Справа № 1-118/11

В И Р О К  

іменем України

"28" березня 2012 р.Шевченківський районний суд м. Києва в складі :

головуючого                                        судді     Антонюк М.С.

при секретарях                                          Семку І.О., Гегельському І.О., Ключці О.О.,

 Пекельному О.В.,Скорицькому А.М., Павлюк В.В.

за участю прокурів                                          Власова І.В, Галаєва Р.М.-ш, Левко В.Б., Попова А.О.,  

 Коваль АА., Голініченко М.Ш., Колнишевої М.Г.,   

 Юрка Т.Г., Кобилянського О.М., Марича Є.В.,

 Беби Є.Г., Клюшніченка Д.Ю.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу  по обвинуваченню

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Комінтерн Чорнобаївського району Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_16 11 червня 2009 року, приблизно о 14 годині 20 хвилин, перебуваючи по вул. Васильківській, 12, в м. Києві, звернув увагу  на раніше незнайому ОСОБА_17, яка по східцях спускалась до підземного переходу ТЦ «Метроград»та спілкувався по мобільному телефоні марки «Нокіа 8800 Sapphire Arte». Побачивши вказаний  телефон у ОСОБА_16, виник злочинний умисел на відкрите викрадення вказаного телефону.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_16, підбігши ззаду до ОСОБА_17, різким рухом вихватив у неї з лівої руки належний їй мобільний телефон марки «Нокіа 8800 Sapphire Arte», вартістю 7000 гривень, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв’язку «МТС-Джинс», вартістю 50 гривень, на рахунку якої знаходилось 120 гривень.

         А всього, ОСОБА_16 відкрито викрав приватне майно ОСОБА_17 загальною вартістю 7170  гривень, після чого з місця вчинення злочину з викраденим зник, розпорядившись ним за власним розсудом.

          Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_16 заявив про свою непричетність до скоєння зазначеного злочину, у зв’язку із чим також не погодився із заявленим потерпілої цивільним позовом. Так, підсудний ОСОБА_16 пояснив, що в день вчинення інкримінованого йому злочину 11 червня 2009  року він був вдома у батьків за місцем своєї реєстрації, а саме в АДРЕСА_2, де знаходився з травня по липень 2009 року, після чого повернувся до м. Києва. Той факт, що 11 червня 2009 року він перебував в с. Комінтерн можуть підтвердити його друзі-односельці ОСОБА_18 та ОСОБА_19

27 листопада 2009 року він приїхав по своїх справах до ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де його зустріли знайомі оперативні співробітники, пристібнули наручниками та стали запитувати де телефон і навіщо він пограбував дівчину, на що він відповів, що ніякого злочину не вчиняв. Такі ж покази він давав і слідчому протягом досудового слідства. Під час проведення впізнання зі свідком ОСОБА_20, останній  вказав на нього навіть не дивлячись, аналогічним чином зробила і потерпіла при  проведенні впізнання з її участю. Впізнання проводилось слідчим у присутності понятих, при цьому свідку та потерпілій ніхто не підказував на кого необхідно вказати.  Крім того під час проведення очної ставки між ним та потерпілою, остання підтвердила, що саме він викрав її телефон. Не дивлячись на це, підсудний вважає, що потерпілій та свідку ОСОБА_20 вказали на те, що вони мають впізнати саме його і таким чином його підставили, хто і з якою метою - йому не відомо.

Судом встановлено, що під час досудового слідства підсудний ОСОБА_16 давав аналогічні покази та заперечував свою причетність до вчинення злочину.

Не дивлячись на невизнання вини підсудним, його винність у вчиненні злочину знайшла своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі.

Так, потерпіла ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що 11 червня 2009 року, вона гуляла в центральній частині м. Києва та розмовляла по мобільному телефону «Нокіа Сапфір». При цьому боковим зором вона помітила, що за нею певний час йшов чоловік, в якому вона впізнає підсудного. Несподівано підсудний підбіг та, вихопивши у неї з рук телефон, побіг через дорогу, після чого зник з поля зору, після чого вона звернулась із заявою до міліції. Всього діями підсудного їй було завдано матеріальну шкоду на суму 7170 грн., яка складається із вартості телефону в сумі 7000 гривень, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв’язку «МТС-Джинс», вартістю 50 гривень, на рахунку якої знаходилось 120 гривень. Заявлений нею цивільний позов на суму 7170 грн. підтримує в повному обсязі.

Крім того, потерпіла повідомила, що через деякий час її запросили до Шевченківського РУ ГУ  України в м. Києві, де провели за її участю у присутності понятих впізнання, під час якого вона самостійно впізнала підсудного як особу, яка викрала у неї телефон 11 червня 2009 року, оскільки встигла добре його роздивитись в той день і запам’ятала як він виглядає,  а тому впізнала його за рисами обличчя та тілобудові серед інших пред’явлених на впізнання чоловіків. При цьому потерпіла категорично вказала, що її ніхто не просив вказати на підсудного та не має підстав обмовляти його.

Судом встановлено, що під час досудового слідства потерпіла ОСОБА_17 давала аналогічні покази, впізнавала ОСОБА_16 та наполягала на тому, що саме він 11.06.2009 року на сходах до підземного переходу ТЦ «Метроград», розташованого по вул. В.Васильківська, 12 в м. Києві відкрито заволодів її мобільним телефоном «Нокіа 8800 Sapphire Arte», вартістю 7000 гривень, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв’язку «МТС-Джинс», вартістю 50 гривень, на рахунку якої знаходилось 120 гривень.

Про вказані обставини свідчать дані, які містяться у поясненнях ОСОБА_17 від 11.06.2009 року та протоколах її допиту як потерпілої від  11.06.2009 року, 28.11.2009 року, даних протоколу пред’явлення особи для впізнання від 28.11.2009 року та очної ставки між потерпілою ОСОБА_17 та обвинуваченим ОСОБА_16 від 10.02.2010 року (т.1 а.с.15-17, 36-38,39-40,41-42, 85-86)

У суду немає підстав ставити під сумнів покази потерпілої ОСОБА_17, які були логічними, послідовними та не змінювались починаючи із подачі нею заяви про злочин  безпосередньо в день його скоєння, та в подальшому протягом досудового слідства, також в суді.  

Даних, які б свідчили про наявність у потерпілої підстав обмовляти підсудного судом не встановлено, не наведено їх і підсудним.

Крім того, вина підсудного у скоєному підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_20, який суду повідомив про те, що 11 червня 2009 року вдень він приїхав на власному автомобілі до ТЦ «Метроград». Припаркувавши автомобіль він почув жіночий крик та побачив молодого чоловіка, в якому він зараз впізнає підсудного, який перестрибнув через огорожу, перебіг через дорогу та зник в невідому напрямку. Він встиг запам’ятати цього чоловіка, оскільки як художник за фахом має добру зорову пам’ять, і того ж дня намалював для працівників міліції його портрет.

Згодом в міліції йому пред’явили для впізнання кількох чоловіків, серед яких він впізнав особу, яка вчинила злочин і впевнений, що це був саме підсудний, якого він впізнав по рисам обличчя, характерним скулам та підборіддю, а також по зросту та тілобудові. При  цьому свідок категорично заперечив те, що працівники міліції нібито просили його впізнати саме ОСОБА_16, пояснивши суду, що він самостійно та добровільно впізнав останнього у присутності понятих, як впізнає його і в суді.

Покази свідка ОСОБА_20 та потерпілої ОСОБА_17 узгоджуються із даними  протоколів пред’явлення особи для впізнання та очних ставок, проведених за участю вказаних осіб.

Так, відповідно до даних протоколу пред’явлення особи для впізнання від 28 листопада 2009 року, потерпіла ОСОБА_17 у присутності понятих  серед чотирьох представлених для впізнання осіб чоловічої статі впізнала ОСОБА_16 як ту особу, яка 11.06.2009 року в м. Києві по вул. Васильківській, 12 відкрито заволоділа її майном (т.1 а.с.41-42)

Відповідно до даних протоколу пред’явлення особи для впізнання від 28 листопада 2009 року, свідок ОСОБА_20 впізнав ОСОБА_16 та повідомив, що 11 червня 2009 року, приблизно о 14 годині 20 хвилин, знаходячись в салоні власного автомобіля біля  підземного переходу, що веде в ТЦ «Метроград»по вул. Васильківській, 12 в м. Києві, помітив як потерпіла намагалась наздогнати ОСОБА_16, що вибіг з підземного переходу та кричала йому «поверни телефон». (т.1 а. с.50-51)

Допитаний судом свідок ОСОБА_22, який був запрошений в якості понятого при пред’явленні особи для впізнання свідку ОСОБА_20, підтвердив, що останній добровільно та самостійно серед пред’явлених йому осіб чоловічої статі впізнав підсудного як особу, яка вчинила злочині. При цьому жодного тиску з боку працівників міліції на свідка не чинилось.

Аналогічні покази дав свідок ОСОБА_23 під час досудового слідства, які були оголошені судом за згодою учасників процесу відповідно до ст. 306 КПК України. Крім того, свідок  ОСОБА_23 показав, що він був присутнім в якості понятого і при пред’явленні особи для впізнання потерпілій ОСОБА_17, яка серед пред’явлених їй для впізнання осіб впізнала чоловіка, який представився як ОСОБА_16, та повідомила що саме він 11 червня 2009 року, приблизно о 14 годині 20 хвилин, по вул. Васильківська, 12 в м. Києві, відкрито викрав її мобільний телефон марки «Нокіа 8800 Sapphire Arte». (т.1 а. с.59-61, 62-63)

Другий понятий, який був присутнім при пред’явленні особи для впізнання потерпілій ОСОБА_17, ОСОБА_24, будучи допитаним як свідок в ході досудового слідства, покази якого були оголошені в судовому засіданні за згодою учасників процесу відповідно до положень ст. 306 КПК України,  дав показання аналогічні показам свідка ОСОБА_23 в частині, яка стосується обставин проведення вказаного впізнання (т.1 а. с.67-68)

Крім того, як вбачається із даних протоколу очної ставки від 11 грудня 2009 року, проведеної між свідком ОСОБА_20 та обвинуваченим ОСОБА_16, свідок ОСОБА_20 вказав, що 11 червня 2009 року, приблизно о 14 годині 20 хвилин, коли той знаходився в салоні власного автомобіля біля підземного переходу, що веде в ТЦ «Метроград», по вул. Васильківській, 12, в м. Києві, помітив як раніше незнайома йому дівчина намагалась наздогнати особу,  дуже схожу на обвинуваченого, що вибіг з підземного переходу, відкрито викравши її телефон (т.1 а. с.82-84)

Відповідно до даних протоколу очної ставки від 11 лютого 2010 року, проведеної між потерпілою ОСОБА_17 та обвинуваченим ОСОБА_16, потерпіла вказала, що під час проведення впізнання вона впізнала ОСОБА_16 як ту особу, яка 11 червня 2009 року, приблизно о 14 годині 20 хвилин, коли вона спускалась до підземного переходу що веде в ТЦ «Метроград», по вул. Васильківській, 12, в м. Києві, вирвала у неї з лівої руки її мобільний телефон марки «Нокіа 8800 Sapphire Arte»та наполягає на своїх показах (т.1 а. с.85-86)

Допитана судом в якості свідка дізнавач Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_25 суду повідомила, що нею було проведено пред’явлення особи для впізнання потерпілій ОСОБА_17 та свідку ОСОБА_20, за участю понятих та статистів, яким були роз’яснені права, після чого потерпіла та свідок кожен окремо, самостійно із пред’явлених їм осіб впізнали ОСОБА_16, як особу, що вчинила злочин, про що нею був складений відповідний протокол, підписаний всіма учасниками. При цьому ОСОБА_16 нічого не пояснював і в подальшому від дачи пояснень та показів як підозрюваний відмовився.

Допитаний  якості свідка оперативний уповноважений Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_26 суду пояснив, що знає підсудного у зв’язку з тим, що неодноразово раніше його затримував. Від свого колеги ОСОБА_27, у якого на опрацюванні знаходились матеріали по заяві потерпілої ОСОБА_17, йому стало відомо про те, що ОСОБА_16 може бути причетним до скоєння даного злочину, оскільки схожий за описом на ту особу, яка його вчинила. Через декілька місяців ОСОБА_16 сам з’явився у райуправлінні та був затриманий, при цьому давати будь-які пояснення відмовився. Як в подальшому він дізнався потерпіла та свідок дійсно впізнали ОСОБА_16

ОСОБА_27, який працює старшим оперативним уповноваженим Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, будучи допитаним в якості свідка дав аналогічні покази.     

Таким чином показами потерпілої ОСОБА_17, свідків ОСОБА_20, понятих ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24, працівників Шевченківського РУ ГУ МВС  України в м. Києві ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27, даними протоколів пред’явлення особи для впізнання потерпілій та свідку ОСОБА_20, а також очних ставок проведених за участю вказаних осіб, спростовується версія підсудного про те, що потерпіла та свідок ОСОБА_20 за вказівкою працівників міліції вказали на нього як на особу, яка вчинила відкрите викрадення майна потерпілої, оскільки судом встановлено, що як потерпіла так і свідок ОСОБА_20 добровільно самостійно впізнали ОСОБА_16 як особу, яка 11.06.2009 року на сходах до ТЦ «Метроград»по вул Васильківська, 12  м. Києві відкрито викрала майно потерпілої, та підтвердили свої покази під час проведення очної ставки з обвинуваченим, а також в судовому засіданні.     

Крім того, судом була ретельно перевірена версія підсудного про наявність у нього алібі на день вчинення злочину, яка також не знайшла свого підтвердження. Так, згідно матеріалів виконаного доручення суду, були опитані особи, на яких посилався у своїх показах підсудних як на тих, хто може підтвердити його непричетність до скоєння злочину, а саме ОСОБА_18 та ОСОБА_28 Так, останні повідомили, що не можуть підтвердити вказані підсудним обставини, про те, що він нібито 11.06.2009 року перебував в с. Комінтерн Чорнобаївського району  Черкаської  області, аналогічні пояснення дали ОСОБА_29, який проживав у сусідньому із ОСОБА_16 будинку в с. Комінтерн, а також ОСОБА_30, який у червні 2009 року працював дільничним інспектором міліції у вказаному районі.

Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, які перебувають у близьких родинних стосунках з підсудним, при цьому судом враховується, що їх покази суперечать іншим доказами, зібраними в ході досудового слідства та ретельно перевіреним в судовому засіданні.

          Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_16 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), та кваліфікує його дії за ч.1 ст.186 КК України.

          Невизнання підсудним ОСОБА_16 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд вважає засобом захисту останнього з метою уникнення відповідальності.

При обранні підсудному виду та міри покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, відношення підсудного до скоєного.

          При призначенні покарання ОСОБА_16 судом також враховуються дані про його особу, який вважається таким, що не має раніше судимості, хоча офіційно не працює, проте постійно підробляє, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, за місцем реєстрації характеризується посередньо.

          Обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено. Суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення посилання на обтяжуючу покарання обставину –рецидив злочинів, оскільки ОСОБА_16 відповідно до ст. 89 КК України, вважається таким, що немає судимості.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_16 та попередження вчинення ним нових злочинів призначення покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.1 ст.186 КК України. Враховуючи дані про особу ОСОБА_16, який вважається  раніше не судимим, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, має постійне місце проживання, хоча офіційно не працює, проте постійно підробляє, характеризується посередньо, суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_16 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає йому покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_17 на суму 7170 грн., підлягає задоволенню як такий, що знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи.

          Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

 ОСОБА_16 визнати винним за ч.1 ст.186 КК України та призначити покарання у виді 2 /двох/ років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_16 від покарання з випробуванням строком на 2 /два/ роки.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_16 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з’являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_16 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_17  7170 ( сім тисяч сто сімдесят) гривень на відшкодування матеріальної шкоди.

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва протягом 15 діб з дня проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

                                     С у д д я