ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого: Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Житкова В.В., Маринченка В.Л.,
Мушинського М.М., Самсіна І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження скаргу ОСОБА_1 про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про протиправність зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України та зобов'язання відновити страховий стаж,
в с т а н о в и л а :
У червні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва щодо зняття його 8 травня 2002 року з обліку в органах Пенсійного фонду України та зобов'язання відповідача відновити страховий стаж позивача в органах Пенсійного фонду України з 8 травня 2002 року по 5 листопада 2004 року шляхом внесення відповідних даних в систему персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду України та в особову справу ОСОБА_1
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що зняття його з обліку відповідачем було здійснено без заяви позивача, з порушенням вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 року №16-6 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2001 року за № 998/6189.
У ході розгляду скарги позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з відповідача у складі витрат, пов'язаних з розглядом справи, 300 грн. за надану юридичну допомогу.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що у разі зміни місця проживання підприємця він зобов'язаний у 15-денний термін провести розрахунки з органом Пенсійного фонду за попереднім місцем реєстрації та знятися з обліку, а оскільки позивач для зняття з обліку протягом встановленого строку не з'явився, управління провело зняття з обліку на підставі інформаційного повідомлення органу державної реєстрації.
Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 9 вересня 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м.Києва від 11 листопада 2005 року, у позові відмовлено з мотивів правомірності дій відповідача.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2006 року зазначені судові рішення залишені без змін.
У скарзі ОСОБА_1 до Верховного Суду України поставлено питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування вищенаведених судових рішень і прийняття нового рішення по суті справи. В обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення норм матеріального та процесуального права, неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права та наведено ухвалу касаційного суду, в якій по-іншому застосована одна і та ж норма права.
Скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення у справі мають бути скасовані з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.
Вищий адміністративний суд України, залишаючи касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення - без змін, виходив з того, що висновок судів про правомірність дій відповідача відповідає вимогам чинного законодавства.
Разом з тим, з обґрунтованістю такого висновку погодитися не можна.
Зняття відповідачем Приватного підприємця ОСОБА_1 з обліку платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на підставі інформаційного повідомлення органу державної реєстрації, без заяви самого платника збору, суперечило вимогам чинних нормативно-правових актів.
Так, зокрема, відповідно до п.4.2.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 року №16-6 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2001 року за № 998/6189, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, зняття з обліку за попереднім місцем реєстрації платника збору при перереєстрації в зв'язку зі зміною місцезнаходження, здійснюється на підставі заяви платника.
Та обставина, що на позивача постановою начальника Управління ПФУ в Святошинському районі м.Києва (за новим місцем проживання та державної реєстрації) було накладено штраф на підставі ст.165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за ухилення від реєстрації в органах Пенсійного фонду України і ця постанова не була скасована районним судом, в якому її було оскаржено з пропуском строку, не поновленого судом, не свідчить про правомірність дій відповідача у справі, який зняв платника з обліку без його заяви.
Судами не спростовані доводи позивача про те, що після зняття його з обліку платника збору і до постановки у 2004 році він залишався платником єдиного податку.
Відповідно до п.2 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку, зокрема до Пенсійного фонду України - 42 відсотки.
Враховуючи те, що позивачем у цій адміністративній справі є громадянин, його права, у разі встановлення судом факту порушення їх суб'єктом владних повноважень, підлягають захисту незалежно від обраного способу захисту і наданих ним доказів. Обов'язок доводити обґрунтованість зняття позивача з обліку платника збору згідно з Кодексом адміністративного судочинства лежить на відповідачеві за адміністративним позовом, коли він не визнає позов.
Суду при новому розгляді справи слід, зокрема, виконати вимоги ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевірити доводи позивача про сплату єдиного податку протягом часу, не зарахованого до страхового стажу, з'ясувати наявність чи відсутність причинного зв'язку між зняттям позивача з обліку та не зарахуванням певного періоду до страхового стажу.
Керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати
п о с т а н о в и л а :
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2006 року, ухвалу апеляційного суду м.Києва від 11 листопада 2005 року та постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 9 вересня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді М.Б. Гусак
В.В. Житков
В.Л. Маринченко
М.М. Мушинський
І.Л. Самсін