УХВАЛА

25 червня 2025 року

м. Київ

справа № 352/991/19

провадження № 61-5918ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 5 липня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 8 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання незаконним рішення сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності та стягнення грошової компенсації,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 5 липня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 8 березня 2024 року, повний текст якої складено 14 березня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано десять днів для усунення недоліків, а саме для подання виправленої касаційної скарги, оформленої у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, копій цієї скарги відповідно до кількості учасників справи, а також для сплати судового збору

у розмірі 11 585,60 грн.

28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала уточнену редакцію касаційної скарги, клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки нею не подано повні відомості про розмір доходу за 2023 рік; продовжено заявнику строк для усунення недоліків на десять днів з дня отримання вказаної ухвали, а саме для надання виправленої касаційної скарги, оформленої у відповідності до вимог

статті 392 ЦПК України, копій скарги відповідно до кількості учасників справи, а також для сплати судового збору у розмірі 11 585,60 грн.

Заявнику роз`яснено, що у разі невиконання у встановлений судом строк вимог вказаної ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.

Копія ухвали Верховного Суду від 25 листопада 2024 року направлялася на адресу, зазначену заявником у касаційній скарзі, і за якою була отримана ухвала

від 10 травня 2024 року.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення разом з копією зазначеної ухвали повернено до Верховного Суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Суд касаційної інстанції повторно направив рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення копію ухвали

від 25 листопада 2024 року на адресу, зазначену заявником у касаційній скарзі, і за якою була отримана ухвала від 10 травня 2024 року.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення разом з копією зазначеної ухвали повернено до Верховного Суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 2-4159/12 (753/12496/18) Верховний Суд зробив висновок, що за загальним правилом повернення надісланої кореспонденції до суду із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування позивача, а також не може беззаперечно свідчити про його відмову від одержання кореспонденції чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду. Втім, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Отже, сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції, зазначивши її в апеляційній скарзі.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду

від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року

у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-6,

від 21 січня 2021 року у справі № 910/16249/19, від 19 травня 2021 року

у справі № 910/16033/20, від 20 липня 2021 року у справі № 916/1178/20).

Отже, Верховний Суд вчинив всі процесуальні дії щодо вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме двічі надсилав ухвалу засобами поштового зв`язку на адресу заявника, яку вона зазначила у своїй касаційній скарзі, а також у заяві, поданої до Верховного Суду на виконання вимог ухвали

від 10 травня 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

До касаційного суду заява про зміну місця проживання або перебування

ОСОБА_1 не надходила, при цьому копія ухвали Верховного Суду від 10 травня 2024 року направлялася на адресу, зазначену заявником у касаційній скарзі і отримана нею особисто 17 жовтня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, до повноважень касаційного суду не віднесено встановлювати фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах касаційної скарги.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові

від 19 липня 2023 року у справі № 906/638/22.

Пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).

Так, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 753/21967/15-ц зазначено, що добросовісність учасників судового процесу, зокрема полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та вживати заходи щодо обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судом обов`язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.

Верховний Суд зазначає, що заявник мала можливість слідкувати за ходом розгляду своєї справи, дізнаватися про його результати та у встановлені процесуальні строки виправити недоліки її касаційної скарги, оскільки ухвала Верховного Суду від 25 листопада 2024 року у відкритому доступі розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Станом на 25 червня 2025 року ухвалу Верховного Суду від 25 листопада 2024 року не виконано і відомості про те, що заявник вживала заходи щодо усунення недоліків скарги, у Єдиній автоматизованій системі діловодства Верховного Суду відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.

Оскільки заявником недоліки касаційної скарги не усунено, вказане свідчить про невиконання вимог ухвали, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 5 липня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 8 березня 2024 року вважати неподаною і повернути заявнику.

Заявнику надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами, іншим учасникам справи надіслати копію ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко