СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
16 серпня 2006 року | Справа № 2-25/998.1-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Латиніна О.А.,
секретар судового засідання Будяк К.А.
за участю представників сторін:
представник позивача, Сальников Микола Валентинович (повноваження перевірені), , директор,
представник відповідача, Вінник Максим Юрійович, довіреність № 264/9/10 від 15.02.06,
представник відповідача, Єльцов Вадим Валерійович, довіреність № 1666/9/10 від 07.07.06,
представник відповідача, Хайбулова Ельза Рафіківна, довіреність № 955/9/10 від 14.03.06,
представник позивача, Рунова Віра Антонівна, довіреність № б/н від 14.08.06,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 06-14.06.2006 по справі № 2-25/998.1-2006
за позовом Державного підприємства "Таврида" (с. Кипарисне,Алушта,98500)
до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,98500)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.-14.06.2006 позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушта № 000212600/0/1189 від 21.04.2004.
В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду скасувати, як постановлену при неправильному застосуванні норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, які мають істотне значення для справи.
У судовому засіданні представник позивача просить постанову суду залишити без змін, вважає її законною та обгрунтованою.
Представники відповідача просять постанову суду скасувати, з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Судова колегія, повторно розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, встановила наступне.
Матеріалами справи встановлено, що у період з 15.12.2003 по 19.04.2004 Державною податковою інспекцією у місті Алушта була проведена планова комплексна документальна перевірка Державним підприємством радгоспом-заводом «Таврида»за період з 01.01.2001 по 31.12.2003 з питання дотримання вимог податкового і валютного законодавства .
За результатами перевірки складено акт №22/23-2-8/00412754/939 від 19.04.2004, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000212600/0/1189 від 21.04.04 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 898400,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 1142732,80грн.
Відповідно до Статуту Державне підприємство радгосп-завод «Таврида»засновано на державній власності і на момент перевірки було підпорядковано Державному департаменту продовольства.
Позивач зареєстровано як платник податку на додану вартість згідно свідоцтву від 08.08.97 №00229928.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником - заводом первинного виноробства. Здійснює вирощування і переробку винограду. Результатом переробки винограду є отримання виноматеріалів, що є сировиною для заводів вторинного виноробства, з якого виготовляють кінцеву продукцію - вино.
Згідно частиною 1 пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»до 01 січня 2004 року припинена дія пункту 7.7 статті 7 і пунктів 10.1, 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині сплати до бюджету податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім у підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробними підприємствами молока і м'яса в живій вазі, здійснюваним сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, у яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, складає не меншого 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Так, сільськогосподарські товаровиробники не сплачують податок на додану вартість по операціях з продажу всіх товарів власного виробництва.
Встановлено, що факт продажу позивачем продукції власного виробництва - виноматеріалу відповідачем не оспорюється.
Також слід зазначити, що Ухвалою Кабінету Міністрів України від 26.02.99г. № 271 затверджено Порядок акумуляції і використання грошових коштів, що нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками- платниками податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини.
Вказаний Порядок визначає механізм акумуляції і використання засобів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільгосптоваровиробниками - платниками податку на додану вартість з операцій по продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільгоспсировини, окрім операцій з продажу переробними підприємствами молока і м'яса в живій вазі.
Пунктом 4 Порядку визначено, що «на підставі даних бухгалтерського і податкового обліку сільськогосподарські товаровиробники складають Декларацію по податку на додану вартість по реалізованій продукції, товарам (роботам, послугам) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, окрім операцій з продажу переробними підприємствами молока і м'яса в живій вазі, і в терміни, передбачені законодавством для звітності подають її в органи державної податкової служби».
Отже, операції з продажу всієї продукції власного виробництва включаються сільськогосподарськими товаровиробниками в спеціальну декларацію.
Судом встановлено, що Державне підприємство радгосп-завод «Тавріда»до державної податкової інспекції у місті Алушта подавало дві декларації по податку на додану вартість - спеціальну і загальну декларацію з податку на додану вартість.
Виноматеріали, що реалізуються на заводи вторинного виноробства, є сировиною для виробництва підакцизних товарів.
Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»акцизний збір - це податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається в ціну таких товарів (продукції).
Згідно статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»платником акцизного збору є виробники підакцизних товарів, на які встановлені ставки акцизного збору.
Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої»тимчасово до 01.01.04 ставки акцизного збору встановлені на виноматеріали, що реалізовуються населенню і посередницьким організаціям, і виноматеріали, які вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, які не є виробниками виноробницької сировини (винограду) (код 2204 30), окрім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції.
Встановлено, що вироблювані позивачем виноматеріали реалізуються заводам вторинного виноробства, де з них виробляється вино для реалізації кінцевому споживачу, яке є підакцизним товаром.
Крім того, вищезгаданим Законом не передбачалися ставки акцизного збору для виноматеріалів, виготовлених підприємствами первинного виноробства з власної сировини, і що реалізовуються підприємствам вторинного виноробства.
Слід зазначити, що висновком Торгово-промислової палати № 29-0\04-13 від 28.04.2004 позивач виробляє виноматеріали з кодами 2204296500, 2204297500, 2204299400 і 2204298900.
З вказаного випливає, що відповідач неправомірно дійшов висновку, що позивач виробляє виноматеріали з кодом 220430, виноматеріал є продукцією власного виробництва, а тому на позивача розповсюджується дія пункту 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість».
Крім того, згідно довідки Управління держстатистики № 09\2-6-06/197, про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, позивачу дозволено здійснювати діяльність по КВЕД 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів, по КВЕД 15.93.0- виробництво вин.
Статтею 1 Закону України № 2238 від 18.01.2001 «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, яка проводиться в сільському господарстві і відповідає кодам 01.11-01.42 і 05.001-05.0042 Державного класифікатора продукції і послуг ГК 016-97.
Позивач вирощує фрукти, ягоди, горіхи, культури для виробництва напоїв та прянощів, які є сільськогосподарською продукцією, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ № 40-02.94-30\76 і відповідає виду діяльності за КВЕД 01.13.0, а також не спростовується відповідачем, про що вказано в акті перевірки..
Позивач, з вирощеного винограду, виробляє виноматеріал, який є продуктом переробки сільськогосподарської продукції, а тому на підприємство розповсюджується дія Указу Президента України «Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників»і дія пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».
Слід зробити висновок, що незалежно від того, є продукція підакцизною чи ні, якщо вона є продукцією власного виробництва, на неї розповсюджується дія пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а оскільки виноматеріали, що виробляє позивач є продукцією власного виробництва, а не давальницькою сировиною він у своїй діяльності має право застосовувати норми пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок експерта є достатньо повним та об'єктивним, який відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, оскільки він здійснений на підставі досліджених первинних бухгалтерських документів позивача та з посиланням на відповідні норми податкового законодавства.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова господарського суду винесена при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також при повному з’ясуванні обставин, які мають істотне значення для справи.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушта залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 06-14.06.2006 у справі № 2-25/998.1-2006 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді О.Л. Котлярова
О.А.Латинін