідно до вказаних статей Закону, державний виконавчець наділений правом зупинити виконавче провадження у разі його особистого звернення до суду із вказаною заявою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до суду з заявою про роз"яснення судового рішення 16 січня 2012 року, про що свідчить відмітка штемпеля Житомирського окружного адміністративного суду (а.с.42), тобто вже після винесення постанови про накладення штрафу 11.01.2012 року.
Крім того, Житомирським окружним адміністративним судом 07.02.2012 року було відмовлено позивачу у задоволенні його заяви.
Згідно ст.35 Закону, державний виконавець може відкласти провадження виконавчих дій, за заявою стягувача чи боржника, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом. Тобто, відкладення виконавчих дій є правом, а не обов"язковом державного виконавця.
Відповідно до ч.1,2 ст.75 Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Статтею 89 визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Таким чином, суд оцінивши докази, наявні у справі, приходить до висновку, що державний виконавець при винесенні постанов про накладання штрафу від 11.01.2012 року та від 20.01.2012 року, діяв правомірно, в межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому будь-які законні підстави для скасування вказаних постанов відсутні.
Отже, суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, а тому відмовляє в їх задоволенні.
При цьому суд враховує, що на момент винесення оскаржуваних постанов та на час розгляду справи в суді, рішення суду за виконавчим листом повністю не виконано, інформація щодо вжиття заходів та доказів виконання рішення у повному обсязі до підрозділу примусового виконання рішень не надходила.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що ним подавалася заява до Житомирського окружного адміністративного суду заява про роз"яснення судового рішення, як на підставу, яка обґрунтовує поважність причин невиконання управлінням рішення суду в повному обсязі, оскільки, відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами Іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Крім того, позивач мав право, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, письмово повідомляти про це державного виконавця або звертатися до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання, однак цього ним вчинено не було.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
постановив:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: М.М. Семенюк
Повний текст постанови виготовлено: 02 квітня 2012 р.