Справа № 1-114/11Головуючий у 1-й інстанції  Федорончук В.Б.

№ пр. 11/1990/88/12

Категорія -   ч.1 ст.121 КК України     Доповідач - Декайло П.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 березня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Декайла П.В.

Суддів -   Кунця  І.  М.,  Коструби  Г.  І.,  

за участю прокурора - Семенця О.А.

потерпілого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

засудженого - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Бучацького району Рекуша О.Р. та апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Бучацького районного суду від 19 грудня 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ст. Беймець Гурійської області Республіки Казахстан, мешканця с. Рублин Бучацького району Тернопільської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні має 12 неповнолітніх дітей, непрацюючого, раніше не судимого, -

засуджено за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 роки 6 місяців.

Згідно п.п. 2-4 ч.1 ст.76 КК України на ОСОБА_3 покладено відповідні обов’язки.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу, залишено попередній –підписку про невиїзд.

Судом постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_1 1301 грн. 32 коп. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди.

Згідно вироку суду, 14 квітня 2011 року біля 20 год. 30 хв. ОСОБА_3, перебуваючи на вул. с. Рублин Бучацького району Тернопільської області неподалік свого житлового господарства, на ґрунті особистої неприязні, умисно наніс металевим предметом циліндричної форми удар ОСОБА_1 по голові, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, що проявилася у струсі головного мозку, перелому лобної кістки та зубовидного відростка 2-го шийного хребця, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

В апеляціях:

- помічник прокурора Бучацького району Рекуш О.Р. просить вирок Бучацького районного суду від 19 грудня 2011 року скасувати, мотивуючи тим, що призначене засудженому ОСОБА_3 покарання є надто м’яким і не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, а тому ставить питання про постановлення нового вироку, за яким засудити останнього за ч.1 ст.121 КК України на 7 років позбавлення волі;

- захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить даний вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити на підставі п.2 ст.6 КПК України, у зв’язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та недоведеністю вини останнього. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповноту досудового і судового слідства, наявність обвинувального ухилу під час висновків досудового слідства та суду під час винесення вироку і невідповідність висновків суду, фактичним обставинам справи.

Вважає, що по справі не зібрано достатньої сукупності достовірних та переконливих доказів участі засудженого ОСОБА_3 у нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_1

Вказує на те, що засуджений ОСОБА_3 на протязі досудового слідства і в судовому засіданні категорично стверджував, що він тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не наносив. Неповнолітні сини засудженого ОСОБА_3, –ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також підтвердили, що вони цього не робили, а в той час до 22 год. знаходилися у сестри ОСОБА_6 в с. Сновидово Бучацького району Тернопільської області і повернулися до дому біля 23 год., однак дані ними та їх сестрою показання, під час досудового і судового слідства, спростовані не були.

Слідство не опитало сусідів с. Сновидово Бучацького району Тернопільської області, де проживає сестра ОСОБА_6, чи бачили вони в той час синів засудженого ОСОБА_3, чи ні.

В рапорті оперативного чергового Бучацького РВ УМВС України Джиджори В.П. про участь в нанесенні тілесних ушкоджень з боку синів засудженого ОСОБА_3 нічого не сказано.

Звертає увагу на те, що в матеріалах справи є рапорт старшого дільничного інспектора міліції Романішина Н.В., в якому він стверджує, що проводив опитування сусідів та жителів с. Рублин, з приводу нанесення потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, про те, що таке опитування проводилося, не підтверджується реальними даними, зокрема відсутні письмові пояснення вказаних осіб.

Покликається на те, що працівниками міліції не досліджувалися такі важливі питання, як: в якій ступені алкогольного сп’яніння знаходився потерпілий ОСОБА_1, чи мав він неприязні стосунки з мешканцями села, з іншими особами.

Стверджує про те, що обвинувачення побудовано на показаннях потерпілого ОСОБА_1 та ОСОБА_9, в яких є суттєві суперечності, які під час досудового та судового слідства досліджені не були.

Під час досудового та судового слідства не досліджувалася версія отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_1 в результаті падіння останнього, оскільки він знаходився в стані алкогольного сп’яніння, без нанесення йому ударів будь-якими способами.

Зазначає про те, що дільничний інспектор не вилучив частки крові і не передав їх на експертне дослідження.

Окрім цього, вказує на те, що до протоколу огляду місця події додані так звалі ілюстрації, фотознімки місця події, однак фотознімки не описані.

На його думку, в матеріалах справи є багато документів, які слід визнати недопустимими і процесуально хибними, а також такими, що не можуть бути визнані як процесуальні докази.

Заслухавши доповідача –суддю апеляційного суду, прокурора, який подану апеляцію підтримав частково та просить вирок Бучацького районного суду від 19 грудня 2011 року скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, так як судом допущені істотні порушення норм кримінально процесуального законодавства, ОСОБА_3, пред’явлено неконкретне обвинувачення не спростоване його алібі, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали подану захисником апеляцію і просять даний вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити на підставі п.2 ст.6 КПК України, у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та недоведеністю вини останнього, пояснення потерпілого ОСОБА_1 який вважає, що вирок суду є законним і його слід залишити без змін,  перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що вони підлягають до часткового задоволення з наступних міркувань.

Так, з матеріалів справи слідує, що засуджений ОСОБА_3, на протязі всього досудового слідства та в судовому засіданні, вину у вчиненні інкримінованого йому органами досудового слідства злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України не визнав і показав, що по факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 йому нічого не відомо.

Відповідно до ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого.

Згідно вимог ст.367 КПК України підставами для скасування судових рішень, зазначених у частині першій статті 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді є, окрім іншого, однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства.

Органи досудового слідства та суд першої інстанції, розглядаючи кримінальну справу, зобов’язані всебічно, повно дослідити обставини справи, з метою встановлення об’єктивної істини, виявити не тільки ті обставини, що викривають, а й ті, що виправдують обвинуваченого.

Як убачається з матеріалів справи, органами досудового слідства та судом першої інстанції ці вимоги закону належним чином виконані не були, а обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст.121 КК України побудоване на недостатньо досліджених та суперечливих доказах, які стосуються істотних обставин справи і впливають на прийняття рішення, в зв’язку з чим вони не можуть бути однозначно оцінені без встановлення для цього нових даних.

Зокрема, будучи допитаним на досудовому слідстві в якості свідка ОСОБА_9 показав, що “…16 квітня 2011 року біля 19 год. його батько –ОСОБА_1 вийшов з дому та пішов у напрямку магазину в центрі с. Рублин Бучацького району.

Приблизно о 20 год. 40 хв. він вийшов з дому та пішов до колодязя. В цей час почув зі сторони сміттєзвалища, що знаходиться неподалік, крик і пішов у тому напрямку та побачив, що ОСОБА_3 із своїми двома синами –ОСОБА_5 та ОСОБА_4, наносили його батькові –ОСОБА_1 удари, в різні частини тіла, предметами, схожими на металеві труби. Він підбіг та крикнув до них, щоб зупинились, побачивши його, останні почали втікати додому.

Поки він бачив то вони нанесли його батькові кожен по декілька ударів, приблизно по два. Після цього він відвів останнього додому …” (а.с.62).

Проте, колегія суддів вважає, що органам досудового слідства слід було більш ретельно перевірити вказані показання свідка ОСОБА_9, зокрема в частині того, що він міг добре бачити хто саме наносив його батькові –ОСОБА_1 удари, їх кількість та яким предметом, оскільки дані події, як слідує з його показань, відбувались 16 квітня 2011 року приблизно о 20 год. 40 хв., тобто в період часу, коли надворі вже сутеніло.

Також з показань свідка ОСОБА_9 слідує, що він плутає дітей ОСОБА_3 (в останнього на утриманні знаходиться 12 дітей), однак ствердно вказав, що удари його батькові –ОСОБА_1 наносили саме ОСОБА_3 із своїми двома синами –ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Окрім цього, з протоколу огляду місця події від 19 квітня 2011 року та таблиці ілюстрацій до нього, убачається, що “…рівчак, в якому як пояснив свідок ОСОБА_9 було спричинено тілесні ушкодження його батькові –ОСОБА_1, знаходиться на значній відстані від дороги по вулиці в с. Рублин Бучацького району навпроти господарства ОСОБА_3 Глибина даного рівчака біля 3-х м., а ширина близько 7 м., лівий схил якого засаджений низькорослими деревами (грабами та липами) …” (а.с.18).

Наведений опис місця події, а саме значна відстань від дороги до даного рівчака, його глибина і ширина та те, що він засаджений деревами, з врахуванням того, що на дворі вже сутеніло, на думку колегії суддів ще більше утруднювало свідкові ОСОБА_9 чітко бачити осіб, які наносили удари його батькові –ОСОБА_1 16 квітня 2011 року приблизно о 20 год. 40 хв.

Не було взято до уваги та не перевірено зазначені обставини і при проведенні 28 червня 2011 року органами досудового слідства відтворення обстановки та обставин події з свідком ОСОБА_10 (а.с. 99-103).

Крім цього, будучи допитаним на досудовому слідстві в якості потерпілого ОСОБА_1 показав, що “…біля 19 год. він вийшов та пішов у напрямку магазину в центрі с. Рублин Бучацького району, де купив пляшку горілки, ємкістю 0,250 мл. та закуску, після чого неподалік від магазину випив її і близько 19 год. 50 хв. повертався до власного житлового будинку.

По дорозі зустрів ОСОБА_11 з яким розмовляв біля 5 хв. і після того, пішов до ОСОБА_12, в якої пробув до 20 год. 20 хв. Біля 20 год. 30 хв. підійшов до житлового господарства ОСОБА_3 і в цей момент з вказаного господарства вибіг останній, який тримаючи у правій руці металеву трубу, наніс йому один удар нею в область голови, а саме в чоло, від чого він відчув різку біль.

Також він ще встиг побачити, що біля ОСОБА_3 стояли два його сини –ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які тримали в руках предмети схожі на труби, а ОСОБА_4 крім того мав предмет схожий на кастет. Після цього він втратив свідомість і як відбувались події далі не пам’ятає.

До свідомості він прийшов тоді, коли його тягнули в сторону сміттєзвалища, де всі троє почали бити у різні ділянки тіла, завдавши біля 30 ударів. Після цього, це все побачив його син –ОСОБА_9 і відігнав їх від нього, а його відвів додому …”(а.с.59).

Однак, органами досудового слідства дані показання потерпілого ОСОБА_1 належним чином досліджені не були та не перевірялися такі питання як, в якій ступені алкогольного сп’яніння знаходився ОСОБА_1 і чи міг він в результаті падіння отримати тілесні ушкодження зазначені у судово-медичних експертизах №236 від 17 червня 2011 року та №309 від 25 липня 2011 року, оскільки згідно останніх “…встановити конкретний механізм утворення ушкоджень за даними медичних документів та відповісти на питання про можливість утворення ушкоджень при падінні “з висоти власного росту” не можливо через неповний опис властивостей ушкоджень…” (а.с. 36-38, 42-44).

Не перевірялися також показання потерпілого ОСОБА_1 і в частині того, що ОСОБА_3 зі своїми двома синами –ОСОБА_4 і ОСОБА_5 наносили йому удари предметами схожими на металеві труби, а в ОСОБА_4 крім того був предмет схожий на кастет, та вказаних предметів органами досудового слідства виявлено не було.

З показань ОСОБА_3, даних ним в якості підозрюваного, убачається, що “… 16 квітня 2011 року біля 19 год. 30 хв. дещо вище від його господарства в с. Рублин Бучацького району зустрів ОСОБА_13, яка повідомила, що йде до магазину і він попросив у неї, щоб вона купила йому пляшку вина, на що та погодилася. Через деякий час пішов до житлового будинку ОСОБА_13, де став розмовляти з останньою та її батьком. Пробув там приблизно до 23 год. 45 хв. …” (а.с.115).

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_13 повідомила, що “… біля 21 год. 20 хв. до її житлового будинку увійшов ОСОБА_3 з яким вона разом зі своїм батьком розмовляли приблизно до 23 год. 45 хв. …” (а.с.64).

Дані показання підозрюваного ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_13 в частині того, що ОСОБА_3 в період нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 міг перебувати у ОСОБА_13, органами досудового слідства та судом першої інстанції належним чином перевірені не були, тобто не були встановлені та допитані всі ті особи, які б могли підтвердити чи спростувати дані  твердження.

У матеріалах справи містяться постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 30 серпня 2010 року відносно ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за ст.121 КК України і ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ст.ст. 121, 122, 296 КК України, у зв’язку з відсутністю в їх діях складів злочинів, передбачених даними статтями (а.с. 130, 131).

Проте, на думку колегії суддів, зазначені постанови є формальними, винесені органами досудового слідства передчасно, без належного з’ясування всіх обставин справи.

Зокрема, з показань свідка ОСОБА_9 вбачається, що “… удари його батькові –ОСОБА_1 наносили саме ОСОБА_3 із своїми двома синами –ОСОБА_5 та ОСОБА_4 …” (а.с.62).

Однак, в рапорті оперативного чергового Бучацького РВ УМВС України Джиджори В.П. від 16 квітня 2011 року зазначено, що тілесні ушкодження ОСОБА_1 спричинив сусід ОСОБА_3 (а.с.9), а про участь його синів –ОСОБА_4 та ОСОБА_5С, нічого не сказано.

У своїх показаннях в якості свідків –ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стверджували про те, що “… ударів ОСОБА_1 не наносили, а в той час перебували у своєї сестри ОСОБА_6 в с. Сновидів Бучацького району та прийшли додому приблизно о 23 год. …” (а.с. 69, 71), однак зазначені показання цих свідків органами досудового слідства спростовані не були і не опитано сусідів ОСОБА_6 та інших осіб чи бачили вони в той час у вказаному селі братів останньої –ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Будучи допитаним на досудовому слідстві в якості свідка –ОСОБА_14 показав, що “… він наніс палицею в область голови ОСОБА_1 три удари. Після цього, побачив, що останній втратив свідомість і разом з братом ОСОБА_15 вони взяли його за верхній одяг та потягнули до сміттєзвалища …” (а.с.67).

Також даючи показання в якості свідка –ОСОБА_15 повідомив про те, що “… він помагав братові ОСОБА_14 тягнути ОСОБА_1 до сміттєзвалища …” (а.с.70).

Втім, наведеним показанням свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 органами досудового слідства відповідної оцінки дано не було, їх показання належним чином не перевірені та не спростовані.

Окрім того, органами досудового слідства допущені і інші істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які згідно до ч.1 ст.370 КПК України перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний вирок.

В першу чергу до таких порушень відноситься порушення права обвинуваченого на захист і пред’явлення неконкретного обвинувачення, яке є протиречивим.

Так, у відповідності до роз’яснень, що містяться у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №8 “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретною за змістом. Недодержання органами досудового слідства вимог ст.132 КПК України є однією із підстав для повернення справи на додаткове розслідування.

На вказані вимоги закону не звернув уваги суд першої інстанції, постановивши неправомірний вирок.

Як встановлено колегією суддів, органами досудового слідства засудженому ОСОБА_3 пред’явлено неконкретне, протиречиве обвинувачення за ч.1 ст.121 КК України.

Зокрема, з постанови про притягнення ОСОБА_3 як обвинуваченого від 30 серпня 2011 року, слідує, що він умисно наніс металевим предметом циліндричної форми удар ОСОБА_1 по голові, в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження (а.с.124).

Проте, згідно висновку судово-медичної експертизи №236 від 17 червня 2011 року та додаткової судово-медичної експертизи №309 від 25 липня 2011 року, “… враховуючи кількість виявлених на тілі ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, його тіло піддавалось травмуючій дії тупого предмет (предметів) не менше 5-ти разів …” (а.с. 36-38, 42-44), що в свою чергу не відповідає пред’явленому останньому обвинуваченню.

Органам досудового слідства слід було належним чином встановити об’єктивну сторону даного злочину (саме діяння, злочинний наслідок у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, причинно-наслідковий зв’язок між діянням і наслідком), обґрунтувати її та прийняти в результаті цього законне та обґрунтоване рішення, пред’явивши ОСОБА_1 конкретизоване обвинувачення, чи прийнявши інше рішення.

Крім цього, як убачається з матеріалів справи, постанова про порушення кримінальної справи слідчим винесена 02 червня 2011 року по факту спричинення ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України (а.с.1), хоча на час прийняття такого рішення органу досудового слідства була відома  особа, яка вчинила дане діяння.

Про те, що органу досудового слідства була відома особа яка вчинила дане діяння свідчить як заява ОСОБА_1 про спричинення йому тілесних ушкоджень (а.с.10), його пояснення (а.с.15), пояснення ОСОБА_9 (а.с.16), а також і протокол  ознайомлення ОСОБА_3 з постановою про призначення експертизи від 13.06.2011 року (а.с.35).

Незважаючи на це, органом досудового слідства 30 червня 2011 року було винесено нову постанову про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 по факту спричинення ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України (а.с.3), яка є зайвою.

Разом з тим, обвинувачення ОСОБА_3 було пред’явлено 30 серпня 2011 року, тобто поза межами 2-ох місячного строку, як це вимагає ст.120 КПК України та цього ж дня обвинуваченому було оголошено про закінчення досудового слідства і справу з обвинувальним висновком направлено в.о. прокурора Бучацького району.

Таким чином, досудове слідства по справі тривало 2 місяці 28 днів, хоча згідно ст.120 КПК України досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом 2 місяців, –цей строк може бути продовжено міським прокурором чи прирівняними до нього прокурорами у разі неможливості закінчити розслідування –до трьох місяців.

Всупереч наведеним вимогам вказаної статті кримінально-процесуального закону, строк досудового слідства по даній справі тривав 2 місяці 28 днів і в матеріалах справи відсутня постанова прокурора про продовження строку досудового слідства, що є неприпустимим.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню через невідповідність вимогам кримінально-процесуального і матеріального закону, а саме допущення неповноти досудового слідства та істотного порушення норм кримінально-процесуального закону та приходить до висновку, що дані порушення перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та виключали можливість постановлення законного вироку.

Тому, у відповідності з вимогами ст.374 КПК України, вирок слід скасувати, а справу направити на додаткове розслідування прокурору Бучацького району, під час якого необхідно усунути вказані вище недоліки і з врахуванням зібраних доказів прийняти відповідне законне та обґрунтоване рішення.

З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367, 374, КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції помічника прокурора Бучацького району Рекуша О.Р. та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Бучацького районного суду від 19 грудня 2011 року щодо ОСОБА_3 –скасувати, а справу направити прокурору Бучацького району для організації проведення додаткового розслідування.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області П.В. Декайло