ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  31/1728.03.12

За позовом          Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед",

                    смт. Велика Димерка

до                    Приватного підприємства "Румб Плюс", м. Київ    

про                    відшкодування збитків 151 320,96 грн.

Суддя    Качан Н.І.

Представники:  

Від позивача          ОСОБА_1 - пред. по довір.

Від відповідача          ОСОБА_2 –пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 151 320,96 грн. збитків за Договором № 2 від 15.01.2009р. про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 25.01.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2012р. розгляд справи було відкладено на 15.02.2012р., у зв’язку з неявкою представників відповідача та задоволенням його клопотання про відкладення.

15.02.2012р. від відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких відповідач просив у задоволенні позову відмовити, оскільки не вбачає своєї вини у пошкодженні та непридатності товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 14.03.2012р. та за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору, відповідно до ст. 69 ГПК України,

13.03.2012р. від відповідача надійшли пояснення водіїв, які здійснювали перевезення товару відповідача.

14.03.2012р. представник позивача надав письмові пояснення на надані відповідачем письмові заперечення.

В судовому засіданні 14.03.2012р. було оголошено перерву до 21.03.2012р., а потім  до 28.03.2012р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представники сторін повідомили суд  про те, що напередодні судового засідання відбулася робоча зустріч повноважних представників підприємств та обговорена ситуація, що склалася. В результаті обговорення відповідачем було частково визнано вину щодо скоєних  збитків.

В судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі .

Представник відповідача оспорив представлені докази та проти повного задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на погодні умови та труднощі  дорожнього руху по  визначеному маршруту .

В судовому засіданні 28.03.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами 15 січня 2009 року було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 2, відповідно до умов якого відповідач, як експедитор, зобов’язався надавати транспортно-експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України, а позивач, як замовник, зобов’язався приймати та сплачувати послуги експедитора на умовах, визначених цим Договором.

Протягом строку дії Договору позивач замовляв, а відповідач надавав позивачеві транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів позивача, а саме безалкогольних напоїв виробництва ІП „Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" по території України.

29 грудня 2010 року сторонами було укладено Додаткову угоду № 1-2011 до Договору, якою сторони  продовжили термін дії Договору до 31.12.2011р.

Відповідно до умов Договору протягом січня 2011 року позивач замовив, а відповідач здійснив перевезення товару позивача із території заводу позивача, який знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с.м.т. Велика Димерка, на регіональний склад позивача, який знаходиться в м. Луганськ, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Перевезення здійснювалося вантажним автомобілем, державний номерний знак НОМЕР_1 (водій ОСОБА_3) та вантажним автомобілем, державний номерний знак НОМЕР_2 (водій ОСОБА_4).

Вказані автомобілі було завантажено на заводі позивача 13 лютого 2011 року, що підтверджується доводами сторін та доказами по справі.

Відповідач надав суду письмові пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в яких вони пояснили, що під час здійснення завантаження ними було повідомлено представника позивача, що існує певний ризик належного виконання послуг ,оскільки  температура на назовні становить -25°, а автомобілі не призначені для перевезення товару в такій упаковці та є ймовірність замороження.

Незважаючи на усне попередження водіїв представник позивача наполягав  на здійсненні перевезення саме поданими  під завантаження  автомобілями.

17 лютого 2011 року перший з автомобілів, а саме, вантажний автомобіль, державний номерний знак НОМЕР_1 о 12:20год. прибув до регіонального складу позивача у  м. Луганськ.

Під час приймання товару було виявлено, що вантаж  частково заморожений та непридатний для подальшого продажу, про що було складено 5 актів на брак: акти          № 02171, № 02172, № 02173, № 02174, та № 02175 від 17.02.2011р. Зазначені  акти  підписані представниками позивача та водієм відповідача –ОСОБА_3 та з  відміткою  - «заморожена продукція», що вказує на прибуття вантажу в неналежному стані .

18 лютого 2011 року другий автомобіль, а саме: вантажний автомобіль, державний номерний знак НОМЕР_2 о 22:00 год. прибув до регіонального складу позивача у           м. Луганськ.

Під час приймання товару було виявлено, що товар частково заморожений та непридатний для подальшого продажу, про що було складено акт на брак № 0218, який також  підписано представниками позивача та водієм відповідача –ОСОБА_4 та в 2-х сторонньому акті  зроблена відмітка –«заморожена продукція».

Статтею 5.15 Договору сторін  передбачено , що сума матеріальних збитків, які можуть бути нанесені позивачу, визначається виходячи із вартості товару, на підставі бухгалтерських даних позивача.

Заслуговують на увагу суду пояснення та доводи відповідача про незвичайні погодні умови та труднощі транспортування вантажу , що не могло не вплинути на строки  доставки  товару  до пункту призначення.

Позивач у відповідь на ці  обставини  та доводи відповідача зазначив про можливість перевізника скористатися складськими приміщеннями на шляху доставки. Проте належних доказів  про прийняті додаткові узгодження умов доставки спірного  вантажу ні позивач ні відповідач  суду не представили  .

 Тоді як за правилами перевезення , саме перевізник мав дотримуватися принципів розумності та у разі настання непередбачених обставин під час перевозки та доставки  вантажу скористатися можливістю збереження вантажу від пошкодження           ( зокрема, , замерзання ),  повідомити та  узгодити тимчасове зберігання вантажу на регіональних складах  позивача .  Зазначене не суперечить  вимогам ст.ст.918-920 ЦК України.

За загальними умовами перевезення вантажів обов’язок перевізника доставити товар в обумовлені строки та непошкодженим передбачений умовами укладеного Договору та приписами ст.ст. 917 , 923 ЦК України .

Перевізник зобов’язаний відшкодовувати другій стороні збитки завдані порушенням строку перевезення . Факт порушення строку доставки не оспрюється відповідачем ,оскільки мав місце по зазначеним  відправкам .

Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача,  сума збитків нанесених позивачу під  час транспортування товару першим автомобілем становить - 42 456,96 грн. та другим автомобілем становить - 108 864 грн. Розмір збитків завданих позивачу за його розрахунком обліковується наведеними даними та розрахунком до позову і  разом  складає - 151 320,96 грн.

07 березня 2011 року позивач направив відповідачу претензію № 316 від 07.03.2011р. про відшкодування завданих збитків у вищевказаному розмірі, в якій позивач просив перерахувати вказані кошти протягом 30 днів.

08 квітні 2011 року позивач отримав відмову відповідача за № 71 від 30.03.2011р. Відповідач відмовив позивачеві у відшкодуванні понесених збитків  посилаючись на неможливість виконання своїх обов'язків через несприятливі погодні умови та просив зняти з відповідача претензійну вимогу. До відповіді було долучено копію листа Українського гідрометеорологічного центру, в якому вказано про  низьку температуру в Україні в лютому місяці та складні погодні умови в період з 13 по 19 лютого, а також копію листа Департаменту державної автомобільної інспекції про обмежений рух на автомагістралі М03 від міста Валки до міста Дебальцеве в період з 13 по 17 лютого        2011 року.

28 жовтня 2011 року позивач надіслав відповідачу повторну претензію, в якій вказав на безпідставність та необґрунтованість відмови та повторно просив відшкодувати заподіяні збитки та зазначивши , що у випадку повторної відмови буде змушений звернутися до суду.

11 листопада 2011 року позивач отримав від відповідача повторну відмову щодо відшкодування збитків.

Відповідач заперечував проти доводів позивача, посилаючись на те, що саме позивачем було оформлено заявку, в якій значились тентовані автомобілі, які є не придатними для перевезення товару позивача у зимовий період при мінусовій температурі. Одночасно  відповідач зазначає, що позивачем в порушення Правил перевезення вантажів не було зазначено маркування продукції, зокрема , щодо можливості замороження продукції  .

Судом встановлено ,що перевізник мав право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі чи упаковці ,які не забезпечують захист продукції від заморожування. Проте відповідач таких дій чи додаткових заходів щодо збереження вантажу не прийняв,  та своєчасно не здійснив.

Наведені вище  доводи відповідача  частково спростовані письмовими поясненнями позивача, оскільки відповідно до умов Договору відповідач мав попередити позивача про непридатність автомобілів та наполягати на зміні умов перевезення.

Щодо дійсного понесення збитків позивач надав  акти на брак, відповідно до яких замороженим  визначено  товар у кількості 2 396 штук упаковок.

До матеріалів справи також залучено Акти про знищення замороженої  продукції.

З наданих актів про знищення вбачається, що працівниками позивача було знищено 28 356 пляшок.

Таким чином, факт спричинення збитків внаслідок   замороження продукції  при здійсненні перевезення відповідачем, доведений  матеріалами справи та розрахунком до позову .

Разом з тим , розмір збитків належить визначати за діючими методиками чи в залежності від договірних  зобов’язань  та домовленістю сторін .

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

          Збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

За  наявних обставин  , та враховуючи вину  як і з боку відповідача, так і збоку позивача, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог, а саме у розмірі 1/4 від суми збитків нарахованих позивачем, що  дорівнює  –37 830,24 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.  Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б повністю спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позову.

З урахуванням наведеного , позов визнається судом доведеним,  але  таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 22, 909 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Румб Плюс" (02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Марії Раскової, буд. 19; поштова адреса: 02152, м. Київ, а/с 227, код ЄДРПОУ 35728001) на користь Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (07442, Київська область, Броварський район, 51 км Санкт-Перебурзького шосе с.м.т. Велика Димерка, код ЄДРПОУ 21651322), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 37 830 (тридцять сім тисяч вісімсот тридцять) грн. 24 коп., 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                      Н. І. Качан

Повне рішення складено 29 березня 2012 року.