ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2006                                                                                   Справа № 16/325 

           Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Стуковенковій Н.В.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 20.06.2006 року:

позивача: Романяк М.Я.- предст., дов.№30/09 від 30.09.2005 року

відповідача: ОСОБА_1- приватний підприємець.

                      ОСОБА_2- предст., дов. від 12.06.2004 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства „Агрофірма „Панчеве” (АДРЕСА_1) на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 квітня 2006 року по справі №16/325

                за позовом: приватного підприємства „Панчеве” (АДРЕСА_1)

           до: суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

                      про: стягнення 100000 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10 квітня 2006 року по справі №16/325 (суддя Коротченко Л.С.) було відмовлено у задоволенні позову приватного підприємства „Панчеве” (АДРЕСА_1) до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про стягнення збитків в сумі 100000 грн., заподіяних безпідставним використанням земельної ділянки, яка надана позивачу в оренду згідно договору оренди від 09.09.2004 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, приватне підприємство „Агрофірма „Панчеве” -позивач - подав апеляційну скаргу, у якій  просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2006 року по справі №16/325 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги і стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1. 100000 грн. збитків. В апеляційній скарзі заявник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права. Скаржник зазначає, що висновок суду щодо того, що до 07.11.2005 року у відповідача був в наявності державний акт на право користування землею, який недійсним у судовому порядку не визнавався, тому останній правомірно користувався земельною ділянкою, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий акт на право постійного користування землею, визнано недійсним і акт повинен бути повернений до архіву державного органу земельних ресурсів. Це передбачено Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів... від 04.05.1999 року. Скаржник вважає, що державний акт є похідним від рішення власника про надання земельної ділянки у власність чи користування. Відповідач знав про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування в 2004 році, оскільки був стороною по справі. Крім того, судом не враховано рішення по справі №12/349, по якій господарський суд зобов'язав повернути до архіву відділу земельних ресурсів державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою. Щодо факту передачі земельної ділянки позивачу, то в матеріалах справи є надана позивачем і завірена належним чином копія акта приймання-передачі. Зазначений акт підписаний повноважними особами і скріплений печатками. Факт передачі земельної ділянки підтверджується також листом Новомиргородського районного відділу земельних ресурсів Кіровоградської області, на який суд не звернув уваги.

Відповідач -суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 -у відзиву на апеляційну скаргу і судовому засіданні зазначив, що право користування спірною земельною ділянкою він втратив лише 07.11.2005 року. Земельна ділянка не могла передаватися позивачу, оскільки відносно неї був спір, який не був вирішений на момент укладення позивачем договору оренди. Відповідач вважає, що позивач не отримував земельну ділянку за актом приймання-передачі, оскільки зазначений акт підписаний не уповноваженим представником Новомиргородської райдержадміністрації.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 15.30 22 червня 2006 року.

Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що рішенням ХІІІ сесії ХХІІІ скликання Новомиргородської районної ради №264 від 30.05.2000 року „Про надання земельної ділянки для організації селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_1.” було вирішено надати у постійне користування гр. ОСОБА_1. земельну ділянку для організації селянського (фермерського) господарства площею 50 га орних земель. Рішенням ХІУ сесії ХХІІІ скликання Новомиргородської районної ради від 08.09.2000 року №299 були внесені зміни до рішення сесії №264 і згідно цього рішення було вирішено надати в постійне користування для організації селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 земельну ділянку площею 50 га орних земель в південній частині поля ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі зазначеного рішення відповідачу було видано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за НОМЕР_2.

Рішенням арбітражного суду від 12.06.2001 року по справі №8/118 було визнано недійсним рішення Новомиргородської районної ради від 30.05.2000 року №264 і від 08.09.2000 року №299. Зазначене рішення набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2005 року по справі №12/349, у якій брали участь ті самі сторони, (що в силу ч.2 ст.35 звільняє сторони від доведення фактів, встановлених зазначеним рішенням) було зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_1. повернути до архіву Новомиргородського районного відділу земельних ресурсів державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 19.09.2000 року. Зазначеним рішенням також було відмовлено у задоволенні вимоги прокурора і позивача про визнання ОСОБА_1. таким, що самовільно користується земельною ділянкою і відмовлено у зобов'язанні ОСОБА_1. звільнити земельну ділянку; провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею припинено, у задоволенні позову ПП „Агрофірма „Панчеве” про визнання недійсним державного акту НОМЕР_1 відмовлено. Крім того, було відмовлено ОСОБА_1. у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди землі від 09.09.2004 року. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по цій справі від 07.11.2005 року рішення суду було частково скасоване: визнаний недійсним акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 19.09.2000 року і зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку.

Відповідач вважає, що зазначене рішення суду вступило в законну силу з моменту прийняття постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду 07.11.2005 року, тому він правомірно користування земельною ділянкою до цієї дати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд з посиланням на ст.ст.125 і 126 Земельного кодексу України зазначив, що державний акт є самостійним правовим документом, який посвідчує право власності або право користування, тому наявність у відповідача Державного акта на право постійного користування землею до визнання його недійсним у судовому порядку свідчить про наявність права користування землею особою, якій цей акт видано.

Дані доводами місцевого господарського суду не є обґрунтованими в силу наступного: відповідно до ст.7 Земельного кодексу України в редакції від 18.12.1990 року, який діяв на час прийняття рішення про надання відповідачу земельної ділянки у постійне користування, у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності. Тобто, відповідна рада є органом, який надає землю у постійне користування -надає право користування земельною ділянкою. Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ст.22 ЗК України в редакції 1990 року). Документом, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, є державний акт на право постійного користування землею. Таким чином, умовами виникнення права користування земельною ділянкою є:

1.          Рішення відповідної ради про надання земельної ділянки у постійне користування.

             2.      Встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі.

             3.          Наявність державного акта на право постійного користування, який може бути виданий тільки за наявності волевиявлення ради про надання земельної ділянки і є документом, що посвідчує право користування.

Відсутність хоча б однієї умови позбавляє особу права постійного користування земельною ділянкою.

Оскільки рішення органу місцевого самоврядування про надання відповідачу земельної ділянки у постійне користування визнані недійсними рішенням арбітражного суду, а державний акт є посвідченням права користування, то наявність тільки державного акта при відсутності рішення ради про надання земельної ділянки не свідчить про наявність права користування земельною ділянкою у відповідача.

Факт прийняття рішення про звільнення земельної ділянки тільки 07.11.2005 року (постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду) не може бути доказом того, що до цієї дати відповідач мав право на користування земельною ділянкою при відсутності волевиявлення органу місцевого самоврядування. Не є доказом правомірності користування земельною ділянкою і внесення плати за землю, оскільки остання сплачувалася за фактичне використання землі без врахування наявності або відсутності такого права.

Позивач отримав земельну ділянку в порядку, передбаченому Земельним кодексом України в редакції 2001 року, який вступив в дію з 01.01.2002 року. Будь-які порушення порядку отримання земельної ділянки в діях позивача відсутні. Заперечення відповідача щодо підписання акту приймання-передачі неналежною особою не підтверджуються відповідними доказами, а факт того, що ОСОБА_3 призначений на посаду голови Новомиргородської районної державної адміністрації розпорядженням Президента України лише 12.03.2005 року і тому не міг підписувати акт 17.12.2004 року є припущенням, оскільки останній міг представляти орган місцевого самоврядування на іншій підставі, визначеній Цивільним законодавством України. Це також підтверджується тим, що у акті ОСОБА_3 зазначений як представник ради, а не її голова. До того ж зазначений акт не скасовувався і у судовому порядку недійсним не визнавався.

За таких обставин Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що відповідач у 2005 році незаконно використовував 50 га земельної ділянки право на яку має позивач і останній має право на відшкодування відповідних збитків.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Позивач обґрунтовує наявність збитків сплатою орендної плати за землю у повному обсязі, у тому числі і за 50 га, які він не міг використовувати, а також не отриманням у 2005 році  доходу від збирання соняшнику, який міг бути засіяний на даній земельній ділянці. Суму не отриманого доходу позивач обґрунтовує довідкою від 24.11.2005 року, затвердженою управлінням агропромислового розвитку Новомиргородської райдержадміністрації Кіровоградської області щодо врожайності і вартості однієї тони насіння. Зазначений розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, тому позовні вимоги щодо стягнення збитків у сумі 100000 грн. (меншому розмірі ніж про це зазначено у довідці) підлягали задоволенню.   

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства „Агрофірма „Панчеве” (Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Панчеве, код ЄДРПОУ 03757181) задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 квітня 2006 року по справі №16/325 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. номер НОМЕР_3) на користь приватного підприємства „Агрофірма „Панчеве” (Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Панчеве, код ЄДРПОУ 03757181) 100000 грн. збитків, 1500 грн. витрат по сплаті державного мита (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку) і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов'язати господарський суд Кіровоградської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий                                                                                         О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                                     Л.О.Лотоцька

                                                                                                                                Р.М. Бахмат

З оригіналом згідно.

Помічник   судді                                                                     М.В. Юрченко

22.06.2006р.