Справа №  2а-4161/11

П О С Т А Н О В А  

 10 листопада 2011 року суддя Ленінського районного суду м. Севастополя Лушніков В.Ф., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Севастополя  про здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії, як дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

"16" серпня 2011 р.  року позивач звернувся до суду з позовом до УПФ України в Ленінському районі м. Севастополя, зазначає, що має статус дитини війни, але відповідач незаконно у порушення статті 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” сплачує доплату  замість 30 % - 10 % мінімальної пенсії за віком, тому вимагає зобов’язати його провести перерахунок та виплатити йому підвищення до пенсії на 30% від мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат за період з 01 січня 2011 року включно та стягнути судові витрати.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що після визнання неконституційними змін до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” новий закон не прийнятий, а є діючою постанова КМУ № 530 від 28.05.2008 року, де визначений розмір допомоги дітям війни.  Крім того, заперечує проти застосування до спірних правовідносин ст. 28  Закону України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“.

Суд  вирішує  справу  відповідно  до вимог ст. 183-2  КАС України.   

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення та копії паспорту, позивач є громадянином України, якому до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, отже відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни і в силу ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання державної соціальної підтримки –підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. З матеріалів справи вбачається, УПФ України в Ленінському районі м. Севастополя сплачує щомісячно позивачу, як дитині війни, підвищення до пенсії, починаючи з 22 травня 2008 року згідно до постанови КМУ від 28.05. 2008 року № 530 в розмірі  10 % від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Рішенням КС України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II ЗУ від 28.12.2007 р. N 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Отже після набрання законної сили рішення КСУ від 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, яка передбачає доплату  30 % мінімальної пенсії за віком, яка у 2010 та по 19 червня 2011 року  не була обмежена у дії.  

Постанова КМУ від 28.05.2008 року №530 є підзаконним нормативним актом і не повинна була застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, який має вищу юридичну силу та відповідно до ст. 9 КАС України судом застосовуються до спірних правовідносин саме Закон України "Про соціальний захист дітей війни".

При  розрахунку розміру підвищення до пенсії слід виходити з розміру мінімальної пенсії за віком яка визначається відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування “ і встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, визначеного Законом., так як це питання не було врегульоване, але держава гарантує права громадян на соціальний захист згідно ст.ст.22,46 Конституції України.   

Відповідно до  ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.   

Суд вважає, що вимоги позивача та стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеному позивачем розміру не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, які надані такі повноваження.     

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.   

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.02 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.   Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати;   забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.   Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.02 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.   

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України, а в даному випадку на УПФ України в Ленінському районі м. Севастополя.

У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, відповідач повинен був довести правомірність своїх дій, проте ним не було надано будь-яких доказів щодо правомірності нарахування підвищення в розмірі 10% замість 30% мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи викладене вище, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що нараховуючи позивачу надбавку як дитині війни відповідач застосовував правовий акт, який не повинен застосовуватись до спірних правовідносин. Тому, керуючись ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав позивача, слід  визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, передбаченому Постановою КМУ від 28.05.2008 року №530, меншому ніж 30 % мінімальної пенсії за віком, і зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України “Про  соціальний захист дітей війни“ у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, для визначення якої підлягає застосуванню ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування “. Оскільки застосування відповідачем Постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 для нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії є протиправним доки діє ст. 6 ЗУ “Про  соціальний захист дітей війни“, суд вважає можливим зобов’язати відповідача  проводити нарахування та виплати позивачу до закінчення права на отримання такої допомоги чи до внесення змін до ст.. 6 ЗУ “Про  соціальний захист дітей війни“.

Відповідно п.4 розділу VII прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2011р.” від 14.06.2011р. №3491-VI, якій набрав чинності 19.06.2011р., встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

З огляду на викладене, підстав для задоволення вимог позову про нарахування та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України “Про  соціальний захист дітей війни“  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період, починаючи з 23.07.2011 р. у суду не має.

Згідно ч.1 ст. 256 КАС України постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, підлягають негайному виконанню.   

На підставі ст.ст. 19, 22 ч.2, 3, 55, 124, 152 Конституції України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007,  від 22.05.2008 р. № 10-рп2008, п. 4 прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»» № 3491-VI, Постанови КМУ № 745 “Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету” від 06.07.2011 р., керуючись ст.ст. 8-11, 71, 94, 183-2, 254, 256  Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов’язати УПФ України в Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України “ Про  соціальний захист дітей війни “ у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, для визначення якої підлягає застосуванню ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 16 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року з врахуванням раніше здійснених платежів.

Постанова в цій частині підлягає негайному виконанню.

У задоволенні іншої частини  позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.   

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.   

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Севастополя  протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Суддя –