25 жовтня  2006 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства тресту “Київмісьбуд-1” ім. М.П. Загороднього  (далі - ВАТ трест“Київмісьбуд-1” ім. М.П. Загороднього) про стягнення суми у відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 27 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2004 року,

                                                         встановила:

 У липні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ВАТ трест “Київмісьбуд-1” ім. М.П. Загороднього про стягнення суми у відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю.

         Зазначав, що рішенням Деснянського районного суду від 24 вересня 2003 року його позовні вимоги до ВАТ трест “Київмісьбуд-1” ім. М.П. Загороднього задоволені.

        Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2004 року відповідачу - ВАТ трест “Київмісьбуд-1” ім. М.П. Загороднього поновлено строк на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення.

          Посилаючись на те, що ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2004 року постановлена з порушенням вимог процесуального закону, просив суд її скасувати.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27 лютого 2004 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2004 року, ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 30 січня 2004 року на підставі ст. 89 ЦПК України (1963р).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені у справі ухвали про відмову у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 30 січня 2004 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                          ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

          Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 27 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2004 року залишити без змін.

          Ухвала оскарженню не підлягає.