ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/1046/12
м.Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Загороднюка Андрія Григоровича,
за участю:
секретаря судового засідання: Середюка М. А.,
позивача: Кучера В. П., Петрунко Н. А.,
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: приватного акціонерного товариства "Тульчинміжрайагротехсервіс"
до: Державної податкової інспекції у Тульчинському районі
про: скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство «Тульчинміжрайагротехсервіс»( далі - ПАТ «Тульчинміжрайагротехсервіс»або позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі ( далі - ДПІ у Тульчинському р-ні або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що актом проведеної перевірки ДПІ у Тульчинському р-ні зафіксовано порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість, на підставі чого винесено податкове повідомлення-рішення. Не погоджуючись з діями податкового органу, позивач звернувся до суду з метою скасування прийнятого рішення.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.03.2012 р. відкрито провадження у даній справі.
В судовому засіданні представники позивача підтвердили заявлені вимоги, надали усні пояснення в обґрунтування правомірності своїх дій, просили суд задоволити позов в повному обсязі.
Представник відповідача жодного разу в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, проте 23.03.2012р. подав до суду заперечення на адміністративний позов (вх. №7113, а. с. 29-30).
Заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи повторну неявку відповідача, згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Судом встановлено, що ПАТ «Тульчинміжрайагротехсервіс»зареєстроване Тульчинською районною державною адміністрацією за №209 01.06.1995 року, ідентифікаційний код 0090228. На податковий облік в ДПІ у Тульчинському р-ні взято 01.06.1995 року.
Згідно п. п. 20.1.4 ст. 20 та ст. 76 Податкового кодексу України, головним державним податковим ревізором-інспектором Сковирою Т. В. проведена камеральна перевірка платника податків ПАТ «Тульчинміжрайагротехсервіс»з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень 2011 року.
За результатами її проведення складено акт перевірки №293/16/00902228 від 22.11.2011 р. (а. с.4).
Вказаним актом встановлено, що в порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платником несвоєчасно сплачено податок на додану вартість на загальну суму податкового зобов’язання, яка сплачена з порушенням термінів сплати, в розмірі 600, 00 грн., на яку нараховано штрафну санкцію - 60,00 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у Тульчинському районі винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0000481600 від 09.12.2011 року.
Позивач не погодився з прийнятим висновком, тому, в порядку п. 56.1 ст. 56 ПК України, вирішив оскаржити його в адміністративному порядку.
За результатом розгляду повторної скарги, Державна податкова служба України 23.02.2012 р. прийняла рішення про залишення податкового повідомлення-рішення № 0000481600 від 09.12.2011 року без змін.
Згідно п. 56.10 ст. 56 ПК України, рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
На підставі вищевикладеного, ПАТ «Тульчинміжрайагротехсервіс»з метою досягнення бажаного результату звернулось до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган стверджує, що позивач невчасно (з затримкою 27 днів) сплатив суму самостійно визначеного зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 600, 00 грн., внаслідок чого нарахувались штрафні санкції в розмірі 60, 00 грн.
Визначаючись щодо суті позовних вимог, судом встановлено, що згідно п. п. 14.1.179 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
ПАТ «Тульчинміжрайагротехсервіс», як видно з платіжного доручення №415 від 23.11.2011 року (а. с.8), провело розрахунки по ПДВ за жовтень 2011 року.
Позивач зазначає, що податкова інспекція зарахувала вищевказаний платіж в рахунок сплати податкового зобов’язання з ПДВ, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000252300. Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0000252300 від 06.10.2011 року оскаржувалося раніше до Вінницького окружного адміністративного суду, в результаті чого його скасовано. Рішенням апеляційної інстанції постанову залишено в силі.
Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що загальна сума в розмірі 660, 00 грн., в тому числі штрафні санкції, підлягає сплаті позивачем в порядку ст. 126 ПК України, адже дана норма регулює випадок, коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, а тому притягується до відповідальності у вигляді штрафу.
При дослідженні судом виписки з рахунку (а. с. 9), встановлено, що проплата податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 4 169, 00 грн. відбулась в повному обсязі 23.11.2011р. при встановленому терміні сплати до 30.11.2011 року.
Згідно абз. 1 п. 58.1 ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Абзацом 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України, встановлено, що податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
Ні з акту перевірки, ні з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не вбачається дотримання встановлених вимог законодавства, у зв’язку з цим, жодних підстав для сплати нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000481600 від 09.12.2011 року немає.
Податковий орган протиправно зарахував суму, що виникла по уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з самостійно виправлених помилок в розмірі 600, 00 грн в рахунок погашення заборгованості по ПДВ в сумі 125 193, 00 грн. по строку сплати до 21.10.2011р.
На підставі вищевикладеного, враховуючи пояснення представників позивача, встановлено, що відповідач не надав належних доказів в підтвердження правомірності своїх дій, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
В силу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Також, суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи вбачається, що ДПІ у Тульчинському р-ні не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у зв’язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
адміністративний позов задоволити повністю.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000481600 від 09.12.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Тульчинміжрайагротехсервіс" судові витрати в сумі 32, 19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Державної податкової інспекції у Тульчинському районі.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Загороднюк Андрій Григорович