ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2006                                                                                             Справа № 14/17  

       Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  Белінської В.О.(доповідач)

суддів :  Сизько І.А., Тищик І. В.

Секретар судового засідання Врона С.В.  

Представники сторін:

від позивача: Казанчук А.В., довіреність №б/н  від 16.01.06,  представник;

від позивача: Золотаренко В.Г., довіреність №585  від 01.06.06,  представник;

від відповідача: Сосонський О.М., довіреність №б/н  від 25.10.05,  гол. держ. под. інсп.;

від відповідача: Щербаков І.Г., довіреність №б/н  від 01.10.05,  начальник відділу;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області, м. Гайворон Кіровоградської області

на постанову господарського суду Кіровоградської  області від  27.03.06 р. у справі                  № 14/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", м. Київ

до   Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області,               м. Гайворон Кіровоградської області

про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат",                  м. Київ (далі –Комбінат) звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області (далі –МДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Голованіського відділення Гайворонської МДШ №0000322310/1 від 04.11.2005 р. про нарахування податку на прибуток в розмірі 52 988 560,00 грн., в тому числі 4З 179 500,00 грн. основного платежу, 9 809 060,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

          В подальшому позивач подав доповнення до позову та просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Голованіського відділення Гайворонської МДШ №0000322310/2 від 20.01.2006 р. про нарахування  податку на прибуток в сумі        52 988 560,00 грн., в тому числі 4З 179 500,00 грн. основного платежу, 9 809 060,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

          Постановою господарського суду Кіровоградської області від 27.03.2006 р. у справі № 14/17 (суддя –Колодій С. Б.) позовні вимоги задоволено повністю,  визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Голованіського відділення Гайворонської МДШ №0000322310/2 від 20.01.2006 р.

          МДПІ не погодилась з вказаною постановою та звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду від 27.03.2006 р. по даній справі та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

При цьому скаржник посилається на неправильне застосування  господарським судом норм матеріального і процесуального права, на невідповідність обставинам справи висновку суду стосовно відсутності в акті перевірки посилання на документи позивача, що підтверджують право власності ТОВ "ПФК" на руду мілкої та пиловидної фракції та визначення вартості цієї руди. Підприємством не надано доказів, що підтверджують право власності на дану руду замовнику переробки давальницької сировини. Вказане свідчить про неповне застосування судом обставин, які мають значення для справи.  

          Позивач  надав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити постанову господарського суду без змін, а апеляційну скаргу МДПІ  залишити без задоволення.

Справа розглядалась за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в зв’язку зі змінами, внесеними Законом України від 06.10.2005 р. № 2953, які набрали чинності з 01.11.2005 р., до розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” вказаного Кодексу.

    Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського  суду Кіровоградської  області по даній справі в повному обсязі, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Співробітниками Голованіського відділення Гайворонської МДПІ за участю  співробітників Державної податкової адміністрації  у Кіровоградської області здійснено планову документальну перевірку Комбінату з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.04.2004 року по 31.03.2005 року, результати якої оформлено актом перевірки №18\23-1-17\31079656 від 19.08.2005 р.

Перевіркою встановлено, що згідно довідки, складеної головним маркшейдером Комбінату – Білим В.Д., маркшейдерським обміром, що виконаний 01.05.2004 р. обсяг руди мілкої та пилевидної фракції склав 19 226,07 т. При цьому в акті перевірки зазначено, що згідно довідок про рух давальницької сировини, виробництва готової продукції та шлаків, щомісячних актів інвентаризації металовмісних залишків, даних бухгалтерського обліку, позабалансових рахунків  дана руда в період з 01.05.2004 р. по 01.04 2005 р. підприємством не обліковувалась.

          Посилаючись на довідку Кіровоградської митниці від 18.08.2005 р. податкова служба зазначила, що станом на 01.04.2005 р. на підприємстві в режимі переробки знаходиться 79 583,8 т. нікелевої руди, що відповідає даним довідки Комбінату про рух давальницької сировини за березень 2005 p., згідно якої, залишок руди мілкої та пилевидної фракції станом на 01.04.2005 р. складає 4 925,4 т.

         З урахуванням встановленого, податкова служба прийшла до висновку, що підприємством в другому кварталі 2004 року в порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не віднесено до складу валового доходу вартість руди, виявленої в ході інвентаризації на суму                             4 772 119,09 грн. При цьому вартість руди обрахована з розрахунку 1 т. руди дорівнює 45,68 доларів США відповідно до договору № 333\03 від 10.09.2003 р.

           25.08.2005 р. на підставі акту перевірки МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення  № 0000322310\0  про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі                     43 179 500,00 грн. та застосування до позивача штрафної (фінансової санкції) у розмірі             9 809 060,00 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, Комбінат оскаржив його в процедурі адміністративного оскарження, за результатами якого спірне податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Згідно пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

          Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, так і за її межами.

          За нормою підпункту 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 названого Закону не включається до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у  вигляді  прямих  інвестицій   або  реінвестицій  у  корпоративні   права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з  договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Відповідно до підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" господарська  операція,  яка  передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, є прямою інвестицією. Корпоративними правами у розумінні пункту 1.8 статті 1 цього Закону є право власності  на статутний  фонд (капітал) юридичної особи або  його  частку(пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи,   а також  активів  у  разі її ліквідації відповідно  до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства,  підприємства, заснованого на  власності  однієї  юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

         Згідно пункту 1.4 Статуту Комбінату в редакції від 15.01.2004 р., єдиним власником товариства з обмеженою відповідальністю “Побужський феронікелевий комбінат” є компанія “Dagaskar Developments Limited”.

Згідно пункту 1.4 Статуту ТОВ “Побужський феронікелевий комбінат” в редакції від 12.11.2004 р. єдиним власником товариства з обмеженою відповідальністю “Побужський феронікелевий комбінат” є компанія “Romtradi Limited”.

За рішенням єдиного учасника товариства від 03.03.2004 р. збільшено розмір внеску компанії в статутному фонді товариства на суму 6 719 доларів 50 центів США, що склало 35 814,79 грн., за рішенням від 17.03.2004 р. до статутного фонду товариства внесено додатковий внесок учасника в розмірі 9 145 136 доларів 30 центів США, що склало 48 758 208,70 грн., за рішенням від 27.04.2004 р. до статутного фонду товариства внесено додатковий внесок учасника в розмірі 5 000 000,00 доларів США, що склало               26 644 000,00 грн., за рішенням від 19.08.2004р. до статутного фонду товариства внесено додатковий внесок учасника в розмірі 10 000 000,00 грн., що склало 53 130 000,00 грн., за рішенням від 25.11.2004 р. до статутного фонду товариства додатковий внесок учасника в розмірі 10 000 000,00 н., що склало 53 062 000,00 грн., за рішенням від 21.03.2005 р. до статутного фонду внесено додатковий внесок учасника в розмірі 10 000 000,00 грн., що склало 52 930 000,00грн.

         В зв'язку з зазначеними рішеннями учасника про збільшення статутного фонду товариства в Статут Комбінату внесено відповідні зміни, що підтверджують зміни до   Статуту, зареєстровані розпорядженнями Голованіської  районної державної адміністрації № 190-р від 09.03.2004 p.,  № 238-p від 19.03.2004 p.,  № 384-p  29.04.2004 р. та Держаним реєстратором Голованіської райдержадміністрації від 31.2004 p., 12.11.2004 p.,                   26.11.2004 p., 28.03.2005 p.

          Зі змісту довідок обслуговуючих Комбінат банків вбачається, що кошти від компанії “Dagaskar Developments Limited” та компанії “Romtradi Limited” надійшли на банківські   рахунки   позивача   з   призначенням   платежу   “надходження   до статутного фонду”.

         Інформаційні повідомлення про внесення іноземної інвестиції, зареєстровані Кіровоградською обласною державною адміністрацією №1335-1-2-136  від 30.06.2004р., №1335-1-2-170 від 17.01.2005 p.,  №1335-1-2-179  від 11.04.2005 p.,  №1335-1-2-190 08.06.2005p. свідчать про здійснену компаніями “Dagaskar Developments nited” та “Romtradi Limited” іноземну інвестицію, як грошовий внесок до статутного фонду підприємства із 100% іноземними інвестиціями.

     Зазначені документи є підтвердженням того, що грошові кошти в сумі                              150 364 115,01 грн. є іноземними інвестиціями учасників Комбінату, які надійшли позивачу як грошові внески до статутного фонду, а тому відповідно до підпункту 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валового доходу позивача.

Таким чином, висновок відповідача щодо порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в зв'язку з не включенням позивачем до валового доходу  іноземних інвестицій, як грошового внеску до статутного фонду Комбінату, який податковий орган вважає доходом з інших джерел, є помилковим, а нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі         44 221,3 тис. грн., в тому числі 36 035,2 тис. грн. основного платежу та 8 186,1 тис. грн. штрафної санкції неправомірним та необґрунтованим.

 Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1.7 розділу 1  Порядку  оформлення    і реалізації документальних  перевірок  щодо  дотримання податкового та  валютного законодавства об'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями  та  іншими  відокремленими  підрозділами,  затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 р.  № 429, із змінами внесеними згідно з наказом  № 403 від   26.08.2003   р. (далі - Порядок)   факти   виявлених   порушень податкового  та  валютного   законодавства  викладаються   в   акті   документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи,   які   зафіксовані   в   бухгалтерському   та   податковому   обліку,   що підтверджують наявність зазначених фактів.

         Відповідно до статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

         У  відповідності   з   вимогами   пункту   2   розділу   2   Порядку   за   кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, (достовірно підтверджують наявність факту порушення.

        У відповідності з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування  прибутку  підприємств”  валовий  дохід  включає доходи  з  інших джерел, у тому числі, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно даних платнику податку у звітному періоді.

        Безповоротною фінансовою допомогою у відповідності до пункту 1.22 статті 1 Закону є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, яка залишається не стягнутою після закінчення строку позовної давності.

    Якщо по закінченню терміну позовної давності, якій відповідно до статті                          257 Цивільного кодексу України складає три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, його заборгованість за цим товаром є безповоротною фінансовою допомогою.

        Безоплатно надані товари (роботи, послуги) у відповідності з пунктом 1.23 статті 1 Закону це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, бо без укладання таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

      Тобто, отримання доходу у вигляді безоплатно наданих товарів є також господарською операцією,  яка повинна бути підтверджена у відповідності з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинним документом, що  фіксує її проведення.

Колегія суддів посилається на те, що жодного документу, який би підтверджував той факт, що відходи у вигляді руди мілкої та миловидної фракції, які залишилися після переробки давальницької сировини набули статусу безповоротної фінансової допомоги або є безоплатно наданим позивачу товаром, податковим органом в акті перевірки не наведено. Не зазначено податковим органом в акті перевірки також документи, які підтверджують право власності Комбінату на руду мілкої та пиловидної фракції.,            відсутнє посилання МДПІ на будь-який первинний документ, якій може підтвердити кількість руди мілкої та пиловидної фракції, що знаходилася у позивача в перевіряємому періоді.

Колегія суддів вважає, що безпідставним є визначення податковим органом вартості руди мілкої та пиловидної по ціні сировини за контрактом № 333/03 від 10.09.2003 p., якщо руда мілкої та пиловидної фракції є виробничими відходами. Такий висновок МДПІ не підтверджується матеріалами справи.

Факт використання у господарській діяльності позивача  даних виробничих відходів матеріалами справи не підтверджується.

        Тому, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду стосовно необґрунтованості донарахування відповідачем податкового зобов'язання Комбінату  по податку на прибуток в сумі 1 464,0 тис. грн., в тому числі 1 193,0 тис. грн. основного платежу  271,0 тис. грн. штрафних санкцій, оскільки в матеріалах справи відсутні документально підтверджені докази, які б могли свідчити про порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке пов'язано з невіднесенням до складу валового доходу вартості руди в сумі 4 772 19,09 грн.

          Відповідач вважає, що позивачем на виконання генеральних договорів № 0402/03 ГЄ від 02.04.2003 р. та від 02.04.2004 р. № 0204/04-ГЄ на протязі перевіряємого періоду віднесено до складу валових витрат вартість транспортно-експедиційних послуг СП “Трейс” з перевезення давальницької сировини іноземного замовника, які за висновком податкової служби, не відносяться складу валових витрат підприємства і не пов'язані з його господарською діяльністю, оскільки право власності на давальницьку сировину не належить підприємству. В зв'язку з зазначеним МДПІ прийшла до висновку про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та завищення валових витрат на суму                                  19 716 776,32 грн.

          Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача у зв’язку з наступним.

Між   компанією   “FERRONICKEL  TRADING   LIMITED”   та  Комбінатом було  складено контракт на переробку давальницької сировини № 333\03 від 10.09.2003 р.

Згідно пункту 10.3 статті 10 контракту в вартість переробки руди в феронікель включені витрати Комбінату на транспортування, перевалку, експедирування, митне очищення руди на території України, що підтверджують додатки до контракту щодо визначення заставної вартості партії руди, загальної вартості переробки партії руди, загальної вартості партії феронікеля, а саме в калькуляцію вартості витрат на переробку 1 т. руди включені витрати на доставку руди в розмірі 9,76 дол. США (додатки № 6-10 до контракту від 10.09.2003 р.), в розмірі 4,77 дол. США (додатки №11-23 до контракту від 10.09.2003 р.).

Відповідно до  пункту  5.1   статті  5  Закону України  “Про  оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника  податку у  грошовій  матеріальній  або  нематеріальній  формах,  здійснених   як компенсація вартості  товарів (робіт, послуг),  які придбаваються (виготовляються)    таким    платником    податку    для    подальшого використання у власній господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарською діяльності є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній нормах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно статті 1 Закону України “Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних   відносинах”,   операцією   з   давальницькою   сировиною   у зовнішньоекономічних відносинах, зокрема визначається операція з перероблення                      (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини в результаті технологічного процесу із зміною коду по ТН ЗЕД, а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) з метою отримання готової продукції за відповідну плату.

         Згідно умов контракту на перероблення давальницької сировини у витрати на переробку руди включені витрати на доставку руди, таким чином позивач в складі доходів від переробки давальницької сировини одержує від компанії “FERRONICKEL TRADING LIMITED” компенсацію понесених витрат на доставку давальницької сировини у грошовому виразі, тобто здійснює господарську діяльність у розумінні Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Отже, колегія суддів зазначає, що  господарський суд обґрунтовано зробив висновок щодо відсутності завищення позивачем валових витрат на суму 19 716 776,32 грн., що сплачені ним за транспортно-експедиційні слуги СП “Трейс” з перевезення давальницької сировини.

Колегія суддів не погоджується з висновком відповідача щодо безпідставного включення до складу валових витрат в розмірі 916,66 грн. за надані юридичні послуги ЗАТ юридичної фірмі “Атторней”.

Комбінатом було укладено генеральний договір від 18.02.2004 р. з ЗАТ юридичної фірми “Атторней” про надання інформаційно-правових послуг та здійснення представництва інтересів позивача.

Відповідно до п.3 договору Позивач сплачує послуги виконавцю в розмірі та порядку, передбаченому в додаткових угодах до даного договору. Згідно актів виконаних робіт від 22.02.2004 p., від 22.03.2004 p., від 18.07.2004 р. ЗАТ юридичною фірмою “Атторней” виконано, а Комбінатом прийнято роботи по правовому супроводженню при укладанні та виконанні господарських договорів позивача, правової підтримки фінансових операцій і угод, що стосуються корпоративних прав позивача, здійсненню юридичної експертизи проектів господарських договорів та інших питань, що пов'язані з правовим забезпеченням діяльності Комбінату.

Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок податкового органу, про те, що витрати Комбінату в сумі 60 916,66 грн. не пов'язані з господарською діяльністю підприємства і не підлягають включенню до його валових витрат.

 Порушення позивачем  порядку подання до контролюючого органу податкової звітності з самостійно виправленими помилками по податку на прибуток за 2004 рік та 1 квартал 2005 року є підставою неврахування податковим органом самостійно визначених платником податків розбіжностей в розрахунках валових доходів та витрат при донарахуванні податкового зобов'язання по податку на прибуток  за результатами перевірки.

          Відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу” до функцій державної податкової служби відноситься контроль за правильністю обчислення податків, а також перевірка достовірності бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій на правильність визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків. Згідно пункту б) підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платників датків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

        Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок до дотримання податкового та валютного законодавства за кожним відображеним і фактом порушення податкового та валютного законодавства податковій службі необхідно висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів.

Отже, при умові не прийняття МДПІ уточнюючих податкових декларацій по податку на прибуток за 2004 р., за 1 квартал 2005 p., державна податкова служба з урахуванням вимог вищезазначених правових норм, аналізуючи чинні документи податкового та бухгалтерського обліку підприємства за перевіряємий період, повинна була виявити значні розбіжності, які склалися при шаруванні позивачем податку на прибуток.

При декларуванні позивачем в 2004 р. по показниках доходу від продажу товарів, робіт та послуг відхилення склало мінус 52 340,4 тис. грн., по приросту ТМЦ відхилення склало мінус 6 207,9 тис. грн., а всього мінус 58 548,3 тис., в 1 кварталі 2005 р. по показниках доходу від продажу товарів, робіт та послуг відхилення склало 52 493,9 тис. грн.., по приросту ТМЦ відхилення склало мінус 983,6 тис. грн., по іншим доходам відхилення склало мінус 987,9 тис. грн.,   а всього мінус 3 477,6 тис. грн., по убутку ТМЦ відхилення склало 344,9 тис. грн., по актам   на   поліпшення   основних   фондів   мінус          1  847,5   тис.   грн.,   по   сумі амортизаційних відрахувань 851,0 тис. грн., а всього мінус 651,6 тис. грн.

        Але дані розбіжності по незрозумілим причинам податковою службою при перевірці не виявлено, в акті перевірки не відображено.  Належного розрахунку показників валових доходів та валових витрат, наведених в таблицях акту перевірки відповідач суду не надавав.

        Апеляційний та господарський суди не наділені повноваженнями щодо перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств, а лише оцінюють законність рішення податкового органу, яке, в свою чергу, приймається на підставі акту перевірки. Таким чином, недоведеність висновків в акті перевірки свідчить про незаконність рішення податкового органу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що контролюючий орган без повної, всебічної перевірки даних податкового та бухгалтерського обліку визначив розмір доходів та витрат Комбінату і, як слідство, здійснив не вірно нарахування податку на прибуток (штрафних санкції) за спірним податковим повідомленням-рішенням. Крім того матеріали справи ре містять достатніх доказів правомірності рішення МДПІ.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що господарським судом обґрунтовано було задоволено позовні вимоги та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Гайворонської МДПІ №0000322310\2 від  20.01.2006 р. в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х  В А Л И В :

апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області, м. Гайворон Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської  області від  27.03.06 р. у справі                  № 14/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                    В.О. Белінська

Суддя                                                                                           І. А.Сизько

Суддя                                                                                           І. В. Тищик