Справа № 11-109/12Головуючий у 1-й інстанції Щербата Г.Р.
Категорія - ч.1 ст.115 КК України Доповідач - Подковський О.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Подковського О.А.
Суддів - Римар Т. М., Лекан І. Є.,
з участю прокурора —Гарматюка Р.Є.
засудженого –ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Збаразького районного суду від 22 березня 2011 року, яким засуджено:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Дзвиняча Збаразького району Тернопільської обл., гр. України, з середньою освітою, вдівця, має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, прож. в АДРЕСА_1., несудимого,
за ч. 1 ст. 115 КК України на сім років позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 20 липня 2011 року апеляційна скарга засудженого ОСОБА_2 задоволена частково. Вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 22 березня 2011 року щодо ОСОБА_2 змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_2 з ч.1 ст.115 на ч.2 ст.121 КК України і призначено йому покарання 7 років позбавлення волі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 лютого 2012 року касаційна скарга прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задоволена, а ухвала апеляційного суду Тернопільської області від 20 липня 2011 року щодо ОСОБА_2 скасована, а справа направлена на новий апеляційний розгляд.
Згідно вироку суду 09 вересня 2011 р. біля 21 год. між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які перебували в стані алкогольного сп’яніння, на вул. Центральній с. Великий Кунинець Збаразького району виникла сімейна сварка, під час якої засуджений ОСОБА_2 наніс потерпілій ОСОБА_3 удар кулаком правої руки в обличчя та для подолання її можливого опору штовхнув руками у груди, від чого вона впала на землю.
Продовжуючи злочинну діяльність, з метою протиправного позбавлення життя дружини, засуджений ОСОБА_2, будучи роздратованим, наніс потерпілій, яка лежала на землі, декілька ударів кулаками і ногами в різні ділянки голови, тулуба, рук, та, здійснюючи механічну асфіксію, стиснув пальцями рук органи шиї, усвідомлюючи, що в результаті таких дій потерпіла отримає ушкодження, не сумісні з життям. Після цього з місця події втік.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, пом’якшивши призначене йому покарання, оскільки наміру вбивати дружину не мав. На утриманні в нього залишились перестаріла матір та неповнолітній син.
Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без змін, засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію і просить залишити йому покарання призначене судом, оскільки наміру вбивати потерпілу не мав, ознайомившись з матеріалами кримінальної справи та доводами апеляції, колегія суддів вважає, що вирок слід залишити без змін з наступних міркувань.
Висновок суду про винність ОСОБА_2 у скоєнні умисного вбивства ОСОБА_3, при обставинах указаних у вироку, ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах.
Так, у судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину визнав повністю і пояснив, що одружився із потерпілою у 1990 році і спільно вони виховували троє дітей. З 2007 року між ними часто виникали сімейні сварки та бійки з приводу відсутності грошей, роботи та зловживання дружиною алкогольних напоїв. 09 вересня 2010 року у першій половині дня, обоє вживали спиртні напої, після чого, приблизно о 19 год. дружина вийшла з хати. Через деякий час засуджений пішов за нею і на вулиці біля кормоцеху тваринницької ферми між ними виникла сварка, ініціатором якої була ОСОБА_3 Потерпіла вимагала, щоб він шукав їх корову. Будучи роздратованим та під впливом вжитого спиртного, засуджений у відповідь також кричав до дружини і наніс їй удар кулаком правої руки в обличчя та штовхнув руками у груди, від чого вона впала на землю. Далі, потерпілій, яка лежала на землі, наніс декілька ударів кулаками і ногами в різні ділянки голови, тулуба, рук, незважаючи на крики і прохання припинити бити її. Після того, як ОСОБА_3, перестала кричати і лежала на землі не рухаючись, він підійшов до неї і стиснув пальцями рук органи її шиї. Оскільки вона на його дії не реагувала, продовжуючи нерухомо лежати, засуджений, залишив її і пішов до будинку. Через деякий час син ОСОБА_4 повідомив, що мамі погано і він пішов до місця, де знаходилась дружина, а сина послав по медпрацівника, яка оглянувши потерпілу повідомила, що вона мертва.
Вказані показання об’єктивно підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтвердили, що саме засуджений, а ніхто інший убив ОСОБА_3
З цим погодився в апеляційній інстанції ОСОБА_2, який заперечив лише кваліфікацію його дій за ч.1 ст.115 КК України, заявивши, що вчинив злочин передбачений ч.2 ст.121 КК України.
Колегія вважає, що вказані твердження засудженого про те, що він не хотів вбивати свою дружину є такими, що дані з метою пом’якшення його відповідальності.
Так, згідно висновку судово-медичної експертизи № 636-588 від 08 жовтня 2010 року, внаслідок дій засудженого, потерпіла ОСОБА_3 отримала такі травматичні зміни:
- голови, у вигляді: закритої черепно-мозкової травми з крововиливами у речовину та під оболонки головного мозку; двох просторих крововиливів у м'які тканини голови; двох синців та садна чола; двох просторих синців обличчя з поверхневими тріщинами шкіри відповідно нижній повіці лівого ока; поширених крововиливів у білкові оболонки очей; синців обох вушних раковин з поверхневою тріщиною шкіри на лівій; поширених крововиливів у слизову оболонку щік та губ з сколами коронкових частин 3-х лівих зубів та двома ранами у їх проекції, з відривом ясен від ясеневого краю нижньої щелепи; садна носа, в відриву хрящової частини носа від його кісток; синця проекції правої гілки нижньої щепи;
- шиї, у вигляді: розриву зчленувань між великим лівим ріжком та тілом під'язикової кістки, між великим лівим ріжком та лівою пластиною щитоподібного хряща та між частинами останнього;
- грудей, у вигляді повних поперечних переломів трьох правих та одного лівого ребра, по одній анатомічній лінії, без ушкодження плеври;
- крововилив у жирову капсулу правої нирки;
- шиї, тулуба та кінцівок, у вигляді: двох синців та садна шкірних покривів правої та лівої бокових поверхонь шиї; масивних крововиливів у м'які тканини шиї та гортані; синця тильної поверхні правої кисті, синця зовнішньої поверхні правого променево-зап'ясткового суглобу, синця лівого надпліччя з поширенням на над- та підключичну ділянки, синця тильної поверхні лівої кисті, синця нижньої третини правої половини передньої черевної стінки, ділянки внутрішньо-шкірних крововиливів в проекції внутрішнього краю лівої лопатки.
Крім того, при розтині трупа виявлено загальні ознаки механічної асфіксії, у вигляді точкових та крупно-плямистих крововиливів в сполучні оболонки повік обох очей, крововиливів під вісцеральну плевру, емфіземи легень.
Зазначені ушкодження, виходячи з їх морфологічних властивостей (рани локалізовані у слизовій оболонці губ, закриті переломи ребер, розриви шкіри, слизових оболонок, садна, синці), нанесені тупими предметами. Локалізація ушкоджень, форма та розміри саден, синців, види та характер: переломів ребер (місцеві); черепно-мозкової травми (просторі насичені, по різних поверхнях, крововиливи у м'які тканини голови, поширені крововиливи у м'яку мозкову оболонку правої та лівої півкуль головного мозку); вказують на багаторазову дію тупих предметів з обмеженими травмуючими поверхнями, без відображення їх індивідуальних властивостей, що характерно для побиття, наприклад, нанесення чисельних ударів у зазначені ділянки (в більшій мірі по голові) руками, ногами, ліктем, коліном тощо.
Виявлені при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_3 загально-асфіктичні ознаки, з врахуванням винайдених видових ознак - овальних невеликих розмірів синців, півмісяцевого садна, вогнищевих крововиливів у м'які тканини шиї у їх проекції, морфологічні властивості ушкоджень під'язикової кістки та хрящів гортані, наявність поверхневих ран відповідно розташуванню зубів на лівій боковій поверхні язика - дозволяють дійти висновку, що в один з моментів побиття потерпілої мала місце механічна асфіксія від стиснення органів шиї пальцями рук.
Крім вищевказаних травматичних змін, які утворились незадовго до настання смерті потерпілої, при розтині її трупа встановлені чисельні синці м'яких тканин нижніх кінцівок (сивець передньої поверхні середньої третини правого стегна, синець передньої поверхні, на межі середньої та нижньої третин, правого стегна, вісім синців передньої поверхні правої гомілки, три синці середньої третини передньої поверхні лівого стегна, дванадцять синців передньої поверхні лівої гомілки).
Травматичні зміни ділянки голови (садна, синці, крововиливи, тріщини шкіри, розриви слизових оболонок) є слідами неодноразового прикладання сили, що обумовила черепно-мозкову травму (крововиливи у речовину та під оболонки головного мозку), тому вони за цих умов не можуть розглядатися окремо. Кожний удар в ділянку голови, незалежно від того, чим він наносився (рукою, ногою чи іншим тупим предметом), посилював дію попереднього, призводив до настання чи відновлення внутрішньочерепної кровотечі, травматизації головного мозку та його оболонок і створював реальну небезпеку для життя, тому, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, вказані вище ушкодження ділянки голови, стосовно живих осіб, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Розрив зчленувань між великим лівим ріжком та тілом під'язикової кістки і великим ріжком та лівою пластиною щитоподібного хряща та між пластинами останнього, при відсутності загрозливих для життя явищ, за ознакою тривалого розладу здоров'я, стосовно живих осіб, кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Переломи ребер, за ознакою тривалого розладу здоров'я, стосовно живих осіб, кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Інші ушкодження (тулуба, кінцівок), за ознакою короткочасного розладу здоров'я, стосовно живих осіб, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Під час нанесення тілесних ушкоджень потерпіла захищалась, закриваючись від ударів руками, що підтверджується наявністю властивих для самозахисту ушкоджень в ділянках обох кистей рук, тобто потерпіла в цей проміжок часу могла виконувати і виконувала активні самостійні дії у обсязі що дозволяли її стан та обставини.
Однак після спричинення такої черепно-мозкової травми (просторі крововиливи під оболонки головного мозку та у його речовину), зазвичай настає втрата свідомості, що виключає можливість здійснення потерпілою цілеспрямованих активних дій.
Розташування ушкоджень на передньо-бокових поверхнях тіла вказують, що при нанесенні потерпілій ударів, вона була повернута до нападника (нападників) передньою поверхнею тіла.
Утворення виявлених на трупі ОСОБА_3 тілесних ушкоджень при обставинах вказаних ОСОБА_2, в цілому, стосовно їх локалізації та механізму спричинення у вказаних частинах тіла, не виключається. Слід лише відмітити, що загалом, кількість ушкоджень значно переважає вказану підозрюваним кількість травматичних впливів на тіло потерпілої.
Морфологія, локалізація та різноманітний характер тілесних ушкоджень виявлених на трупі потерпілої, вищевикладений механізм їх заподіяння, безперечно виключають можливість утворення всього комплексу травматичних змін при «падінні з висоти власного зросту».
Виявлені на трупі ОСОБА_3 тілесні ушкодження (чисельні синці, садна, тріщини на обличчі, крововиливи та розтріскування слизової оболонки губ, масивні крововиливи у м'які тканини голови, двобічні переломи ребер, масивні крововиливи у м’які тканини шиї, переломи під'язикової кістки та щитоподібного хряща), є наслідками неодноразових механічних впливів, кожний з яких звичайно супроводжується відчуттям фізичного болю.
Знаходження гр-ки ОСОБА_3 в стані тяжкої алкогольної інтоксикації значно понизило у неї поріг больової чутливості, що зазвичай спостерігається при такому ступені алкогольного сп'яніння поряд з іншими розладами психіки та центральної нервової системи (порушення мови, зниження реакції на подразники, розлади м'язевої координації, зниження всіх видів чутливості тощо).
Таким чином, між спричиненням потерпілій черепно-мозкової травми та настанням її смерті існує прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Смерть з такого характеру черепно-мозковою травмою (просторі крововиливи під мозкові оболонки, наявність рідкої крові у шлуночках мозку), за відсутності ознак розвитку в місцях ушкоджень реактивних тканинних та клітинних змін (травматичний набряк, наявність лейкоцитарної інфільтрації тощо) та ознак тривалої агональної смерті настає у короткий проміжок часу, що може вимірюватись хвилинами.
Судово-медичних даних, щодо зміни початкової пози трупа ОСОБА_3 та місця настання смерті, при його експертизі, не виявлено.
Незадовго до настання ОСОБА_3 у значній кількості вживала алкогольні напої, що підтверджується наявністю запаху алкоголю від порожнин та внутрішніх органів, а також виявленням при судово-токсикологічному дослідженні у крові та сечі з її трупа етилового спирту, в кількості відповідно: 5,56 ‰ та 6,32 ‰ (проміллє). Така його кількість у крові, стосовно живих осіб, може відповідати стану важкого отруєння етиловим алкоголем.
(а.с. 200-202)
Із протоколів вбачається:
- огляду місця події, що було виявлено труп ОСОБА_3 із багаточисельними слідами насильницької смерті;
- відтворення обстановки і обставин події, що засуджений ОСОБА_2 розповів і показав на місці як саме він наносив удари потерпілій в різні частини тіла.
(а.с. 146-152, 14-18)
Вказаними доказами, в першу чергу висновком судово-медичної експертизи та протоколом відтворення спростовується твердження засудженого про кількість нанесених ударів з метою вбивства. Крім того, завдані ушкодження, в першу чергу від багаточисельних ударів в голову ногами, тобто в життєвоважливий орган, від нанесених ударів свідчать про те, що умисел засудженого був направлений саме на вбивство, а не на інший склад злочину. Про це також свідчить і те, що після нанесення багаточисельних ударів, засуджений ОСОБА_2, з тим щоб довести свій умисел на вбивство до кінця, здавив її шию руками.
Таким чином, колегія вважає, що суд першої інстанції вірно визнав ОСОБА_2 винним і засудив за ч. 1 ст. 115 КК України дійшовши такого висновку на підставі матеріалів справи, достатніх доказів, зібраних у встановленому законом порядку органом досудового слідства і досліджених у судовому засіданні. При кваліфікації дій судом враховано спосіб убивства (ОСОБА_2 наносив ряд ударів кулаками рук, ногами по голові, тулубу, здійснював механічну асфіксію органів шиї, під час нанесення тілесних ушкоджень потерпіла захищалася, закриваючись від ударів руками, що підтверджується наявністю властивих для самозахисту ушкоджень в ділянках обох кистей рук), характер і локалізацію поранень (удари наносив у життєво важливий орган —голову, душив за шию), а також дії ОСОБА_2 після вчинення злочину (після здавлення шиї переконався у тому, що потерпіла мертва, пішов з місця події).
Таким чином, ОСОБА_2 умисно вбив потерпілу. При цьому припинив свої дії лише після того, як вона перестала чинити опір та рухатись.
Тому підстав для перекваліфікації його дій на інші статті КК колегія не вбачає.
Міра покарання ОСОБА_2 призначена у відповідності до вимог ст.65 КК України із врахуванням ступіня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та всіх обставин, що його пом’якшують та обтяжують, в тому числі і тих, на які посилається апелянт.
В зв’язку з цим апеляція не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.365-366 КПК України, колегія ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Збаразького районного суду від 22 березня 2011 року стосовно ОСОБА_2 без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.А. Подковський