ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2006                                                                                   Справа № 2/53  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Лотоцької Л.О.

суддів:    Бахмат Р.М. ( доповідач), Євстигнеєва О.С.

при секретарі  Стуковенкової Н.В.

за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 15.06.06 р.

від позивача: Лахнік А.О. (дов. № 0013 від 01.01.06 р.)

від відповідача: Головатюк С.А. (дов. б/н від 31.03.06 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "NEMIROFF" м.Немирів на рішення господарського суду Кіровоградської обл.  від 26.04.2006 р. у справі № 2/53

за позовом:  Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "NEMIROFF" м.Немирів

до   Фермерського господарства "Ятрань"  м.Гайворон

про  стягнення  202 753 грн. 16 коп.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням  господарського суду Кіровоградської обл. від 26.04.2006 р. у справі № 2/53 (суддя  Деревінська Л.В.) відмовлено у позові дочірньому підприємству “Українська горілчана компанія "NEMIROFF" у стягненні  з фермерського господарства “Ятрань” 202 753 грн. 16 коп. збитків в зв’язку з втратою вантажу при виконанні зобов’язань по транспортно-експедиційному обслуговуванню, згідно договору-доручення від 15.11.2005 р.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської обл. від 26.04.06 р. по справі № 2/53 і стягнути з відповідача 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскаржуючи рішення господарського суду скаржник вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з грубим порушенням матеріального та процесуального права, що суд неповно з’ясував обставини, що мають істотне значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що в задоволенні апеляційної скарги позивача слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 наказу Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р. “Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, зареєстрованого міністерством юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, сировина, матеріали, ...товари... відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Дія вказаного наказу поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності. /п.1/

Довіреність є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника )підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Таким чином без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ –товарно-транспортну накладну.

Товарно-транспортні накладні містять відомості про прийняття вантажу відповідальною особою із зазначенням документа на підставі якого вказана особа уповноважена на такі дії. Цим документом  зазначено саме довіреність № 1 від 05.01.2005 р.

У додаткових поясненнях  представник позивача вказує, що ніякої безоплатної передачі товару не було, оскільки під безоплатною передачею слід  розуміти поставку товарів (робіт, послуг) набувачам благодійної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсацій їх вартості з боку таких отримувачів або інших осіб.

При виписуванні довіреності перелік  цінностей, які належить отримати по ній наводиться обов’язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск цінностей.

При внутрішньо складському переміщенні вантажу ні перевізник, ні експедитор не знали і не могли б знати про кількість та найменування продукції, що надається Позивачем до перевезення, а Інструкція про порядок  реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей прямо забороняє видавати довіреності, які не заповнені, чи заповнені частково.

Розпорядженням заступника голови суду, голови судової палати Неклеси М.П.  від 13.06.2006 р. № 172 змінено склад колегії суддів.

          Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу,  перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не   підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Між фермерським господарством “Ятрань”(Експедитор) та Дочірнім підприємством “ Українська горілчана компанія "NEMIROFF" (Замовник) укладено договір доручення № 4експ/2005 на транспортно-експедиційне обслуговування.

          Згідно з п.3.1.1 вказаного договору експедитор прийняв на себе зобов’язання представляти інтереси замовника у взаємовідносинах з перевізниками під час перевезень і транспортно-експедиційного обслуговування вантажів замовника і, відповідно до п.3.1.2,  організовувати перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом на території України та за її межами відповідно до замовлень замовника.

          Пунктом 3.1.6 передбачено, що в обов’язки експедитора входить підписання договорів та домовленостей з транспортними та іншими організаціями для виконання обов’язків по даному договору.

          Відповідно до пункту 6.1.1 договору, замовник зобов’язався надавати експедитору замовлення на виконання перевезень не пізніше, ніж за 3 доби до дати завантаження.

          Позивач в позовній заяві вказує, що, на виконання умов п.6.1.1 та п.6.1.2 договору в режимі факсимільного зв’язку, надіслав відповідачу заявку № 15/12.05-05в на перевезення лікеро-горілчаної продукції за маршрутом ДП “УГК “"NEMIROFF"(Вінницька обл., м.Немірів) до Одеської філії ДП “УГК "NEMIROFF" (м.Одеса, вул. Просьолочна, 10).

          Позивач також зазначає в позовній заяві, що 15.12.05 р. відповідач надав йому для перевезення вантажу (лікеро-горілчаної продукції): автомобіль КАМАЗ ВН 1387 АС, причеп ВМ 2828 ХХ, під керуванням водія Луценко А.П.

          Відповідач стверджує, що оскільки позивач порушив умови п.6.1.1 договору, тобто зробив замовлення на виконання перевезень не за три доби до дати завантаження, а приблизно за чотири години, то фермерське господарство “Ятрань” не могло виконати заявку позивача на виконання перевезень і пропонувало приватному підприємцю Бондаренко Г.В. виконати транспортні послуги для позивача.

          Ч.5 ст. 208 Господарського кодексу України передбачено, що про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

          У Статуті автомобільного транспорту УРСР (редакція від 02.07.1981 р.) в розділі Організація перевезень вантажів в п.50 встановлено, що при прийманні вантажу до перевезення шофер-експедитор автотранспортного підприємства або організації пред’являє вантажовідправнику службове посвідчення і путьовий лист, завірений печаткою автотранспортного підприємства або організації.

          У п.51 Статуту зазначено, що приймання вантажів до перевезення від вантажовідправника засвідчується підписом водія-експедитора в усіх примірниках товарно-транспортного документу.

          В матеріалах справи відсутній путьовий лист, а тому невідомо хто взагалі здійснював перевезення вантажу та транспортно-експедиційне обслуговування позивача. Не відомо чи був у Луценко А.П. взагалі путьовий лист та службове посвідчення, ким видавалися, про це також не вказано  в позовній заяві і товарно-транспортних накладних.

          Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які воно посилається як  на підставу своїх вимог і заперечень.

          Докази подаються сторонами.

          Також в товарно-транспортних накладних, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 22, 24) не вказано, що водій Луценко А.П. виконував функції експедитора і мав відповідні  повноваження на отримання вантажу від позивача.

          З викладеного можна зробити висновок, що позивач не довів, що саме з вини відповідача йому заподіяно збитків в сумі 202 753 грн. 16 коп., а тому у позові позивачу слід відмовити.

          Слід відмовити скаржнику також у стягненні 236 грн. сплачених ним за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в тому числі 118 грн. сплачених при  поданні апеляційної скарги, так як  при поданні позову, згідно ст. 47-1 ГПК України, позивач зобов’язаний був сплатити 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Що стосується 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених при поданні апеляційної скарги, які позивач сплатив помилкове, то він не позбавлений права звернутися з вимогами до ДП “Судовий інформаційний центр” про повернення сплаченої суми.

          На підставі викладеного, доводи скаржника, вказані в апеляційній скарзі, не є підставою для задоволення апеляційної скарги.

          Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -                    

                                                  П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "NEMIROFF" м.Немирів залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської  обл. від 26.04.2006 р. у справі № 2/53 залишити без змін.

Головуючий                                                                                 Л.О.Лотоцька

Судді:                                                                                          Р.М.Бахмат

                                                                                                    О.С.Євстигнєєв

    З оригіналом згідно:

    Пом. судді                                    І.Г.Логвиненко

    22.06.06 р