Справа № 2/2206/48/12
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2012 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого судді –Баса О.Г.,
суддів: Гринчука Р.С., Матковської Л.О.,
при секретарі Щербань А.В.,
з участю позивача ОСОБА_1 та його представника –адвоката ОСОБА_2,
представника відповідача –Кушніра А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Маківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області про поновлення строку, скасування розпорядження, визнання неукладеним трудового контракту, визнання чинним трудового контракту, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2012 року, -
встановила:
В жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Маківської сільської ради (далі –сільрада) з доповненими під час судового розгляду позовними вимогами про поновлення строку звернення до суду, скасування розпорядження Маківської сільської ради №5-р від 03.02.2011 року про звільнення його з посади директора комунального підприємства „Мета” (далі –КП „Мета), поновлення на цій посаді з 03.02.2011 року, стягнення заробітної плати за період з 03.02.2011 року по 15.08.2011 року в сумі 9 900 грн., 5 000 грн. моральної шкоди, визнання неукладеним трудового контракту в лютому 2011 року, визнання дійсним трудового контракту від 1 жовтня 2007 року на період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, стягнення з голови Маківської сільської ради Кушніра А.А. на користь Маківської сільської ради 14 900 грн. шкоди та судові витрати.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 01.10.2007 року перебував на посаді директора КП „Мета”, власником якого є територіальна громада в особі Маківської сільської ради, у відповідності з трудовим контрактом, строк дії якого –з 01.10.2007 року по 31.12.2010 рік. Після закінчення строку дії контракту, він продовжував перебувати на вказаній посаді, отримуючи відповідну заробітну плату, без пролонгації дії контракту. В лютому місяці 2011 року сільський голова надав йому на підписання новий трудовий контракт про прийняття на посаду директора КП „Мета”, від підписання якого він відмовився. Підставою відмови стало покладання на нього обов’язків, виконання яких практично є неможливе. В зв’язку з відмовою від підписання контракту за розпорядженням сільського голови від 03.02.2011 року його було звільнено з посади директора підприємства на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
При цьому, оскільки він пропустив місячний строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, тому просить його поновити в зв’язку з тим, що був зайнятий по догляду за хворими батьками похилого віку.
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2012 року в задоволенні позову було відмовлено в зв’язку з пропуском позивачем місячного строку для звернення з заявою до суду про вирішення трудового спору, відсутністю підстав для його поновлення. При цьому суд зазначив, що підписання нового трудового контракту в
______________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Кучерява А.В Справа № 22ц /2290/913/2012
Доповідач –Гринчук Р.С. Категорія № 51,52
лютому 2011 року було пов’язано з закінченням строку дії попереднього контракту а також внесенням в його зміст додаткових пунктів, з покладанням на ОСОБА_1 нових обов’язків, що призвело до зміни істотних умов праці.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
На думку апелянта суд не врахував того, що строк для звернення з заявою до суду був ним пропущений з поважних причин, оскільки він доглядав за хворими батьками похилого віку; відмова в задоволенні позову з причини пропуску строку звернення до суду можлива лише у випадку звернення іншої сторони до суду з заявою про застосування строку позовної давності, а не доведення стороною правомірності позовних вимог є самостійною підставою для відмови в позові; суд не дослідив обставин щодо вимог в частині визнання неукладеним трудового контракту між ним та відповідачем в лютому 2011 року та визнання дійсним контракту від 1 жовтня 2007 року на період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року; не прийняв до уваги, що новий контракт фактично змінив істотні умови праці, збільшив обсяг його обов’язків; його звільнення, як керівника комунального підприємства, повинно було проводитися за рішенням сільської ради, а не розпорядженням сільського голови.
В суді апелянт та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.
Представник сільради в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив та пояснив, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення сторін, допустив порушення норм матеріального права.
У зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням судом норм матеріального права оспорюване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути укладено на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.
Згідно з ч.3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Обов’язковість застосування контрактної форми договору з керівником комунального підприємства передбачена ч. 4 ст. 65 ГК України, п. 5 постанови КМУ від 19.03.1993 року № 203 „Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності”, п.2 Положення про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності при найманні на роботу, затвердженого вищезазначеною постановою, п. 4.2. статуту КП „Мета”, затвердженого рішенням Маківської сільської ради від 23.05.2007 року №3-10/2007.
Встановлено, що на підставі розпорядження сільського голови Маківської сільської ради №11 від 03.09.2007 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду директора КП „Мета” шляхом укладення між сільрадою та позивачем 01 жовтня 2007 року строкового трудового контракту, термін дії якого –з 01.10.2007 року по 31.12.2010 року.
Після закінчення дії контракту позивач не був звільнений з займаної посади, фактично продовжував виконувати функції директора підприємства, отримувати заробітну плату, обумовлену трудовим контрактом.
03.02.2011 року ОСОБА_1 був звільнений з посади директора КП „Мета” з 03.02.2011 року на підставі розпорядження голови Маківської сільської ради Кушніра А.А. №5-р від 03.02.2011 року у відповідності до п.6 ст.36 КЗпП України.
Цього ж дня ОСОБА_1, як директором КП „Мета” було прийнято наказ про власне звільнення 03.02.2011 року відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку підставою для звільнення позивача з посади директора комунального підприємства повинно бути закінчення строку дії трудового контракту, оскільки перебування ОСОБА_1 на посаді директора підприємства після 31 грудня 2010 року і до його звільнення 3 лютого 2011 року без укладення строкового трудового контракту чинним законодавством не передбачено, суперечить вимогам закону та підзаконним нормативним актам.
За таких обставин в даному випадку відсутні підстави для застосування вимог ч.3 ст. 32 КЗпП України та повідомлення працівника не пізніш ніж за два місяці про зміну істотних умов праці.
Відповідно до ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Підстав для визнання недійсним трудового контракту, запропонованого для підписання ОСОБА_1 в лютому місяці 2011 року немає, оскільки контракт не був укладеним і ніяких прав та обов’язків, передбачених його змістом у сторін не виникло.
Повноваження сільського голови на прийняття та звільнення з посад керівників підприємств, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади передбачені п. 10 ч. 4 ст. 43 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, тому твердження апелянта про відсутність у Маківського сільського голови Кушніра А.А. повноважень на його звільнення безпідставні.
Враховуючи встановлені обставини справи, відсутні правові підстави також і для задоволення решти позовних вимог щодо стягнення заробітної плати, моральної шкоди, визнання чинним трудового контракту.
При цьому, враховуючи зміст позовних вимог та доводи апеляційної скарги, думку сторін, діючи у відповідності з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність необхідності для зміни підстави та строку звільнення позивача.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Пунктом 4 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92. №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів”, зокрема, визначено, що встановленні статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з’ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи і обов’язки сторін.
Суд прийшов до правильного висновку про пропуск позивачем строку, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України для звернення до суду із заявою з причин, які не можна визнати поважними, та відсутність підстав для його поновлення, передбачених ст. 234 КЗпП України.
На підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення до суду ОСОБА_1 вказав на власне захворювання та необхідність здійснення догляду за хворими батьками. Однак ця обставина не завадила позивачу виконуючи обов’язки депутата сільради неодноразово протягом 2011 року звертатися до Маківської сільської ради з письмовими запитами (а.с. 44-54; 59-65).
В той же час відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з неповажних причин суд припустився помилки, оскільки відмова з цих підстав може мати місце у випадку, якщо позовні вимоги є обґрунтованими. Якщо ж позов є безпідставним, то відмовити у його задоволенні слід саме в зв’язку з його безпідставністю.
В даному випадку позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи, тому у їх задоволенні необхідно відмовити з цих підстав.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Маківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області про поновлення строку, скасування розпорядження, визнання неукладениим трудового контракту, визнання чинним трудового контракту, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук