Справа № 1614/995/12
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2012 року
Суддя Кременчуцького районного суду Полтавської області Степаненко Ю.І., за участю секретаря Левицької І.П., прокурора Зоріна В.С., попередньо розглянувши в судовому засіданні в місті Кременчуці кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 статті 162, ч.2 статті 185, ч.3 статті 185 КК України,
В С Т А Н О В И В :
28 березня 2012 року Кременчуцькому районному суду на підставі постанови Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 19 березня 2012 року з попереднього розгляду з підстав статей 37,41 КПК України надійшла для розгляду за підсудністю вказана кримінальна справа. При цьому, визначені статтею 237 КПК України питання, за винятком п.1 ч.1 цієї статті, суддею попереднього суду не з'ясовувалися.
Тому ці питання у справі з'ясовуються та вирішуються суддею Кременчуцького районного суду у відповідності з главою 23 КПК України.
Під час попереднього розгляду справи прокурор Зорін В.С. доповів про можливість призначення цієї справи до судового розгляду, з чим суддя не може погодитися.
За результатом попереднього розгляду справи, яка в силу статті 232 КПК України направлена прокурором до суду з обвинувальним висновком, затвердженим 29 лютого 2012 року першим заступником прокурора міста Кременчука Середа Л.О., суддя з власної ініціативи вважає необхідним повернути вказану справу на додаткове розслідування з наступних підстав.
Згідно ч.1 статті 246 КПК України при попередньому розгляді справи суддя з власної ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представників своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
Відповідно до роз'яснення абзацу 1 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» питання про те, чи перешкоджає порушення закону, допущене під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства, її призначенню до судового розгляду, вирішується залежно від того, наскільки істотним воно було, до ущемлення яких прав та інтересів учасників процесу воно призвело і чи є можливість поновити ці права й інтереси. Кримінальна справа у будь-якому разі не може бути призначена до судового розгляду, якщо: вона не була порушена або порушена некомпетентною особою; її розслідування провадила не уповноважена на те особа чи особа, яка підлягала відводу; було порушено норми КПК про обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення; при провадженні дізнання чи досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист або право користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача.
Під час попереднього розгляду справи установлено, що дізнавачем СД Крюківського РВ Скирда Ю.О. 23 жовтня 2009 року була винесена постанова про порушення кримінальної справи за фактом таємного викрадення майна ОСОБА_4 за ч.1 статті 185 КК України, ця справа прийнята дізнавачем до свого провадження та ним розпочато слідство (а.с.2 т.2).
Дізнавачем СД Крюківського РВ Лопатовським Р.М. 14 жовтня 2009 року була винесена постанова про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки майна ОСОБА_6 за ч.1 статті 185 КК України, ця справа прийнята дізнавачем до свого провадження та ним розпочато слідство (а.с.105 т.2).
Старшим слідчим Крюківського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області Дашко Я.А. 01 листопада 2009 року була винесена постанова про порушення кримінальної справи по факту викрадення майна ОСОБА_5 за ч.1 статті 185 КК України та прийнято справу до свого провадження (а.с.162 т.2).
Цим же слідчим 06 листопада 2009 року була винесена постанова про порушення кримінальної справи по факту викрадення майна ОСОБА_3 за ч.1 статті 185 КК України та прийнято справу до свого провадження (а.с.72 т.2).
Між тим, питання про порушення кримінальної справи за ч.1 статті 185 КК України та визначення підслідності цього злочину в силу вимог статей 111,112, 425,430 КПК України є виключною компетенцією прокурора.
За таких обставин вказані вище чотири кримінальні справи неправомірно порушені дізнавачами та слідчим, які в силу норм КПК не є компетентними особами.
Разом з цим, дізнавачі у порушення вимог закону, без посилання на норми глави 10 КПК України, якою врегульовані питання проведення дізнання, керувалися при винесенні постанов нормою ч.2 статті 113 КПК України, яка регулює питання повноважень лише слідчого, а не посадових осіб органу дізнання. В силу закону дізнавачам не надано право розпочинати досудове слідство. Відповідно до статті 104 КПК України орган дізнання, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка вчинила злочин, тобто дізнання.
Дізнання у справах закінчується складанням постанови про направлення справи для провадження досудового слідства, яка затверджується прокурором (ч.1 статті 109 КПК України). Проте, такі постанови дізнавачів у справі відсутні.
Згідно заяви потерпілого, протоколу допиту потерпілого, схоронної розписки та інших документів (а.с.167,178,179 т.2) прізвище потерпілого встановлено як ОСОБА_5. У постанові ж про притягнення як обвинуваченого та в обвинувальному висновку по четвертому епізоду крадіжки прізвище потерпілого вказано ОСОБА_5 (а.с.90, 112 т.3). Тому підлягає уточненню розбіжність у написанні прізвища потерпілого у різних процесуальних документах, про що має бути винесена слідчим відповідна постанова.
Згідно роз'яснення п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.
На а.с.62,92,124 т.2 містяться долучені до справи подані без дотримання передбачених статтями 119,120 ЦПК України по формі і змісту позовні заяви потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, які мають бути приведені до вимог процесуального закону, копії яких повинні бути вручені відповідачу.
В матеріалах справи знаходиться довідка ВІТ станом на 10 листопада 2009 року про наявність порушених кримінальних справ щодо обвинуваченого ОСОБА_1 (а.с.213-214 т.2). До справи долучений вирок Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 02 грудня 2009 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.1 статті 358, ч.3 статті 358 КК України до одного року шести місяців обмеження волі зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік (а.с.216-217 т.2). Іспитовий строк для засудженого сплинув 02 грудня 2010 року. У справі до цього часу досудовим слідством залишилися не з'ясованими відомості про правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до статті 78 КК України. Наявна у справі довідка Кременчуцького районного підрозділу КВІ про перебування засудженого на обліку видана станом на 23 січня 2010 року (а.с.218 т.2), а тому не дає відповіді на вказане питання.
ОСОБА_1, крім цього вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 20 серпня 2010 року був засуджений за ч.1 статті 185 КК України до арешту на строк три місяці (а.с.47 т.3), звільнений по відбуттю строку покарання 06 жовтня 2010 року (а.с.47 т.3).
Згідно ж повідомлення Крюківського РВ КМУ від 04 травня 2011 року ОСОБА_1 по теперішній час відбуває покарання за вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука (?) (а.с.43 т.3), а тому питання засудження його цим судом (коли, за якою статтею та до якого виду покарання) підлягає з'ясуванню.
За таких обставин є необхідність у витребуванні з ВІТ довідки про судимості обвинуваченого на теперішній час, що є компетенцією органу досудового розслідування.
Постановою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 17 листопада 2011 року ця кримінальна справа вже поверталася прокурору на додаткове розслідування у зв'язку з невстановленням особи підсудного та невірним обранням досудовим слідством запобіжного заходу ОСОБА_1 (а.с.77-78 т.3).
Усупереч вимог статті 165-2 КПК України на стадії додаткового досудового розслідування справи не було вирішено питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу.
Посилання слідчого у довідці до обвинувального висновку (а.с.113 т.3) на те, що ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у виді взяття під варту постановою Крюківського районного суду міста Кременчука від 28 липня 2011 року (а.с.65 т.3), не можна брати до уваги, оскільки цей запобіжний захід було застосовано судом у зв'язку з ухиленням підсудного від явки до суду. Зміна підсудному запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту стосувалася стадії провадження у справі у суді першої інстанції, а тому не можна ототожнювати цю стадію зі стадією досудового слідства, де слідчий самостійний у прийнятті рішень про обрання обвинуваченому потрібного запобіжного заходу згідно встановленої процедури.
Зважаючи на те, що відповідно до ч.3 статті 246 КПК України у постанові про повернення справи на додаткове розслідування повинно бути вирішено питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого, якого 04 січня 2012 року було затримано в порядку статті 106 КПК України (а.с.85 т.3), але відповідно до ч.6 цієї статті чи статті 115 КПК України не було вирішено питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу, який тривалий час ухилявся від слідства і суду, перебував у розшуку, суддя на стадії попереднього розгляду справи з метою запобігти наступним спробам ОСОБА_1 ухилитися від слідства та суду та забезпечення виконання процесуальних рішень обирає обвинуваченому запобіжний захід у виді взяття під варту.
ОСОБА_1 бажав, щоб досудове слідство проводилося українською мовою, якою він добре володіє (а.с.73,76 т.1; а.с.191,201 т.2).
Не зважаючи на те, що у справі відсутні відомості про володіння обвинуваченим в достатній мірі ще й російською мовою, частина процесуальних документів у справі викладена російською мовою (а.с.54-55, 59,61,68-71,73,90,93,100-101,102-104,145,148,159-161,168,182 тому 2 та опис документів у цьому томі справи також виконаний російською мовою), а тому підлягає обов'язковому з'ясуванню на досудовому слідстві чи розуміє обвинувачений зміст цих документів.
Обвинувачений ОСОБА_1 05.03.2012 року подав заяву до Крюківського районного суду міста Кременчука про призначення йому у справі захисника через адвокатське об'єднання та вирішення питання про допуск захисником його матері (а.с.119 т.3).
У зв'язку з поданням такої заяви обвинуваченого, який на стадії досудового слідства відмовлявся від участі захисника і така відмова приймалася слідчими, а в даний час він бажає мати захисників, слід з'ясувати чи не було об'єктивних перешкод для запрошення ним захисника, та чи невимушеною була така його відмова від адвоката через неплатоспроможність оплати послуг адвоката, зважаючи на його пояснення, викладені в обвинувальному висновку, що крадіжку він вчиняв у зв'язку з скрутним матеріальним становищем (а.с.107 т.3) та в даний час просить призначити йому «державного» адвоката, слід прийняти відповідне процесуальне рішення по його заяві.
У списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, доданого до обвинувального висновку (а.с.114 т.3), вказаний потерпілий ОСОБА_2 та йому на виконання вимог ст.217 КПК України направлялося повідомлення про те, що він є потерпілим у справі і він має право знайомитися з матеріалами справи (а.с.102 т.3).
Однак вказана особа потерпілим не визнавалася, він має лише статус свідка у справі (а.с.52,53 т.2), а тому таке рішення досудового слідства є істотним порушенням норм КПК України, у зв'язку з чим у випадку ознайомлення цієї особи з матеріалами справи могли бути порушені вимоги статті 121 КПК України щодо недопустимості розголошення даних досудового слідства та суд вимушений був викликати цю особу в судове засідання як потерпілого, що є неприпустимим.
На додатковому розслідуванні слід врахувати наведені вище обставини, усунути виявлені у справі порушення вимог КПК, у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону прийняти процесуальні рішення та провести досудове слідство.
На підставі викладеного, керуючись статтями 148,150,155,237,240,244,
246 КПК України, суддя
П О С Т А Н О В И В:
Повернути справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 статті 162, ч.2 статті 185, ч.3 статті 185 КК України прокурору міста Кременчука для організації додаткового розслідування.
Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді взяття під варту.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до Апеляційного суду Полтавської області через Кременчуцький районний суд.
Суддя Ю. І. Степаненко