Справа № 1 la-644 2007 р. Головуючий у 1 інстанції Сас С.С.
Категорія - ст.ст. 186 ч.2,
296 ч.3, 345 ч.2 КК України Доповідач Михайлишин Г.Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року липня 24 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Пайонкевича Т.Т.
Суддів: Михайлишин Г .Я., Волинця М.М.
з участю прокурора: Свореня М.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну
справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок
Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 травня 2007 року.
Цим вироком засуджено: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше судимого: 25.05.1990р. Стрийським міським судом Львівської області за ст.ст. 140 ч.2, 43 КК України на 2 роки позбавлення волі; 21.01.1992р. Стрийським міським судом Львівської області за ст.ст. 140 ч.2, 141 ч.2, 17 ч.2, 215-3 ч.2, 42 КК України на 2 роки 4 місяці позбавлення волі; 06.03.1995р. Стрийським міським судом Львівської області за ст. 81 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців виправних робіт; 13.02.1997р. Стрийським міським судом Львівської області за ст.ст. 81 ч.2, 140 ч.2, 142 ч.2, 208, 42 КК України на 7 років позбавлення волі; 24.07.1997р. Шевченківським районним судом м. Львова за ст.ст. 17, 183 ч.2, 43 КК України на 10 років позбавлення волі. 16.01.2006р. постановою Бердичівського міськрайонного суду звільнений умовно-достроково від невідбутої частини покарання строком на 9місяців 22 дні,
за ст. 186 ч.2 КК України на чотири роки позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_1, утримується під вартою з 13 січня 2007р.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м/Набережні Челни, Комсомольського району, Республіки Татарстан,
Російської Федерації, громадянина України, жителя
АДРЕСА_2, раніше судимого: 09.03.1995р. Стрийським
міським судом Львівської області за ст.81 ч.4 КК
України на 5 років позбавлення волі; 21.09.2000р.
Стрийським районним судом Львівської області за
ст. 213 ч.3 КК України на 1 рік 6 місяців
позбавлення волі; 01.04.2002р. Стрийським міським
судом Львівської області за ст. 296 ч.1 КК України
на 6 місяців арешту; 26.06.2003р. Стрийським
міськрайонним судом Львівської області за ст. 185
ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі,
за ст. 296 ч.3 КК України на три роки позбавлення волі, за ст. 345 ч.2 КК
України на два роки позбавлення волі, за ст. 186 ч.2 КК України на чотири
роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового
складання призначених покарань, призначене остаточне покарання у вигляді
чотирьох років шести місяців позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_2 утримується під вартою з 18 листопада 2006р.
Питання відносно речових доказів вирішене відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Вироком суду ОСОБА_1. визнаний винним у тому, що він 13 листопада 2006р. за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, в квартирі потерпілого ОСОБА_3. за адресою АДРЕСА_3, з застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження у вигляді синця повік лівого ока, саден носа, чола, підборідкової ділянки, крововиливи скроні, виска, слизової верхньої губи, крововиливу та рани слизової нижньої губи, травматичний вивих різця на верхній щелепі, відкрито викрали його майно: шкіряну куртку та годинник, на загальну суму 650 гривень.
Цим же вироком ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні 06.09.2006р. хуліганських дій щодо потерпілого ОСОБА_4 та в умисному заподіянні працівникам правоохоронного органу ОСОБА_5, ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків.
В апеляції засуджений ОСОБА_1. просить вирок суду відносно нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. В обгрунтування покликається на те, що грабежу він не вчиняв, вийшов з квартири потерпілого надвір, коли між ним та ОСОБА_2. розпочалась сварка. Через 10-15 хвилин надійшов ОСОБА_2, тримаючи в руках шкіряну куртку, в якій знаходився годинник. ОСОБА_2 пояснив, що ці речі він взяв у ОСОБА_3. як заставу. На прохання ОСОБА_2 дану куртку він продав. Вважає, що його дії підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. 198 КК України. При цьому, суду належало прийняти до уваги, що він примирився з
потерпілого, забрав його куртку, а він /ОСОБА_1/ взяв з тумбочки годинник, вважаючи, що його дії потерпілий бачить /т.З, а.с.137/.
При проведенні очної ставки з потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_1, пояснював, що годинник він взяв особисто з тумбочки, розташованої біля ліжка, на якому в цей час сидів потерпілий. З цього приводу потерпілий пояснював, що його побив ОСОБА_2, який забрав куртку, ОСОБА_1. в цей час стояв збоку, як ОСОБА_1 брав годинник він не бачив /т. 3,а.с. 100-101/.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні ствердив, що купив у засуджених куртку за 50 гривень. При цьому, ОСОБА_1. пояснював, що куртка належить йому.
Зазначену куртку потерпілого ОСОБА_7 добровільно видав працівникам міліції/а.с. 14/.
Годинник потерпілого був виявлений і вилучений у засудженого ОСОБА_1 /а.с.15/.
Висновком судово-медичної експертизи встановлено наявність у потерпілого ОСОБА_3. легких тілесних ушкоджень /т.2,а.с. 90/.
Досліджені судом першої інстанції докази по справі свідчать про те, що засуджені діяли за попередньою змовою в групі осіб з метою відкритого викрадення майна потерпілого, на що вказує спільний та злагоджений характер їх дій по заволодінню майном ОСОБА_3. Засуджені використали надуманий привід щодо повернення грошей ОСОБА_8, який з цього приводу не мав до потерпілого жодних претензій. Застосувавши до ОСОБА_3. насильство, що не було небезпечним для його життя та здоров'я, вони відкрито заволоділи майном потерпілого.
Та обставина, що згідно пояснень потерпілого ОСОБА_3. в судовому засіданні та при проведенні очної ставки з засудженим ОСОБА_1, - його бив тільки ОСОБА_2, а ОСОБА_1. насильства не застосовував, і він не бачив як ОСОБА_1 брав годинник /а.с.100-101/ - не спростовує доведеність вини засудженого ОСОБА_1а у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій. Як вказано вище, засуджені діяли за попередньою змовою групою осіб, з метою відкритого викрадення майна потерпілого. На реалізацію цього умислу, скориставшись застосованим ОСОБА_2. до потерпілого насильством, ОСОБА_1. забрав годинник, вважаючи, що діє відкрито, що потерпілий його бачить, а ОСОБА_2 - куртку. Викрадене майно /куртку/ засуджені спільно реалізували, а годинник забрав засуджений ОСОБА_1.
Таким чином, зібраними по справі доказами доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні злочинних дій при зазначених у вироку суду обставинах.
Необгрунтованими є доводи апеляції щодо порушень вимог КПК України. Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би могли вплинути на законність постановленого вироку, по справі не допущено.
Кваліфікація дій засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3. за ст. 186 ч.2 КК України є вірною.
Щодо покарання, призначеного засудженому ОСОБА_1, то підстав для того, щоб визнати його надто суворим - немає.
потерпілим. Покликається на допущені по справі порушення вимог КПК України.
Засуджений ОСОБА_2 вирок суду не оскаржив.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію, міркування прокурора про законність і обгрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає.
Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним, обставинам справи, зібраним доказам і є обгрунтованим.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1, свою вину у вчиненні злочину заперечив та пояснив, що разом із ОСОБА_2. пішов до потерпілого ОСОБА_3., щоб з'ясувати питання відносно грошей, викрадених у ОСОБА_8. В квартирі потерпілого між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник конфлікт, після чого ОСОБА_1 вийшов з кімнати в коридор та не бачив, що відбувалось далі. Згодом вийшов ОСОБА_2, тримаючи в руках куртку, яку потерпілий вимагав повернути. Коли з куртки випав годинник, ОСОБА_1 забрав його собі, а куртку вони продали.
Засуджений ОСОБА_2 в судовому засіданні ствердив, що побив ОСОБА_3., після чого потерпілий дав йому в заставу куртку, пообіцявши принести 13 гривень, викрадені у ОСОБА_8.
Дана версія засудженого ОСОБА_2. спростована потерпілим, який в судовому засіданні пояснив, що його майно було відкрито викрадене внаслідок застосування насильства.
Твердження засудженого ОСОБА_1 в апеляції та в судовому засіданні про те, що він не причетний до пограбування потерпілого - безпідставне і спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами по справі.
Про вчинене ним пограбування потерпілого за/ попередньою змовою в групі з ОСОБА_2. ОСОБА_1. заявив, подавши явку з повинною /т. 2, а.с. 91.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що після розлиття горілки засуджені ОСОБА_1. та ОСОБА_2 з власної ініціативи вирішили піти до потерпілого, щоб з'ясувати питання про гроші ОСОБА_8 Повернувшись, засуджені пояснили, що побили потерпілого, забрали у нього куртку та годинник.
При проведенні очної ставки з свідком ОСОБА_9 засуджений ОСОБА_1. не заперечив пояснень свідка про те, що він /ОСОБА_1/ та ОСОБА_2 пішли до ОСОБА_3 на пропозицію ОСОБА_2 забрати в потерпілого гроші/т.З, а.с. 103-104/.
Свідок ОСОБА_8 показав, що ОСОБА_3 перед ним жодних боргів не мав і він не уповноважував засуджених йти за грошима до потерпілого. /т.З, а.с.49/.
При допиті в якості обвинуваченого за участю адвоката, ОСОБА_1. ствердив, що разом з ОСОБА_2. пішов до потерпілого, щоб вияснити питання відносно грошей ОСОБА_8. В квартирі ОСОБА_1 висловив претензії з приводу грошей, які потерпілий відхилив. ОСОБА_2 став бити
При обранні покарання ОСОБА_1, суд 1 інстанції вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, наявність пом'якшуючої покарання обставини - відшкодування потерпілому заподіяної шкоди, а також те, що злочин вчинено в стані алкогольного сп'яніння, що є обтяжуючою покарання обставиною, та призначив засудженому покарання, мінімальне згідно санкції статті, за якою кваліфіковано злочин, яке є обгрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення поданої по справі апеляції - немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КГЖ України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 травня 2007 року відносно засудженого ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляцію - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом шести місяців з моменту набрання нею законної сили.