Справа №  2-339/11

       РІШЕННЯ

        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     (вступна та резолютивна частини )

16.03.2012  року  Заставнівський районний суд Чернівецької області  у складі:

головуючого –судді Пухарєвої О.В.,

при секретарі –Климус Г.В.,

з участю

позивача ОСОБА_1,

представників позивачів –ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачів –ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника відповідачів –ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, також ОСОБА_8, до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В :

При ухвалені рішення, враховуючи, що його виготовлення  у повному обсязі може зайняти тривалий час,   суд вважає за  необхідне у  відповідності до вимог ч.3 ст.209 ЦПК України відкласти складення повного рішення суду  на п’ять днів з дня закінчення розгляду справи,  проголосивши  вступну і резолютивну частину рішення. З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитися 21.03.2012 року в канцелярії Заставнівського районного суду Чернівецької області.

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, також ОСОБА_8, до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_3  на користь ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 у відшкодування матеріальних збитків 60627, 34 грн.( шістдесят тисяч  шістсот двадцять сім гривень 34 коп.), у відшкодування моральної шкоди 4000 грн. (чотири тисячі гривень), а також судовий збір в розмірі 917,91 грн. (дев’ятсот сімнадцять гривень 91 коп.) та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. (сто двадцять гривень).

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_3  на користь ОСОБА_8 у відшкодування матеріальних збитків 30313,67 грн. (тридцять тисяч триста тринадцять гривень 67 коп.), у відшкодування моральної шкоди 2000 грн.(дві тисячі гривень).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо  апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя                                                                                                        О. Пухарєва

          Справа №2-339/2011 р.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16 березня 2012 року  Заставнівський районний суд Чернівецької області  у складі:

головуючого –судді Пухарєвої О.В.,

при секретарі –Климус Г.В.,

з участю

позивача ОСОБА_1,

представників позивачів –ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачів –ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника відповідачів –ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, також ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної  внаслідок пожежі в квартирі.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1,  що підтверджується свідоцтвом про право власності САА876961 від 09.02.2004 року. З березня 2011 року в квартирі позивачів сталася пожежа з вини відповідачів, що підтверджується копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.03.2011 року, копіями акту про пожежу і додатку до акту про пожежу від 03.03.2011 року, повідомленням МНС від 14.03.2011 року. Причиною пожежі стала експлуатація пральної машини та коротке замикання в ній.

Позивачі зазначають,  що пожежею їм заподіяні матеріальні збитки у розмірі 90941 гривень, що складаються з вартості ремонтно-відновлювальних робіт,  які просили стягнути солідарно з відповідачів: на користь ОСОБА_1 в її інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 - 60627,34 грн.,  на користь ОСОБА_8 – 30313 грн. та моральна шкода у розмірі по 5 000 грн. кожному позивачу. Сума моральної шкоди позивачами обґрунтовується тим, що дана квартира  є єдиним помешканням позивачів. Після тривалого перебування за межами України вони не мають  куди повернутися, змушені капітально ремонтувати квартиру, оскільки вона взагалі не придатна  для проживання,  зазнають побутових незручностей, оскільки на час ремонту вимушені оселятися у знайомих або родичів, завдаючи їм додаткового клопоту,  зазнають моральних переживань через те, що внаслідок пожежі в їхній квартирі у них погіршилися стосунки з сусідами по будинку із суміжних квартир.

В судовому засіданні представники позивачів позовні вимоги  підтримали в повному обсязі, обґрунтувавши їх вищенаведеним. Просили стягнути матеріальну та моральну шкоду на користь позивачів з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно, оскільки вони на час виникнення пожежі проживали спільно із своїми дітьми в орендованій квартирі.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги заперечував в повному обсязі, надав суду письмове заперечення, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність існування договірних відносин оренди квартири між позивачами та відповідачами, безпідставність звернення з позовом до ОСОБА_5 через відсутність доказів оренди  спірної квартири останньою. Заперечував проти твердження позивачів, що причиною пожежі стала експлуатація пральної машини та коротке замикання її електромережі, оскільки в додатках до позову відсутні докази того, що відповідачі мають будь-яке відношення до пральної машини та її експлуатації. Зазначив, що проведеним розслідуванням причиною пожежі встановлено недолік виробництва, а не порушення  пожежної безпеки при неправильній експлуатації пральної машини.

Вислухавши  пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд  вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими,  що підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено,  що позивачі є власниками на праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 09.02.2004 року, яке зареєстроване департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради 03.03.2004 року за №40956 (а.с.  6-7). Позивачі в зазначеній квартирі постійно не проживають. Починаючи з лютого 2007 року  і до початку березня 2011 року в квартирі проживали відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з своїми дітьми, яким було передано  дане приміщення в користування згідно договорів оренди житлового приміщення №1а від 14.02.2007 року, укладених  між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т.1.а.с.103-104), між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (т.2 а.с.6-8). Зазначені договори укладалися на період з 20.02.2007 року по 19.02.2010 року, проте за усною домовленістю між сторонами відповідачі продовжували проживати у вказаній квартирі після 19.02.2010 року по 03.03.2011 року.

Вищенаведені обставини підтверджуються поясненнями допитаної в судовому засіданні як свідка позивача ОСОБА_1, який показала, що як власник квартири уклала в лютому 2007 року договір оренди житлового приміщення з  ОСОБА_4 з орендною платою 400 доларів США. В лютому 2010 року строк дії договору закінчився, в березні наймачі мали виселитися з квартири, проте в телефонній розмові продовжили договір оренди за взаємною згодою. Вона залишала в своїй квартирі електричні прилади, в тому числі пральну машину, проте орендарі користувалися своєю пральною машиною, яка згоріла під час пожежі, а її пральна машина залишилася не пошкодженою.

З показань відповідача ОСОБА_4, допитаної в якості свідка, встановлено, що між нею та ОСОБА_1 в лютому 2007 року укладено договір оренди квартири АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі вона проживала із своїм сином та дочкою ОСОБА_5 Сама ОСОБА_5, яка приходиться їй родичкою часто ночувала в даній квартирі, проте спільного господарства вони не вели. Дія договору оренди квартири закінчилася в лютому 2010 року, проте вона продовжувала проживати в даній квартирі за усною домовленістю  ОСОБА_1 та продовжувала вносити орендну плату. В ніч з 03.03.2011 року в квартирі знаходилися її чоловік, син, ОСОБА_5 з своєю дочкою. ОСОБА_4 підтвердила, що в квартирі на кухні була встановлена пральна машина фірми «Електролюкс», яка належала їй особисто, була придатна до використання і яку вона використовувала за призначенням.

З показань відповідача ОСОБА_5, допитаної в якості свідка, встановлено, що вона є громадянкою Казахстану, на території України проживає за тимчасовою посвідкою на проживання, до серпня 2011 року була зареєстрована в АДРЕСА_2. В АДРЕСА_1 проживає її дочка разом із ОСОБА_4, а вона періодично приїжджає до своєї родички ОСОБА_4, де перебуває  не тривалий час. До пральної машини, встановленої на кухні не має ніякого відношення і нею не користується, оскільки машина належить ОСОБА_4, яка її використовує. Підтвердила, що 03.03.2011 року перебувала в квартирі №1 під час виникнення пожежі.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які проживають в сусідній квартирі,  в судовому засіданні підтвердили, що в квартирі АДРЕСА_1 останні роки   проживали відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зі своїми дітьми.

03 березня 2011 року в квартирі ОСОБА_1,. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сталася пожежа, що підтверджується показання вищезазначених свідків, а також копіями матеріалів справи №8 про пожежу, яка мала місце в кухні АДРЕСА_1, оригінали якої були досліджені в судовому засіданні (т.1 а.с.136-287).

Встановлено, що під час  пожежі  було  пошкоджено внутрішнє оздоблення зазначеної  квартири, внаслідок чого вона стала фактично  непридатна   для   житла. Для відновлення  квартири в попередай стан необхідно робити ремонт приміщень. Необхідний обсяг ремонтно-відновлювальних робіт та їх вартість   визначено висновком №265 експертно-будівельного дослідження від 17.03.2011 року, згідно якого загальна  вартість ремонтно-відновлювальних робіт для усунення пошкоджень, які виникли внаслідок пожежі становить 90 941 грн.(т.1 а.с.8-50).

Стаття 41 Конституції України встановлює, що використання права власності не може завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян.

Відповідно до ч.2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які б могли порушувати права інших осіб.

За змістом ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та  не може використовувати право власності  на  шкоду правам,  свободам  та  гідності  громадян,  інтересам суспільства. Власність зобов’язує.

Згідно акту про пожежу від 03.03.2011 року (т.1 а.с. 47-48),  а також постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.04.2011 року, встановлено, що  причиною пожежі в квартирі АДРЕСА_1 зазначено недолік конструкції виробництва, коротке замикання електромережі пральної машини. Зазначене також підтверджується висновком повторного пожежно-технічного дослідження по факту пожежі від 27.04.20011 року,  яким встановлено, що розташування пральної машини в осередку пожежі та ступінь її пошкодження внаслідок пожежі вказує на те, що вона причетна до виникнення пожежі і виникла дана пожежа внаслідок короткого замкнення в електромережі пральної машини (т. 1 а.с. 271-277).

Даний висновок підтвердив в судовому засіданні начальник дослідно-випробувальної лабораторії УМНС України в Чернівецькій області Томюк М.О., який пояснив суду, що кожна пральна машина має свою електромережу, яка складається з шнура живлення, датчиків, блоку управління. На момент виникнення пожежі в даній квартирі пральна машина не працювала, проте не була відключена від електромережі, що не є порушенням правил пожежної безпеки, оскільки пральна машина не відноситься до електроприладів та телерадіоапаратури, яку слід вимикати з мережі живлення. Мешканці квартири знаходилися в квартирі, а вимикати вищеперелічені прилади слід коли покидається приміщення квартири. В результаті проведеного ним пожежно –технічного дослідження зроблено висновок, що джерелом запалювання в даному випадку були теплові прояви електричної енергії внаслідок короткого замкнення електромережі пральної машини. Визначити який саме  недолік конструкції виробництва пральної машинки призвів до її запалювання визначити не може, оскільки пральна машина не досліджувалася та її експертиза не проводилася.

В судовому засіданні встановлено, що власником пральної машинки, яка стала джерелом пожежі є ОСОБА_4, яка будучи допитаною в судовому засіданні як свідок підтвердила належність їй пральної машини фірми «Електролюкс», яка була встановлена в квартирі позивачів і використовувалася за призначенням.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, ОСОБА_4 як власник пральної машини, на час виникнення пожежі, зобов’язана була володіти власністю, не порушуючи прав інших осіб.

При вирішенні даного спору суд приймає до уваги положення закону (ЦК України) про те,  що деліктні зобов'язання ґрунтуються на принципі генерального делікту,  відповідно до якого, кожному заборонено заподіювати шкоду майну або особі і жодне заподіяння шкоди іншому є протиправним,  якщо особа на це не уповноважена.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч.1  ст.  1166 ЦК України майнова шкода,  заподіяна неправомірними рішеннями,  діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода,  заподіяна майну фізичної або юридичної особи,  відшкодовується в повному обсязі особою,  яка її завдала.

У цивільному законодавстві діє принцип „презумпції вини особи,  яка заподіяла шкоду",  що безпосередньо зазначено у ч.2  ст.  1166 Цивільного кодексу України,  яка проголошує,  що особа,  яка завдала шкоду,  звільняється від її відшкодування,  якщо вона доведе,  що шкоду завдано не з її вини.

Тобто тягар доказування відсутності вини лежить на особі,  яка завдала шкоду.

Згідно із ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи позовні вимоги, не погоджуючись з причиною пожежі, яка зазначена пожежною службою, відповідачі, у порушення ст. 10 ЦПК України, не довели ті обставини, на які вони посилаються, тоді як позивачі надали докази, які були досліджені в судовому засіданні, і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.  

Дослідивши наявні по справі докази,  надані сторонами на засадах змагальності,  суд дійшов до висновку,  що права позивачів порушені і потребують захисту. Вина в заподіянні шкоди має форму необережності,  що передбачено ч.1  ст.  614 ЦК України. При цьому об'єм відшкодування шкоди не залежить від форми вини.

Суд вважає,  що вимоги щодо відшкодування матеріальних збитків підлягають задоволенню у розмірі 90 941 грн. (по 30 313,67 грн. кожному позивачу),  що становить вартість ремонтно-відновлювальних робіт для усунення пошкоджень, які виникли внаслідок пожежі.

Моральна шкода,  завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю,  відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності її вини,  крім випадків,  встановлених частиною другою статті 1167 ЦК України.

Суд вважає, що також підлягає стягненню завдана позивачам моральна шкода, визначаючи розмір якої суд враховує роз’яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, й виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер та тривалість страждань, завданих позивачам внаслідок пожежі, істотність вимушених змін у їх життєвих  стосунках і наслідків, що наступили, вважає за необхідне відшкодувати завдану моральну шкоду в розмірі по 2 000 грн. кожному позивачу.

Відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок  або  солідарна  вимога  виникають  у випадках,  встановлених  договором  або  законом,  зокрема  у разі неподільності предмета зобов'язання.

Дослідивши обставини завдання шкоди, суд вважає, що  відсутні підстави для солідарної відповідальності за завдану шкоду  ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5, оскільки в судовому засіданні не доведено, що остання  є співвласником пральної машини, яка стала причиною виникнення пожару та завдання шкоди позивачам.  

Отже, зазначений розмір заподіяної матеріальної та моральної шкоди підлягає стягненню з  ОСОБА_4 - власника майна, що стало джерелом пожежі, внаслідок якої виникла зазначена шкода і яким остання зобв’язана була володіти, не порушуючи прав позивачів.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідачів на недоведеність законності проживання відповідачів в орендованій квартирі АДРЕСА_1, як підставу відмови в задоволенні позову, оскільки  предметом даного спору є деліктні відносини між сторонами, а не правовідносини, пов’язані з укладанням договору оренди житла.  

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з вимог ст. 88 ЦПК України й наявності доказів документального підтвердження їх сплати. В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують сплату витрат  за проведення експертно-будівельно-технічного дослідження, а тому підстави для стягнення таких витрат відсутні.

На підставі ст.ст.22,23, 541, 1166, 1167 ЦК України , керуючись ст.ст. 60, 88, 209, 213 - 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, також ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_3  на користь ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 у відшкодування матеріальних збитків 60627, 34 грн. (шістдесят тисяч  шістсот двадцять сім гривень 34 коп.), у відшкодування моральної шкоди 4000 грн. (чотири тисячі гривень), а також судовий збір в розмірі 917,91 грн. (дев’ятсот сімнадцять гривень 91 коп.) та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. (сто двадцять гривень).

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_3  на користь ОСОБА_8 у відшкодування матеріальних збитків 30313,67 грн. (тридцять тисяч триста тринадцять гривень 67 коп.), у відшкодування моральної шкоди 2000 грн.(дві тисячі гривень).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо  апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя:                                                                              О.  В.  Пухарєва