05.03.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ас-30/2012р.                                    Головуючий у першій інстанції Кукурекін К.В.

Категорія 88                                          Доповідач у апеляційній інстанції Лівінський С.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

05 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого  судді -  Лівінського С.В.,

суддів                   -  Колбіної Т.П., Моцного М.В.,  

при секретарі      -  Зміївській В.С.,

за участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя на заочне рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про визнання бездіяльності протиправною, нарахування та виплату недоплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до Ленінського районного суду м.Севастополя з позовом до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про стягнення недоплаченої соціальної державної допомоги як дитині війни, та просила визнати бездіяльність УПФУ в Ленінському районі м. Севастополя щодо нарахування і виплати несплаченої соціальної державної допомоги як дитині війни незаконними, стягнути з відповідача у повному обсязі недоплачену соціальну державну допомогу як дитині війни, і зобов’язати його нараховувати і виплачувати вказану допомогу в повному розмірі.

Вимоги позову мотивовані тим, що рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року Конституційний суд України визнав неконституційними положення п.41 розділу ІІ Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно з яким текст ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було викладено в іншої редакції, відповідно до якої відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків до мінімального розміру пенсії за віком. Таким чином, відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування розміру пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного суду України розмір виплати його підвищення до пенсії. Але відповідач ігнорує зазначене рішення Конституційного суду України, порушуючи конституційні права і свободи позивача, позбавляє його законного права на отримання перерахованого підвищення до пенсії.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 серпня 2010 року вказаний позов задоволено частково, бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 01 травня 2008 року по грудень 2009 року визнано протиправною, з відповідача стягнуто на користь позивача підвищення до пенсії у сумі щомісячних виплат 20% від мінімальної пенсії за віком за період з 01 травня 2008 року по грудень 2010 року. В решті позову відмовлено.

    Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останнє, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції прийняв рішення без дотримання норм матеріального права, оскільки не у повному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для справи.

    Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися. Відповідно до ст.41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач є пенсіонером за віком, має статус дитини війни (а.с. а.с. 5-6), відтак і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, на отримання передбаченої ст.6 цього Закону щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте фактично відповідач виплачував позивачу підвищення до пенсії не у повному обсязі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України" був визначений порядок нарахування підвищень до пенсій, як дітям війни, який не відповідає ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України" щодо дітей війни, визнані неконституційними.

У 2009 році дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не зупинялась.

    Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши доповідь судді – доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, рішення суду – зміні.

    Враховуючи той факт, що дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якій в даній частині визнаний неконституційним рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., а на 2009 рік не зупинялась, а також приймаючи до уваги, що відповідач сплачував позивачу підвищення до пенсії не у повному обсязі, суд дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

    Відповідно до ст. 73 Закону України від 16.10.96 р. № 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Тобто, з врахуванням наведеного, вимоги підлягають задоволенню у частині покладення на відповідача зобов’язання по нарахуванню та виплаті надбавки до пенсії як дитині війни.

Однак, задовольняючи вимоги позову за період з 01.05.2008р. по грудень 2009р, суд першої інстанції не врахував, що рішення № 10-рп/2008 Конституційного суду України, яким положення п.41 розділу ІІ Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнані неконституційними було прийняте 22.05.2008 року, отже з цієї дати підлягають задоволенню вимоги позивача.

Колегія суддів приходить до висновку, що заочне рішення ухвалене з порушенням вимог матеріального закону, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підлягає зміні.

    Керуючись  195, 196, 197, п. 1 ч. 1 ст. 201, 207 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

    Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя  - задовольнити частково.

    Заочне рішення Ленінського  районного суду м. Севастополя від 20 серпня 2010 року змінити.  

    Адміністративний позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

    Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя щодо не нарахування та невиплати надбавки до пенсії, призначеної ОСОБА_4 відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі, встановленому статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування" за період з 22.05.2008р. по 31.12.2009р.

             Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, призначеної ОСОБА_4 відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі, встановленому статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за  період  з  22.05.2008р. по 31.12.2009р.

              У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим  рішенням  суду апеляційної інстанції.

Головуючий:                   /підпис/                          С.В. Лівінський  

Судді:                       /підпис/                           Т.П. Колбіна

                           /підпис/                            М.В. Моцний

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя С.В. Лівінський