ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий по 1-ій інст. Швед С. Справа № 22а-2350/08
Господарський суд Закарпатської обл. (№ 7/216-2007) Рядок статзвіту № 39
Доповідач: Шавель Р.М.
П О С Т А Н О ВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2008 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - судді Шавеля Р.М.,
суддів Олендера І.Я. та Пліша М.А.,
при секретарі - Кучер Г.Я.,
з участю осіб, які взяли участь у справі:
пред-ка відповідача - Савицького С.І., довіреність № 10275/с/10-0 від 30.07.2007р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській обл. на постанову господарського суду Закарпатської обл. від 05.10.2007р. у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи /СПД/ ОСОБА_1до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/ у Закарпатській обл. про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
в с т а н о в и л а:
13.09.2007р. позивач СПД ОСОБА_1. звернулася до господарського суду з позовом, в якому просить скасувати рішення Ужгородської МДПІ № 310/9798 від 18.07.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3995 грн.; стягнути з відповідача 03 грн. 40 коп. судових витрат та 300 грн. витрат на правову допомогу (а.с.2-3).
Постановою господарського суду від 05.10.2007р. позов СПД ОСОБА_1. задоволено частково; рішення Ужгородської МДПІ № 310/9798 від 18.07.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій скасовано в частині 3365 грн., в решті позовних вимог відмовлено (а.с.41-44).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив відповідач Ужгородська МДПІ, яка покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити повністю.
Апелянт вказує, що згідно вимог ст.2, п.13 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також постанови КМ України № 833 від 15.06.2006р. на місці проведення розрахунків повинні знаходитися лише готівкові кошти, які отримані від споживачів реалізованої продукції, зберігання готівки інших суб'єктів підприємницької діяльності чи власних коштів працівників підприємства не допускається.
Твердження позивача про те, що сума готівкових коштів в розмірі 673 грн. належить іншій особі - СПД ОСОБА_3. є необгрунтованим, оскільки будь-яких підтверджуючих доказів наведеного позивачем не представлено; також останньою не наведено доказів наявності двох окремих місць проведення розрахунків.
Окрім цього, позивач підписала акт перевірки, вказавши при цьому про відсутність зауважень до нього та дій працівників податкового органу (а.с.46-48).
Заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Як встановлено судом першої інстанції, 09.07.2007р. Ужгородською МДПІ проведено перевірку СПД ОСОБА_1. з питань контролю за здійсненням позивачем розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, по результатам якої складено Акт перевірки № 015211 від 09.07.2007р. (а.с.6-7).
Наведеним Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем в місці проведення торгівельної діяльності СПД ОСОБА_1. - у магазині по вул.Гожика, 77 у смт.Великий Березний, невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній в денному звіті РРО, що склала 673 грн., чим не дотримані вимоги п.13 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; незабезпечення друку фіскального звітного чеку РРО за 17.03.2007р. № 1192, який фактично був роздрукований 18.03.2007р., що є порушенням вимог п.9 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; а також непроведення розрахункових операцій через РРО на загальну суму 58 грн., чим порушені вимог п.1, 2 ст.3 вищевказаного Закону.
Під час розгляду справи позивач визнала підставність застосування податковим органом штрафних санкцій у сумі 340 грн. та 290 грн. за незабезпечення друку фіскального звітного чеку та непроведення розрахункових операцій через РРО (п.п.1, 2, 9 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), через що в цій частині позовних вимог суд підставно відмовив.
Задовольняючи заявлений позов в іншій частині позовних вимог, господарський суд виходив з того, що невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків позивачем належним чином не зафіксовано; в акті перевірки не вказано місце, де знаходилися виявлені кошти, у зв'язку з чим неможливо спростувати факт належності готівки іншому підприємцю, що здійснює діяльність в одному і тому ж приміщенні, перевірка якого не проводилася. Факт підписання позивачем акта перевірки не взятий до уваги судом, оскільки такий доказ позбавлений юридичної сили і суперечить принципу верховенства права та практиці Європейського Суду з прав людини.
Між тим з такими висновками господарськими суду погодитися не можна, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
п.1 - проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
п.2 - видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
п.9 - щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;
п.13 - забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Частиною 4 п.23 постанови КМ України № 833 від 15.06.2006р. «Про затвердженння Порядку провадження торгівельної діяльеності та правил торговельного обслуговування населення» заборонено на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) зберігання готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
Наявними матеріалами справи справи підтверджується факт виявлення в магазині по вул.Гожика, 77 у смт.Великий Березний, де здійснює торгівельну діяльність позивач (а.с.18, 25), невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО.
Вказане порушення зафіксоване в Акті перевірки № 015211 від 09.07.2007р. (а.с.6-7), складеним протоколом про адміністративне правопорушення від 09.07.2007р. (а.с.13), роздрукованим денним звітом із власноручним підписом ОСОБА_1. (а.с.37).
Із наведених доказів чітко вбачається, що суму готівкових коштів в розмірі 673 грн. було виявлено в касі позивача, що належно зафіксовано працівниками податкового органу.
Окрім цього, позивачем підписаний Акт перевірки № 015211 від 09.07.2007р., при цьому зауважень до Акту перевіки і дій перевіряючих осіб остання не мала (а.с.62-65).
Оскільки позивачем ні під час розгляду справи господарським судом, ні під час апеляційного провадження, не вказулося на неправомірні дії працівників податкового органу щодо примусу її до підписання Акта перевірки, то покликання господарського суду на практику Європейського Суду з прав людини в розглядуваній ситуації є невірним.
Посилання позивача на належність виявлених готівкових коштів іншій особі колегія суддів вважає надуманими, оскільки згідно вимог чинного законодавства на місці проведення розрахунків забороняється зберігання коштів інших осіб, а також особистих речей касира чи інших працівників.
При цьому позивач не доводить належними і допустимими доказами здійснення підприємницької діяльності позивачем та іншими суб'єктами підприємницької діяльності в одному торгівельному приміщенні, а також наявність двох окремих місць проведення розрахунків, які б спростовували факт належності готівки саме позивачу.
Таким чином, заявлений позов є необґрунтованим та безпідставним, через що не підлягає до задоволення.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.195, ч.3 ст.160, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, 254 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській обл. задоволити частково.
Постанову господарського суду Закарпатської обл. від 05.10.2007р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській обл. про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, - відмовити за безпідставністю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий: Шавель Р.М.
Судді: Олендер І.Я.
Пліш М.А.