Справа № 2а-597/08
Україна
Харківський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" квітня 2008 р. м.Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Перцової Т.С.
при секретарі - Ульященко І.І.
за участю представників сторін :
позивача - ОСОБА_2. (дов. без № від 01.10.2007р.)
відповідача - Семенченко В.В. (дов. № 1106/190/10-014 від 06.09.2007р.)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0006961701/0 від 18.09.2007 року на суму 7144,98 грн., № 0006971701/0 від 18.09.2007 року на суму 6583,51 грн., № 0006981701/0 від 18.09.2007 року на суму 680 грн., № 0006991701/0 від 18.09.2007 року на суму 480 грн. та № 0007001701/0 від 18.09.2007 року на суму 319685 грн.,-
ВСТАНОВИВ :
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсними податкових повідомлень-рішень № 0006961701/0 від 18.09.2007 року на суму 7144,98 грн. з податку на доходи фізичних осіб, № 0006971701/0 від 18.09.2007 року на суму 6583,51 грн. з прибуткового податку з громадян, № 0006981701/0 від 18.09.2007 року на суму 680 грн. за порушення ст.44 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, № 0006991701/0 від 18.09.2007 року на суму 480 грн. -штрафні санкції за недотримання норм Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” та № 0007001701/0 від 18.09.2007 року на суму 319685 грн. за порушення Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги в частині мотивів звернення до суду.
Ухвалою суду від 20.11.2007 року за клопотанням представника позивача для надання додаткових документів в обґрунтування позову, провадження у справі було зупинено. 14.12.2007 року ухвалою суду провадження по справі було поновлено.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, Указ Президента України „Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності”. Вважає, що підстави для проведення позапланової виїзної перевірки у відповідача були відсутні. Вказує, що державними податковими інспекторами були перевірені не всі первинні документи, в зв'язку з чим зроблені помилкові висновки, частина документів не була прийнята до перевірки. Відповідно невірно визначені суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в частині не включення до складу валових витрат. Крім того, наполягає, що перевіряючими зроблено помилковий висновок про порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, так як не взято до уваги вимоги ст.9 наведеного Закону. Висновок відповідача в акту перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване рішення, щодо встановлення в діяльності ФО-П ОСОБА_1. порушення п.1 ст. 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, на думку позивача, не підтверджується нормами законодавства. Підсумовуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні проти позову заперечують в повному обсязі та просять суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилаються на те, що позапланова виїзна перевірка була проведена у відповідності з приписами п.3 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-XII (із змінами та доповненнями), з урахуванням вимог ст.13 р.IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 „Про прибутковий податок з громадян”, п.3.1.3 ст.3, п.8.1.1 ст.8, п.9.12 ст.9, пп.”а” п.19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, ст.44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 року № 1264-XII, п.1 ст.3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. № 98/96-ВР зі змінами та доповненнями, п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. № 265/95-ВР (із змінами і доповненнями). Відповідач вважає, що ним правомірно, на підставі пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.1 ст.8 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, п.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0006981701/0 від 18.09.2007 року на суму 680 грн., № 0006991701/0 від 18.09.2007 року на суму 480 грн. та № 0007001701/0 від 18.09.2007 року на суму 319685 грн. та правомірно на підставі пп.17.1.9, 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено позивачу суму податкового зобов'язання ( за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями) згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0006961701/0 від 18.09.2007 року на суму 7144,98 грн., № 0006971701/0 від 18.09.2007 року на суму 6583,51 грн.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ФО-П ОСОБА_1зареєстрований Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області, дата проведення державної реєстрації - 30.06.2006р., номер запису про державну реєстрацію 2 464 000 0000 000796. З 03.07.2006 року за № 647 знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Краснокутському районі Харківської області.
Матеріалами справи підтверджено, що 05.09.2007 р. на підставі направлення від 31.08.2007р. № 83, виданого начальником ДПІ у Краснокутському районі Харківської області ОСОБА_3., та наказу від 31.08.2007 року № 133 ДПІ у Краснокутському районі Харківської області, відповідно до затвердженого плану перевірки, згідно п.3 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, головними державними податковими ревізорами Різніченко Т.В. та Однороб Ю.О., проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФО-П ОСОБА_1вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.07.2006 року по 30.06.2007 року, про що складений акт № 336/50/17/3041402852 від 05.09.2007р. на бланку № 000552.
Направлення на перевірку № 83 від 31.08.2007 року та наказ про проведення позапланової перевірки були вручені особисто фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1., про що свідчить його підпис про отримання від 03.09.2007 року (а.с.66).
За результатами позапланової виїзної перевірки у відповідності до висновків вказаного акту перевірки встановлені порушення вимог ст.13 р.IV Декрету Кабінета Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” та п.9.12 ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та донараховано податку на доходи від підприємницької діяльності за 1 кв.2007 року в сумі 5 486,25 грн.; п.3.1.3 ст.3 та п.8.1.1 ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 2381,66 грн.; пп.”а” п.19.1 ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” - не ведення книги обліку доходів і витрат, ст.44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 року № 1264-XII, п.1 ст.3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, п.1 ст.3 р.II Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п.1.5 Інструкції щодо складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища” від 01.04.2005 року № 357/10637.
Перевірка проведена з відома ФО-П ОСОБА_1.
На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Краснокутському районі Харківської області були прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення за № 0006981701/0 від 18 вересня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій по збору за забруднення навколишнього середовища в розмірі 680 грн., № 0006991701/0 від 18 вересня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за здійснення торговельної діяльності без придбання короткотермінового патенту в розмірі 480 грн., № 0007001701/0 від 18 вересня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуг) через реєстратори розрахункових операцій у розмірі 319685 грн., № 0006961701/0 від 18 вересня 2007 року, яким донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 2381,66 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4763, 32 грн. за порушення підпункту 3.1.3. п. 3.1. ст.. 3, п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст.. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, № 0006971701/0 від 18 вересня 2007 року, яким донараховано податок на доходи від підприємницької діяльності в сумі 5486,25 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1097,26 грн.
Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, надав до ДПІ у Краснокутському районі Харківської області свої заперечення, в задоволені яких відповідачем було відмовлено в повному обсязі.
В позові позивач наполягав на тому, що у податківців, які проводили спірну перевірку не було законних підстав для її проведення, оскільки вони не дотримались вимог положень ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та п.3 Указу Президента України „Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності”.
З огляду на фактичні обставини справи, за результатами дослідження письмових доказів по справі та з урахуванням вимог ст.ст. 11, 11-1, 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, суд не може погодитись з вищевказаним твердженням позивача виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби, у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати позапланові перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності.
Приписами п. 3 ч. 6 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, визначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною 1 ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, визначено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку : направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки.
Як встановлено в судовому засіданні, ФОП ОСОБА_1. 18.04.2007 року подав до ДПІ у Краснокутському районі Харківської області декларацію про доходи за 1 квартал 2007 року.
15.08.2007 року за № 1018/10/17-023 ДПІ у Краснокутському районі Харківської області направила позивачу запит з проханням надати структуру валових витрат та документальне їх підтвердження за період з 01.01.2007 року по 31.03.2007 року, яке було отримано ОСОБА_116.08.2007 року та залишено останнім без відповідного реагування.
31.08.2007 року начальником ДПІ у Краснокутському районі Харківської області видано наказ про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1. № 133 та направлення на проведення позапланової документальної перевірки № 83, які отримані позивачем 03.09.2007 року.
Перевіряючі фактично були допущені до проведення перевірки, що підтверджується складеним актом перевірки.
Виходячи з вищевикладеного, суд не приймає посилання позивача, що у відповідача не було підстав для проведення позапланової перевірки, оскільки ДПІ у Краснокутському районі Харківської області виконало необхідні вимоги п. 3 ч. 6 ст.11-1, ч.1 ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в України” для проведення позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1., а саме за результатами поданої декларації направила позивачу письмовий запит від 15.08.2007 року, який був отриманий ОСОБА_116.08.2007 року та залишений без реагування та під розписку надала позивачу наказ № 133 від 31.08.2007 року про проведення позапланової перевірки та направлення № 83 від 31.08.2007 року на позапланову документальну перевірку.
Суд також вважає необхідним зазначити, що порушення порядку проведення перевірки, терміну для прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не може бути підставою визнання недійсним рішення, яке прийнято на підставі висновків такої перевірки, без з'ясування обставин чи мали місце викладені в такому акті факти порушень законодавства.
Керуючись приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0006961701/0 від 18.098.2007 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2381, 66 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4763,32 грн. стало виявлення під час перевірки порушень п.п. 3.1.3. п. 3.1. ст. 3, п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.
За висновками акту перевірки від 05.09.2007 року № 336/50/17/3041402852 встановлено, що в перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1було виплачено доход громадянам за автопослуги на загальну суму 15877, 70 грн., але не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб. Факт виплати доходу за авто послуги також підтверджується видатковими касовими ордерами від 25.01.2007 року, 21.02.2007 року та 16.03.2007 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до п.п. 3.1.3. п. 3.1. ст.. 3 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
Згідно з п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст.8, п.7.1. ст. 7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Приписами п.п. 17.1.9. п. 17.1. ст.. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). та , чинного законодавства, які знайшли своє відображення в акті перевірки.
На підставі викладеного відповідачем донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 2381,66 грн. ( 15877,70 грн. х15 % / 100 %) та застосовані штрафні санкції у сумі 4763,32 грн. ( 2381, 66 грн. х 2).
Наведені докази свідчать про склад порушення, за який правомірно застосовані штрафні санкції та донараховано податок з доходів фізичних осіб.
З приводу оскаржуваного рішення № 0007001701/0 від 18.09.2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 319685 грн. за порушення п.1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З акту перевірки від 05.09.2007 року № 336/50/17/3041402852 вбачається, що ФОП ОСОБА_1. здійснював підприємницьку діяльність по наданню послуг населенню по розпилу та реалізації лісоматеріалів за готівкові кошти без застосування РРО. Позивачем було надано послуги по розпилу лісоматеріалу на загальну суму 42616, 68 грн. та продано брус сосновий на суму 21320, 20 грн. Факти надання послуг по розпилу та реалізації лісоматеріалів також підтверджуються накладними, рахунками-фактури, прибутковими касовими ордерами та квитанціями до них, що знаходяться в матеріалах справи ( а.с. 149-192).
Довідкою ДПІ у Краснокутському районі Харківської області від 19.11.2007 року підтверджено, що ФОП ОСОБА_1. з дня реєстрації в ДПІ платником податків не реєстрував РРО, книгу обліку доходів і витрат та книгу обліку розрахункових операцій.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Пунктом 1 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовують фінансові санкції, зокрема, у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.
Згідно ст.25 Закону суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Суд не приймає посилання представника позивача на те, що відповідно до ст. 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ФОП ОСОБА_1. не повинен був застосовувати РРО оскільки надання послуг по розпилу та реалізації лісоматеріалів є продукцією власного виробництва виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 9 зазначеного Закону, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Згідно зі ст. 1 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, виробництво (виготовлення) - діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.
Аналізуючи викладені норми, суд приходить до висновку, що до продукції власного виробництва може бути віднесена продукція, яка виробляється та реалізується самим підприємством (підприємцем) в єдиному технологічному процесі з використанням власної сили. При цьому надання послуг по розпилу та реалізації лісоматеріалів, не є продукцією власного виробництва та не проводиться в єдиному технологічному процесі, який включає в себе вирощення лісу та його послідуючу технологічну обробку для реалізації.
Крім того, позивач при наданні послуг по розпилу та реалізації лісоматеріалів та оформлюючи зазначені послуги та реалізацію продукції прибутковими касовими ордерами, не відображував рух готівкових коштів по цим операціям в книзі обліку доходів та витрат.
Наведене вище свідчить про наявність складу порушення п. 1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” при наданні послуг по розпилу та реалізації лісоматеріалів, за який правомірно застосовані штрафні санкції в розмірі 319685 грн. ((42616,68 грн. х 5 кратний розмір) + (21320, 20 грн. х 5 кратний розмір)).
Щодо оскаржуваного податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області № 0006971701/0 від 18.09.2007 року на суму 6583,51 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Актом перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1включено до валових витрат, витрати, які безпосередньо не пов'язані з одержанням доходу на загальну суму 36575 грн. До суми валових витрат в 1 кварталі 2007 року позивачем було включено придбання основних засобів на загальну суму 33520 грн. ( згідно накладної від 23.03.2007 року у ФОП ОСОБА_4 було придбано 23 вікна на суму 23000 грн., згідно накладних № 25 від 11.03.2007 року , № 16 від 05.02.2007 року в магазині „О кей” придбано телевізор „Самсунг” на суму 2040 грн. та холодильник „Зануси” на суму 2400 грн., згідно товарного чеку № 87 від 10.03.2007 року у ФОП ОСОБА_5 придбано комплект меблів на суму 6080 грн.) та інші витрати не пов'язані з одержанням доходу на суму 3055 грн.( згідно рахунку-фактури № 60 від 02.03.2007 року сплачено штраф по виключенню підстанції в розмірі 25,00 грн., згідно накладної № 37 від 09.02.2007 року ФОП ОСОБА_1 придбано за готівку батареї чугуннів кількості 40 шт. на суму 900 грн., фарбу в кількості 3 шт. на суму 390 грн., утіплителі в кількості 10 шт. на суму 500 грн., ґрунтовку в кількості 3 шт. на суму 270 грн., в кількості 3 шт. на суму 390 грн., змішувачі в кількості 2 шт. на суму 180 грн. та 120 грн.). В результаті чого була занижена сума чистого доходу на 36575 грн.
Приписами ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” визначено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до п.п. 9.12.2. п. 9.12. ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Пунктом 9.12.1. наведеного Закону встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Згідно з п. 7.1. ст. 7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Аналізуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд приходить висновку, що витрати по придбанню двадцяти трьох вікон, телевізора „Самсунг”, холодильника „Зануси” та комплекту меблів не відносяться до витрат, які безпосередньо пов'язані з одержанням доходу.
За таких обставин, суд вважає, що ФОП ОСОБА_1в порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про прибутковий податок з громадян”, п. 9.12. ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” занижена сума чистого доходу на суму в 36575 грн., що призвело до зменшення нарахованого податку з доходів фізичних осіб.
Судом не береться до уваги надані позивачем копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 28.02.2007 року на суму 36575 грн., акту № 2 за лютий 2007 року, договору № 2 від 04.01.2007 року, оскільки останні не спростовують встановлені перевіркою наведені вище правопорушення.
Підпунктом 17.1.3. п. 17.1. ст.. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідно до приписів вищевказаних норм ДПІ у Краснокутському районі Харківської області було донараховано податок на доході від підприємницької діяльності за 1 квартал 2007 року в сумі 5486,25 грн. ( 36575 грн. х15 % / 100 % ) та штрафні санкції у розмірі 1097,26 грн. ( 548, 63 грн. х 2 податкових періоду).
Таким чином, відповідач ФОП ОСОБА_1. визначив суму податкового зобов'язання у розмірі 6583,51 грн. ( за основним платежем - 5486,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1097,26 грн.) з урахуванням вчиненого правопорушення та в межах закону.
Також, матеріалами справи підтверджено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-ріщення від 18.09.2007 року за № 0006991701/0 слугували висновки акту перевірки щодо здійснення ФОП ОСОБА_1. в лютому, березні 2007 року роздрібної торгівлі лісоматеріалами та проведення розрахунків за готівкові кошти без придбання торгового патенту. Факт здійснення торгівлі брусом сосновим також підтверджується накладними позивача за № 1 від 14.02.2007 року, № 2 від 06.03.2007 року, № 3 від 29.03.2007 року та прибутковими касовими ордерами № 9 від 14.02.2007 року, № 13 від 11.03.2007 року, № 18 від 29.03.2007 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Приписами.1 ст. 1 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” визначено, що об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Абзацом 6 ч.1 ст. 8 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність: за здійснення торговельної діяльності без придбання короткотермінового патенту сплачують штраф у подвійному розмірі вартості короткотермінового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.
Відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.
Рішення Краснокутської селищної ради Харківської області від 21.12.2005 року встановлено вартість торгового патенту за здійснення торгівельної діяльності в розмірі 120 грн. на місяць.
На підставі викладеного відповідачем застосовані штрафні санкції у сумі 480 грн. (120 грн. х 2 місяця х 2 розмір вартості патенту).
Наведені докази свідчать про наявність в діяльності позивача складу порушення, встановленого п.1 ст.3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, за який правомірно застосовані штрафні санкції у розмірі 480 грн.
Крім того, актом перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1. являється платником збору за забруднення навколишнього природного середовища та не складав і не здавав податкові розрахунки за забруднення навколишнього природного середовища.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006981701/0 від 18.09.2007 року про застосування до ФОП ОСОБА_1. штрафних фінансових санкцій в розмірі 680 грн.
Відповідно до ст.. 44 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2 „Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.19999 року, збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення.
Статтею 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати збори за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів відповідно до закону.
Виходячи зі змісту п. 2.1. „Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища”, платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Приписами п. 7.1., 7.2. зазначеної Інструкції визначено, що платники збору складають податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища і подають його до органу державної податкової служби за місцем податкової реєстрації (місцеперебуванням на податковому обліку в органах державної податкової служби). Базовий податковий (звітний) період збору за забруднення навколишнього природного середовища дорівнює календарному кварталу. Податкові розрахунки збору подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації платника (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).
Відповідно до п. 9.2. Інструкції, 9.2. платники несуть відповідальність за правильність обчислення, повноту та своєчасність сплати, а також за правильність складання і своєчасність подання розрахунків органам державної податкової служби та органам Мінприроди України згідно з законодавством. Штрафні санкції та пеня застосовуються в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Підпунктом 17.1.1. п. 17.1. ст.. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
На підстави викладених норм, суд дійшов висновку, що штрафні (фінансові) санкції у розмірі 680 грн. ( 170 грн. х 4 квартали) на підставі податкового повідомлення-рішення № 0006981701/0 від 18.09.2007 року застосовані до ФОП ОСОБА_1. правомірно та в межах закону.
Виходячи з наведеного, суд робить висновок про те, що Державна податкова інспекція у Краснокутському районі Харківської області при винесенні податкових повідомлень рішень за № 0006961701/0 від 18.09.2007 року на суму 7144,98 грн., № 0007001701/0 від 18.09.2007 року на суму 319685 грн., № 0006971701/0 від 18.09.2007 року на суму 6583,51 грн., № 0006991701/0 від 18.09.2007 року на суму 480 грн. та № 0006981701/0 від 18.09.2007 року на суму 680 грн., діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0006961701/0 від 18.09.2007 року на суму 7144,98 грн., № 0006971701/0 від 18.09.2007 року на суму 6583, 51 грн., № 0006981701/0 від 18.09.2007 року на суму 680 грн., № 0006991701/0 від 18.09.2007 року на суму 480 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007001701/0 від 18.09.2007 року на суму 319685 грн. - відмовити в повному обсязі.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 25.04.2008 року о 16.45 год.
Суддя Т.С.Перцова