ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57

веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua

телефон приймальні судді -099 520 65 95

Справа № 932/12153/24

Провадження № 1-кс/932/2731/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2025 року                                                                                  м. Дніпро

Слідча суддя Шевченківського районного суду м. Дніпра ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

старшого слідчого ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_4 , погодженого прокурором – начальником другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024052110000122 від 11.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1, ч. 1 ст. 263 КК України

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Білокуракине Луганської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатний не має, не одружений, освіта вища, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України–

                                               установила:

26 червня 2025 року до слідчої судді надійшло клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024052110000122 від 11.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1, ч. 1 ст. 263 КК України, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2  ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчий зазначає, що старший лейтенант ОСОБА_5 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби та проходячи її на посаді командира гранатометного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ст. 65 Конституції України, ст.ст. 6, 9, 11, 16, 18, , 49, 101, 102, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Військової присяги, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен неухильно дотримуватися вищевказаних правових норм, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, 25 травня 2024 року близько 21 години 00 хвилин, знаходячись у місці тимчасового розташування підрозділу НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , який викликав на подвір`я вищевказаного домоволодіння підлеглого йому ОСОБА_8 , де продовжуючи виконувати дії спрямовані на реалізацію злочинного умислу, направленого на застосування нестатутних заходів впливу до підлеглого, ОСОБА_7 почав висловлювати ОСОБА_8 невдоволення на предмет того, що він нібито обмовив його серед інших підлеглих військовослужбовців, після чого, діючи умисно, заздалегідь приготованим шкіряним ременем з металевою застібкою, з метою демонстрації переваги за службовим становищем та ствердження власного авторитету у військовому колективі, грубо порушуючи надану йому, як командиру, дисциплінарну владу, в порушення закріпленого у військових статутах порядку взаємовідносин між військовослужбовцями, всупереч інтересам служби, маючи на меті завдання ОСОБА_8 болю ОСОБА_5 за вказівкою ОСОБА_9 наніс п`ять ударів долонями рук в голову та п`ять ударів шкіряним ременем по кінцівкам та тулубу ОСОБА_8 , спричинивши останньому фізичний біль, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України, а саме застосування нестатутних заходів впливу із застосуванням насильства щодо підлеглого, вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.

26 червня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України.

Під час досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, що підозрюваний ОСОБА_5 , може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні тексту клопотання, прохав таке задовольнити та не визначати розмір застави, у зв`язку із тим, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке має ознаки насильства. Зазначив, що для застосування іншого, більш м`якого, запобіжного заходу підстави відсутні.

Захисник, узгодивши із підозрюваним позицію, не заперечували щодо задоволення клопотання, на альтернативному запобіжному заході не наполягали, зазначивши, що підозрюваний не має коштів.

Заслухавши доводи прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши надані докази та матеріали, слідчою суддею встановлено наступне.

Як вбачається з клопотання та наданих до нього доказів, слідчими ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 42024052110000122 від 11.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1, ч. 1 ст. 263 КК України /а.с. 227-228/.

26 червня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13 год 00 хв затримано в порядку ст. 207, 208 КПК України /а.с.194-197/.

26 червня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України /а.с.206-210/.

Згідно повідомленої підозри ОСОБА_5 , підозрюється у застосуванні нестатутних заходів впливу із застосуванням насильства щодо підлеглого, вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно із ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 426-1 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.

Про причетність підозрюваного ОСОБА_5 до неправомірних дій та обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення свідчать докази, які долучені до матеріалів клопотання.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідча суддя виходить із наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Щодо обґрунтованості підозри

Не вдаючись до детальної оцінки дій та винуватості особи, на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що "факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування".

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" зазначено, що "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням письмових доказів, що були надані органом досудового розслідування, та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою, що підтверджується копіями наступних доказів: протоколами допитів свідків ОСОБА_8 /а.с.27-35), ОСОБА_10 /а.с.48-51/, ОСОБА_11 /а.с.55-58/, протоколом огляду від 25.10.2024 /а.с.40-43/, висновком службового розслідування /а.с.141-149/, витягом з наказу №13 від 23.03.2022 про призначення ОСОБА_5 на посаду командира гранатометного взводу /а.с.154/, протоколом огляду від 03.06.2025 за участі ОСОБА_8 /а.с.185-188/.

У судовому засідання безпосередньо досліджено оптичний диск DVD-R, на якому зафіксовано факт побиття ОСОБА_5 як руками так і ременем, що узгоджується із протоколом огляду від 25.10.2024 /а.с.47/.

Відповідно до витягну із послужного списку ОСОБА_5 у Збройних силах України із квітня 2017 року, із 23.03.2022 року є командиром гранатометного взводу 2-го механізованого батальйону – військової частини А4-053 /а.с.68/.

Має посвідчення офіцера серії НОМЕР_3 /а.с.229-230/.

У той же час, слідчою суддею не надавалася оцінка, долученим до клопотання доказам, які не стосуються безпосередньо ОСОБА_5 , а стосуються самого кримінального провадження у цілому: копію платіжних квитанцій, витяг з рішення експертної команди, протокол обшуку від 16.01.2025, протоколи огляду від 04.03.2025 та від 27.02.2025, висновок експерта від 15.05.2025, протокол огляду оптичного носія та інформації від 07.06.2025 та від 08.06.2025 /а.с.23-27, 36-39, 52-53, 59-67, 69- 131, 131-140, 160-176/.

Скептично оцінює слідча суддя і висновок експерта №43 від 19.03.2025, оскільки факт побиття стався у кінці травня 2024 року, а висновок експерта складений майже через рік /а.с.189-191/.

Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у Повідомленні про підозру, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у Кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Наявність ризиків, та їх обґрунтованість.

Щодо застосування заявленого запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою та вирішуючи питання про існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Інкриміноване підозрюваному ОСОБА_5 кримінальне правопорушення передбачає застосування покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років., тобто тримання під вартою, як запобіжний захід, може бути застосований до підозрюваного.

Доведеними, наданими суду поясненнями прокурора та матеріалами справи в їх сукупності, є наявність ризику у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки у випадку доведеності його вини у вчиненні злочину, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, його вік та стан здоров`я не є перешкодою для зміни місця мешкання та вчинення дій із можливого переховування від слідства та суду.

Високоймовірним є ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 є діючим військовослужбовцем, має широке коло знайомств серед військових, займає посаду командира гранатометного взводу. а тому з метою отримання необхідних для нього показань, може впливати на свідків, які є його товаришами по службі.

Суддя не бере до уваги факт самовільного залишення ним військової частини, на який посилався прокурор, оскільки він не підтверджений документально, а доповідна записка про факт самовільного залишення ОСОБА_5 ВЧ НОМЕР_1 не містить змістовної інформації, яка б підтвердила вказаний факт, а є загальною, не конкретною /а.с.192-193/.

При обранні запобіжного заходу слідчим суддею також враховується характер кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками підриву бойової готовності та боєздатності військових підрозділів, а також те, що в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації

Викладене вище дає підстави для твердження про те, що тримання ОСОБА_5 під вартою в умовах гауптвахти відповідає інтересам суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, в даному випадку, переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.

Спираючись на норми ст. 178 КПК України, якими встановлено ті обставини, що враховуються при обранні запобіжного засобу, прихожу до висновку про можливість обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту, дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Нормою ч. 2 цієї статті встановлено, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту його затримання.

ОСОБА_5 було затримано 26.06.2025 року о 13 год 00 хв, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину /а.с.194-195/.

Щодо визначення розміру застави

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя має право не визначати розмір застави, якщо злочин вчинено із ознаками насильства або погрозою його застосування (п.1).

Тобто, визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину із ознаками насильства є дискреційним повноваженням суду.

Враховуючи тяжкість та обставини вчиненого ОСОБА_5 злочину слідча суддя не вбачає можливим визначити розмір застави.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194 КПК України, слідча суддя –

постановила:

Клопотання старшого слідчого – задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою на гауптвахті стосовно ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України, строком на 59 днів, в межах строку досудового розслідування, до 25 серпня 2025 року 13 год 00 хв включно, з визначенням місця утримання підозрюваного в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Розмір застави - не визначати.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Повний текст ухвали постановлено 28 червня 2025 року о 13 год. 05 хв.

Слідча суддя                                                                   ОСОБА_12