Справа №2-1204 Головуючий у суді у 1 інстанції - Алфьоров

Номер провадження 22-ц/1890/51/12 Суддя-доповідач - Семеній

Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого -  Семеній Л. І.,

суддів -  Кононенко  О. Ю.,  Хвостика  С. Г.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 квітня 2011 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1,

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 квітня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 175278,60 грн. заборгованості за кредитним договором №1790-мк від 04 липня 2008 року.

Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою цього ж суду від 24.02.2012 року виправлено описку в описовій частині вище зазначеного рішення: замінено формулювання «борг на день розгляду справи становить» на « борг станом на 22.07.2010 року становить».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати.

Зазначає, що банк не надав суду розрахунок заборгованості за кредитним договором, зокрема розрахунку пені та не застосував спеціальний строк позовної давності у частині стягнення неустойки.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 22 липня 2010 року склала 175278,60 грн. та підлягає стягненню у солідарному порядку з боржника та поручителя.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 04 липня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір №1790-МК, за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 96996 грн. на споживчі цілі зі сплатою 30% на рік за користування кредитом та строком повернення до 04 січня 2010 року (а.с.8-12).

04 липня 2008 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладений договір поруки, згідно з умовами якого поручитель зобов’язалася виконувати кредитні зобов’язання перед банком у тому ж обсязі, що і ОСОБА_3 (а.с.13).

З матеріалів справи вбачається, що позичальник своїх зобов’язань за укладеним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком банку станом на 22 липня 2010 року склала 175278,60 грн. та складається: з 66310,31 грн. заборгованості по основній сумі кредиту; 47960,93 грн. заборгованості за відсотками; 61007,36 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором (а.с.7).

ОСОБА_3 з розміром кредитної заборгованості погодився та позов визнав повністю.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склались між сторонами, дав належну правову оцінку доказам, поясненням сторін.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 526, 527, 530, 554, 1050, 1054 ЦК України та ґрунтується на зібраних у справі доказах.

Доводи апеляційної скарги у частині необґрунтованого розміру суми неустойки спростовуються розрахунком заборгованості за кредитним договором, зокрема у частині нарахування пені (а.с. 101-103).

Посилання апелянта на те, що суд безпідставно не застосував річний строк позовної давності у частині вимог банку по сплаті неустойки є необґрунтованими.

Згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в 1 рік.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як вбачається з п.6.7 кредитного договору №1790-МК  від 04 липня 2008 року строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів, неустойки - пені, штрафу, сторонами встановлений тривалістю 5 років.

З матеріалів справи вбачається, що строк позовної давності не сплинув, так як з вимогами про стягнення заборгованості, в тому числі й неустойки, позивач звернувся в серпні 2010 року, тобто в межах п’ятирічного строку позовної давності, а тому відсутні законні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -